Реальна інфляція

Реальна інфляція – функціональний тип інфляції, що формується не під впливом грошових (формальних) факторів, а під впливом негрошових (реальних) факторів. Основні з-поміж них вдосконалення технічної й технологічної структури національної економіки (інвестиційні товари з вищою продуктивністю, ефективністю, якістю мають або повинні мати вищу ринкову ціну), вдосконалення або розвиток продукції (споживчі товари з вищою якістю мають більшу цінність, вартість, а отже, повинні мати вищу ринкову ціну) У результаті своєї сукупної дії негрошові фактори спричиняють певне зростання сукупних ринкових цін, тобто інфляцію, яка не є традиційною формою чи типом інфляції, а визначається як реальна інфляція. У чистому вигляді вона формується внаслідок удосконалення й розвитку продукції, тому можна вважати, що реальна інфляція є безпосередньою функцією цього процесу. Чимало економістів вважають, що загальний рівень інфляції формується під впливом попиту, пропозиції (грошових витрат) і монетарного фактора й не виділяють таких типів інфляції, як номінальна та реальна. Визнається існування лише загального рівня інфляції, що розвивається під впливом цих трьох грошових факторів. Такий підхід теоретично й метрологічне неточний і не підтверджується сучасним розвитком більшості розвинутих країн світу. Якби реальна інфляція як специфічного типу зростання сукупного рівня цін не існувало й загальний рівень інфляції зводився б лише до інфляції номінальної (формальної), то індекс зростання ринкових цін та індекс девальвації національної грошової одиниці збігалися б (якщо показник індексу девальвації брати в його плюсовому значенні). Тільки в такому випадку загальний рівень інфляції формується на основі номінальної інфляції. Ототожнення загальної і номінальної інфляції як поодинокий випадок можливе лише в економічних системах, в яких не відбувається будь-який розвиток або вдосконалення продукції, точніше, ні вдосконалення, ні погіршення якості продукції. Однак сучасний розвиток найрозвинутіших національних економічних систем свідчить, що темпи зростання сукупного рівня цін значно вищі, ніж темпи знецінення національної грошової одиниці.

Існують два типи реальної інфляції:

• така, що спричиняє зростання загального рівня інфляції понад п номінальний рівень – позитивна реальна інфляція. Її розвиток і формування свідчать про певне вдосконалення в національній економічній системі технологій і продукції,
• негативна реальна інфляція (реальна інфляція зі знаком мінус («–»). Вона виникає, коли в національній економічній системі технологія і продукція не вдосконалюються, а погіршуються.

Більшість дослідників 90-х XX ст. вважають, що негативну реальну інфляцію необхідно або враховувати, додаючи її до номінального рівня інфляції, або зовсім не враховувати, оскільки вона акумулюється у факторах розвитку номінальної інфляції. В разі погіршення якості й ефективності технології та продукції збільшуються витрати ресурсів на виробництво одиниці продукції, що призводить до розвитку інфляції витрат як одного з найтиповнішх видів номінальної інфляції. На їхню думку, окремо враховувати й виокремлювати потрібно лише позитивну реальну інфляцію, бо вона додатково спричиняє зростання рівня сукупних цін незалежно від того, яким є рівень номінальної інфляції. Реальна інфляція, на відміну від номінальної інфляції, майже завжди позитивно впливає на процес функціонування національної економічної системи, є індикатором а вдосконалення і стимулює технічне й технологічне вдосконалення економіки, що слід враховувати при державному регулюванні макроекономічних (інфляційних) процесів. Якщо номінальну інфляцію необхідно гальмувати, стримувати, придушувати, то реальна інфляція, навпаки, слід стимулювати, створювати умови для її розвитку, спираючись на досконалу технологію та методологію ідентифікації позитивної реальної інфляції, її диференціювання від інфляції номінальної. З цією метою зіставляють темпи зміни індексу цін і девальвації національних грошей. Якщо швидкість зміни рівня сукупних цін вища за темпи девальвації національної грошової одиниці, то в національній економічній системі розвиваються процеси позитивної реальної інфляції. Ця різниця повинна бути базою для визначення рівня позитивної реальної інфляції і формування відповідної державної політики регулювання інфляційних процесів. Позитивна реальна інфляція характерна для більшості розвинутих країн світу. Навіть за відсутності будь-якої номінальної інфляції загальний рівень сукупних ринкових цін зростає. У країнах, в яких національна грошова одиниця має тенденцію до ревальвації (Японія, окремі періоди розвитку ФРН), розвиток процесів. Реальна інфляція відбувається на основі переважного вдосконалення техніки й технології, що стимулює розвиток позитивної реальної інфляції, яка формується під впливом факторів удосконалення технічних і технологічних систем. Такий тип і р дуже важко ідентифікувати, оскільки вона виявляється не так у зростанні рівня сукупних цін, як акумулюється у факторах розвитку номінальної інфляції і спричиняє процеси дефляції. В Україні в 90-х XX ст. значного розвитку набули процеси негативної реальної інфляції через технічне й технологічне погіршення структури народного господарства. Визначній питому вагу цієї негативної реальної інфляції важко, тому що вона акумулюється у факторах розвитку номінальної інфляції, насамперед таких, як збільшення питомої ваги економічних витрат ресурсів на одиницю продукції. Відносно легко ідентифікувати лише позитивну реальну інфляцію, зокрема ту, що розвивається під впливом факторів розвитку й удосконалення продукції. Проте економічна реальність України 90-х (як і інших країн СНД й т. зв. постсоціалістичних країн Європи) не давала об'єктивних емпіричних підстав для таких досліджень. Тому теорію реальної інфляції здебільшого розвивають західні економісти, передусім представники сучасних неокласичних шкіл політичної економії (прихильники реального економічного циклу, теорії адаптивних і раціональних очікувань та ін.).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.