Механізм кредитування

Механізм кредитування – це система, що визначає послідовність і порядок надання різноманітних видів кредитів та їх зміну щодо нових умов. Так, за традиційного механізму надання комерційного кредиту позичальник давав кредитору комерційний вексель, номінальна вартість якого складалася з ціни товару (у т.ч. виконаної роботи, наданої послуги) та відсотків за наданий кредит, а кредитор надавав позичальнику право погашати платежі частинами й у розстрочку.

В 40-х XX ст. у розвинутих країнах світу сформувався якісно новий механізм кредитування, за якого у разі надання комерційного кредиту записувалася вартість проданих у кредит товарів (у т.ч. виконаних робіт і надання послуг) за відкритим рахунком. У сучасних умовах надання такого кредиту характеризується раціональним поєднанням міжфірмових розрахунків (а також розрахунків між компаніями) і кредитуванням за відкритим рахунком. Цей механізм кредитування найактивніше використовують у сфері міжнародних економічних відносин. З поступовим і стабільним розширенням прямих довготермінових економічних зв’язків між підприємствами та компаніями різних країн вексельна форма комерційного кредиту витісняється й замінюється взаєморозрахунками між суб’єктами господарювання за взаємними товарними поставками через оптимальне поєднання кредитування і взаєморозрахунків за відкритим рахунком.

В умовах панування ТНК значного поширення набув внутрікорпораційний комерційний кредит, який надає головна компанія своїм відділенням (філіалам) у формі розстрочки платежу за товарні поставки, виконані роботи й надані послуги. Важливий елемент сучасного кредитного механізму при наданні комерційного кредиту, що заздалегідь фіксується в контрактах, – торговельні знижки з купівельної ціни товару протягом певного терміну після виписки рахунків. У разі купівлі-продажу складних товарів (машин, верстатів, обладнання) терміни надання комерційних кредитів подовжуються, як правило, на основі банківських гарантій.

Якісно новою формою механізму кредитування у розвинутих країнах світу є франчайзинг – надання малому підприємству (фірмі) ліцензії на продаж продукції, технології, виробництво частини товарів великої фірми (що має високий рейтинг на ринку), а також на товарний знак за дотримання стандартів якості продукції або надаваних послуг, місця й часу виробництва та реалізації. Плата за ліцензію – вступний внесок (від 20 до 100 тис. дол.) та постійне відрахування великій фірмі певного відсотка (3-12%) з обороту від реалізації або зобов’язання купувати її товари та послуги. Механізм міжнародного банківського кредитування передбачає передусім надання банками експортних (комерційними банками країн-експортерів відповідним банкам країн-експортерів або безпосередньо імпортерам для купівлі товарів у країнах кредитора) та фінансових (кредитування імпортера у формі виставлення переказного векселя-тратти, а експортера – при оплаті імпортером товарів і послуг авансом) кредитів; відкриття кредитних ліній загального (на певну суму для кредитування оплати закуплених товарів, надання послуг та виконаних робіт тим імпортерам у країні, які отримали цей кредит) та спеціального (кредитування деяких інвестиційних проектів) призначення; використання механізму акцептно-рамбурсного кредиту, який базується на поєднанні акцепту банком векселів експотера та відшкодування (рамбургування) імпортером коштів банку-акцептанта: банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, який, у свою чергу, зобов’язується акцептувати переказні векселі й оплатити їх з настанням терміну оплати, а після відвантаження товару експортер передає платіжні й товарні документи до свого банку, який акцептує переказний вексель, здійснює його облік і виплачує експортерові вартість товару за винятком облікової ставки та акцептної комісії, отримуючи для цього необхідні кошти переобліком даного векселя (тратти) на світовому грошовому ринку; роловерних (надання довготермінових кредитів з періодично змінюваною ставкою відсотка, зокрема встановлення твердої ставки лише для першого періоду та її коригування в наступні періоди кредитного договору (від 3 до 6 місяців) з урахуванням динаміки цін, валютних курсів і відсоткових ставок (кредитів; резервних кредитів типу «стенд-бай» (країна-член МВФ на основі узгоджених з цією організацією цілей і на підставі угод цього типу терміном до 12 місяців (іноді до 3-х років) отримує право придбати певну суму іноземної валюти в обмін на національну впродовж погодженого періоду й використовувати отриманий кредит частинами для реалізації стабілізаційних програм, після чого може отримати наступну частину (транш) такого кредиту); форфетування (кредитування експорту через купівлю банком або спеціалізованою фірмою (форфейтером) на певний термін на попередньо визначених умовах зовнішньоторговельних боргових зобов’язань (векселів та ін.), внаслідок чого банк або спеціалізована фірма беруть на себе ризики можливої неплатоспроможності імпортера, але без обороту (права регресу) цих документів на попереднього власника, а комерційний кредит трансформується в банківський; кредитування на комерційних засадах – погашення кредиту поставками продукції підприємств, збудованих і обладнаних за рахунок отриманих позик та використання інших кредитних механізмів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.