Інфляція пропозиції (витрат)

Інфляція пропозиції (витрат) – функціональний тип інфляції, що полягає у підвищенні рівня сукупних цін за зниження обсягів сукупного виробництва (сукупної пропозиції) або зростання грошових витрат на придбання ресурсів виробництва.

Фактори формування інфляції пропозиції:

• зростання цін на основні ресурси виробництва, або т. зв. цінові шоки, що спричиняють різке зменшення обсягів пропозиції – шоки пропозиції які внаслідок своєї сукупної дії зміщують криву сукупної пропозиції ліворуч і підвищують рівень ринкових цін. За значного зростання цін на ресурси ціни на продукти також зростають, інакше грошові доходи не покриють грошові витрати (баланс грошових доходів і грошових витрат буде порушено, економічна система вийде з економічної рівноваги, й економічна діяльність стане збитковою),
• розвиток інфляції пропозиції призводить до зростання ставок податків які підприємці розглядають як додаткову витрату, враховують у їх формуванні ціни, що й підвищує її загальний рівень. Нераціональна податкова система не лише не зменшує рівня інфляції, а й може спричинити її специфічний вид,
• зниження економічної ефективності національної макроекономічної системи, тобто зменшення виходу продукції на одиницю грошових витрат ресурсів, що обмежує можливості для розширення виробництва, звужує обсяги виробництва і сукупної пропозиції. Відчутним вплив цього фактора формування інфляції пропозиції є в екстенсивних або (ще більше) детенсивних економічних системах і типах економічного розвитку та функціонування,
• негативні ефекти матеріальних цінностей, фінансових активів, національної валюти За значного зростання рівня сукупних цін на продукти знецінюються як матеріальні, так і фінансові й грошові ресурси, обмежуючи купівельну спроможність підприємців та їх можливості щодо розширення виробництва, що ще більше зміщує криву сукупної пропозиції ліворуч і підвищує рівень цін на продукти.

Виділяють два різновиди інфляції пропозиції:

• інфляцію витрат, яку стимулює зростання рівня заробітної плати,
• інфляцію витрат, яку зумовлює зростання цін на інші (матеріальні) ресурси.

Механізми «розкручування» обох типів (систем) інфляції витрат однакові, але особливого значення набуває різновид інфляції витрат, що спричиняє зростання заробітної плати. Це зумовлено двома причинами: дуже високою питомою вагою заробітної плати в загальних грошових витратах на купівлю основних ресурсів (в розвинутих країнах світу – приблизно 70% усіх витрат) низькою еластичністю до зниження заробітної плати. Заробітна плата підвищується легко і швидко, однак зниження обмежується і гальмується профспілковою монополізацією, морально-етичними та іншими факторами. Інтенсивність розвитку інфляції пропозиції залежить від умов функціонування національної економічної системи. Якщо вона функціонує в режимі повної зайнятості ресурсів зниження рівня сукупної пропозиції під впливом зростання витрат на ресурси спричиняє значне зростання рівня інфляції. За умовно повної зайнятості ресурсів зміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч також зумовлює інфляцію витрат, однак інтенсивність і рівень її значно менші, ніж за повної зайнятості. За неповної зайнятості ресурсів (крива сукупної пропозиції горизонтальна відносно осі абсцис), за будь-яких обсягів виробництва (і сукупної пропозиції) рівень сукупних цін незмінний, стабільний, інфляція пропозиції не існує (або вона дуже незначна –- коли крива сукупної пропозиції майже, але не цілком, горизонтальна). В Україні в останнє десятиліття з трьох функціональних типів інфляції (попиту, пропозиції, монетарної) переважає інфляція витрат, інтенсивність якої залежить від двох основних причин. По-перше, в умовах глибокої економічної кризи найтиповішим і найхарактернішим є розвиток інфляційних процесів, спричинених факторами пропозиції і витрат. По-друге, для певного етапу розвитку української економіки характерний розвиток не тієї системи інфляції витрат, що підштовхується зростанням заробітної плати (середня реальна заробітна плата має тенденцію до неухильного зниження), а зростання цін на інші ресурси (засоби праці, матеріали, землю тощо). Детенсивний характер розвитку економіки України посилює роль і значення (а також питому вагу) в інфляції пропозиції. Інфлятивні процеси мають здебільшого або монетарне, або виробниче походження і меншою мірою спричинені факторами сукупного попиту.

Інфляція надлишкової пропозиції (витрат) – різновид інфляції пропозиції (витрат),головним фактором формування якої є зростання сукупних витрат. На відміну від традиційної інфляції витрат (пропозиції), формується за повної зайнятості ресурсів і потенційних обсягів виробництва, наявності адаптивних очікувань споживачів (коли номінальна заробітна плата дуже чутлива до зміни рівня сукупних цін на продукти).

За певного зростання рівня номінальної заробітної плати збільшуються сукупні економічні витрати на виробництво одиниці продукції, зменшуються обсяги сукупного виробництва нижче від їх потенційного рівня, зростає рівень безробіття понад його «природний» рівень та рівень сукупних цін (розвивається інфляція надлишкових витрат). Головною особливістю інфляції надлишкової пропозиції є зростання рівня сукупних цін, що супроводжується зростанням рівня безробіття. Такий одночасний розвиток інфляційних процесів і зростання рівня безробіття позначають терміном «стагфляція». Один із негативних ефектів розвитку інфляції надлишкової пропозиції – скорочення обсягів виробництва і зростання рівня безробіття. Для часткового подолання цих негативних явищ держава повинна стимулювати сукупний попит, щоб відновити обсяги сукупного виробництва і рівень зайнятості робочої сили. Внаслідок цього (зниження відсоткової ставки, збільшення державних закупівель продукції та послуг) крива сукупної пропозиції зміщується праворуч, що характеризується такими основними економічними ефектами відновленням обсягів сукупного виробництва та потенційного рівня, зниженням безробіття до його природного рівня, зростанням рівня сукупних цін. Державне регулювання інфляції надлишкової пропозиції дає змогу утримувати обсяги сукупного виробництва на потенційному рівні, а безробіття – на його природному рівні. Однак воно «розкручує» маховик інфляції. Формується т. зв. інфлятивна спіраль заробітної плати і цін. Згідно з неокласичними економічними концепціями, держава повинна стимулювати сукупний попит в умовах формування інфляції надлишкової пропозиції інакше розвиток економіки буде коливальним, а обсяги виробництва та рівень зайнятості знижуватимуться. Аналіз світового досвіду розвитку національних економічних систем свідчить, що інфляція формується лише у стабільних і таких, що динамічно розвиваються, економіках (в розвинутому конкурентному середовищі).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.