Механізм інфляції

Механізм інфляції – комплекс факторів, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку і спричиняють інфляцію інфляція, як правило, розглядається без виокремлення інфляційного механізму, а тому ці поняття певною мірою ототожнюють, а головними чинниками механізму інфляції вважають причини економічної кризи. Насправді деякі країни переживають економічну кризу або без інфляційних процесів, або з частковою інфляцією.

Механізм інфляції є окремою системою факторів, за допомогою яких держава вирішує свої економічні проблеми їм – антипод механізму формування вартості товару. В його функціонуванні беруть участь три складові вартість, гроші й ціна. Управління цим механізмом здійснюється за допомогою грошей і цін. Зазначені складові об'єднані в механізм інфляції, оскільки вартість – база товарних відносин, які здійснюються на основі суспільне необхідних витрат праці. Гроші є засобом вимірювання вартості, а ціна – й грошовим вираженням. Отже, вони перебувають у причинно-наслідковому зв'язку. Якщо першопричиною інфляції є емісія грошей, то наслідком її – підвищення цін і навпаки, штучне підвищення цін призводить до емісії грошей. Згідно з монетаристською точкою зору, додатково випущені гроші зумовлюють зростання платоспроможного попиту, що, за збереження попередньої пропозиції спричиняє зростання цін на товари. Переповнення каналів обігу грошима призводить до того, що їх пропозиція переважає попит, внаслідок чого знижується вартість грошової одиниці, тобто вона знецінюється. Насправді механізм інфляції значно складніший. Оскільки сучасні гроші є засобом забезпечення товарних відносин, а самі вони не мають вартості або ця вартість незначна, то її встановлюють на основі порівняльних характеристик вартостей інших товарів, їх представницької вартості. Якщо кількість грошей зростає без відповідного збільшення маси товарів, то за незмінної величини вартості товарів вартість грошової одиниці (К) зменшується, що означатиме інфляцію. Оскільки гроші – еквівалент створеної в суспільстві вартості, то додатково випущені гроші, по суті, є фальшивими. Проте вони нічим не відрізняються від повноцінних, бо випущені тим самим банком. Тому, перебуваючи в обігу, вони «розводнюють» вартість уже діючих грошей, збільшуючи їх загальну масу. Але така нерівність існувати не може, оскільки це призведе до розриву між ціною і грошима, тобто гроші не виконуватимуть своєї функції – міри вартості товарів. Тому в процесі кругообороту товарів між ними встановлюється нова рівність, якої досягають збільшенням абсолютної величини грошового вираження вартості (ціни). В її основі – менша, ніж раніше, вартість грошової одиниці (К), що й означає інфляцію грошей. А зростання цін внаслідок інфляції грошей є приведенням цін товарів у відповідність з новими стандартами їх виміру. Як наслідок – наявність залежності зміна стандарту вимірювання того самого явища (вартості) зумовлює зміну абсолютного вираження цього явища (ціни). Така ж інфляція грошей відбувається й під впливом штучного підвищення цін. Емісія грошей у цьому випадку є наслідком підвищення цін. Тут також існує прямо пропорційна залежність у скільки разів зросли ціни, у стільки ж разів за всіх інших незмінних умов повинна зрости маса грошей. Така емісія грошей об'єктивно необхідна, оскільки без неї утруднюється оборот товарів. Вона є наслідком інфляції, а не її першопричиною. Отже, інфляцію грошей спричиняє як їх емісія, так і штучне підвищення цін на товари. Це взаємопов'язані процеси. У першому випадку наслідком її є підвищення цін, у другому – емісія грошей. Підвищення цін зумовлює емісію грошей, а емісія грошей – підвищення цін. В обох випадках відбувається зміна стандарту вимірювання вартості товарів, що призводить до зміни абсолютних величин як грошового вираження вартості товарів, так і їх загального еквівалента – грошей інфляцію у пострадянських країнах спричинила передусім «лібералізація» цін, яка призвела до їх підвищення в кілька тисяч разів. Емісія грошей здебільшого була наслідком цього явища. Тому інфляцію слід розглядати не лише як знецінення грошей, а передусім як процес «розводження» вартості, зміну грошового стандарту вимірювання вартості. При цьому йдеться про прихований процес фальсифікації вартості, оскільки в суспільстві офіційно зберігається раніше встановлений стандарт вимірювання вартості. Офіційне визнання державою фальсифікації вартості та встановлення нового, знеціненого грошового стандарту вимірювання вартості товарів означає девальвацію грошової одиниці. Ревальвація грошової одиниці – це підвищення грошового стандарту вимірювання вартості товарів. Прихований процес «розводження» вартості товарів використовується як засіб прихованого перерозподілу доходів на користь тих, хто запускає їм. Головне завдання девальвації – встановлення рівноваги між масою грошей і цінами для забезпечення нормальних товарних відносин між людьми на основі нового, знеціненого грошового стандарту. Ревальвація означає встановлення нового вищого грошового стандарту вимірювання вартості товарів з метою зменшення абсолютного вираження цін, що спрощує механізм забезпечення товарних відносин між людьми.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.