Банківська система

Банківська система – сукупність фінансових установ грошового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх взаємозв'язку і взаємодії, діяльність яких законодавче визначена. Розрізняють дворівневу банківську систему (складається з центрального банку і комерційних банків), централізовану однорівневу (такою була банківська система в СРСР, що складалася з Державного банку, Будівельного банку і Зовнішньоторговельного банку та сукупності ощадних кас) і децентралізовану (Федеральна резервна система США, яку очолюють 12 резервних банків, входять до неї приблизно 40% комерційних банків, а інші працюють на принципах вільної конкуренції). У більшості розвинутих країн існує дворівнева система.

Найважливіші банківські об'єднання – банківські асоціації картелі, синдикати (консорціуми), трести, концерни та ін. Головним елементом банківської системи країни є центральні емісійні банки, які здійснюють керівництво й контроль за її функціонуванням та розвитком. У США – це Федеральна резервна система (ФРС), у Німеччині – Бундесбанк, в Україні – Національний банк України (НБУ). Комерційні банки складаються з універсальних (виконують широке коло операцій) і спеціалізованих (виконують окремі операції або обслуговують окремі галузі економіки). У ФРН понад 90% банків є універсальними (акумулюють майже 75% всіх банківських депозитів). У США понад 50% активів фінансових установ припадає на спеціалізовані (взаємоощадні банки, позичково-ощадні товариства, кредитні союзи та ін.). ФРС складається з 12 федеральних резервних банків, кожен з яких виконує функції центрального банку в своєму окрузі. На них припадає 75% усіх банківських депозитів країни. Державі належить Центральний банк, що мас монопольне право на випуск банкнот і регулювання грошового обігу. Оскільки провідна роль серед банків належить комерційним, то при зверненні їх із проханням про вступ до ФРС і членство в цій системі вони стають банками–членами ФРС. Усі національні банки (на початку 90-х – майже 5 тис.) зобов'язані згідно із законом вступити до ФРС. Банки штатів можуть вступити до ФРС за бажанням, коли вони відповідають вимогам, які пред'являє ФРС до банків-членів. На початку 90-х лише трохи більше 10% банків штатів були членами ФРС, а на їхню частку припадало до 40% загальної кількості комерційних банків. Останні є акціонерами федеральних резерв них банків і отримують на свій пай 6-відсотковии дивіденд. Взаємодія і взаємозв'язок різних видів банків та банківських об'єднань, внаслідок чого формується банківська система, здійснюється у процесі виконання Центральним банком своїх основних функцій. У багатьох країнах світу такими функціями є проведення єдиної грошової, кредитної політики, досягнення стабільності грошової одиниці та цін, регулювання економіки та ін. Водночас центральні банки ставлять перед собою певну специфічну мету. Так, Бундесбанк Німеччини підтримує основні напрями економічної політики уряду, забезпечує високий рівень зайнятості, темпи економічного зростання. Центральні банки Англії та Японії сприяють підвищенню добробуту населення Центральний банк України зобов'язаний підтримувати платоспроможний попит населення й пріоритетних галузей виробництва, брати участь у створенні цивілізованого фінансового і валютного ринків та ін. У США Рада керуючих визначає норми резервів банків і ощадних кас, затверджує зміни в обліковій ставці федеральних резерв них банків, бере участь у купівлі-продажу урядових цінних паперів, регулюючи таким чином кількість грошей в обігу. Коли Національний банк скуповує частину цінних паперів, одержані їхніми власника ми гроші осідають у банках і дають змогу збільшити надання кредитів. Щоб уникнути цього, Центральний банк продає частину цінних паперів, заморожуючи використання одержаних грошей. Як емісійний центр усієї країни, регулятор відсоткових ставок, банківських резервів ФРС впливає на діяльність усіх комерційних і ощадних банків, страхових компаній, пенсійних фондів та інших фінансових інститутів. У США та інших розвинутих країнах Заходу Центральний банк регулює масштаби надання кредитів. Комерційні банки частину своїх активів (до15%) зобов'язані зберігати у вигляді касового резерву в Центральному банку. Резервна форма за рішенням останнього може коливатися в незначних межах. За цих умов розширення кредиту, що його надають комерційні банки, відбувається залежно від величини приросту банківських пасивів, але має перевищувати суму такого приросту більш як у 5 разів (оскільки комерційні банки у вигляді касового резерву зберігають у Центральному банку 15% своїх активів) із підвищенням Центральним банком резервної норми банківські обороти зменшуються, а із зменшенням її – зростають. Відсоток, під який банки надають позику своїм клієнтам, залежить передусім від величини відсотка за кредити ФРС, наданих останній комерційними та іншими кредитними установами. Величина відсотків за кредити ФРС –це нижня межа ефективності надання кредитів. Відсоток, під який комерційні банки надають позичку своїм клієнтам, отримав назву комерційного. Відповідно до закону 1987, всі депозитні установи США повинні тримати однаковий відсоток своїх поточних(чекових) депозитів і готівкових термінових депозитів у резервах або у формі готівки у витратній касі, або у формі депозитів у федеральних резервних банках, або на спеціальному депозиті в банку чи Федеральному банку кредитування житлового будівництва. Цього закону повинні дотримуватися комерційні банки, взаємоощадні банки, ощадні та позичкові асоціації, кредитні спілки, агентські контори й відділення іноземних банків, корпорацій. Важливу роль у Банківській системі США відіграють страхові компанії, позиково-ощадні асоціації, взаємоощадні банки, інвестиційні банки, фінансові компанії.

Із створенням Національного банку України (НБУ) у вересні 1991 сформувалася дворівнева банківська система: перший рівень – НБУ, другий – мережа комерційних банків та банківських інститутів. Останні, будучи економічно незалежними (не відповідають за зобов'язаннями держави), повинні на засадах здорової конкуренції задовольнити потреби населення й народного господарства у банківських послугах, створити умови для стабілізації й нормального функціонування економіки України. Наприкінці 1998 сукупний капітал всіх банків України становив 1,6 млрд. грн. (861 млн. дол.), що дорівнювало капіталу сьомого за величиною банку Польщі. Зі 189 банків лише 3 мали понад 70 млн. грн. У перші роки, коли відбувалося первісне нагромадження капіталу, банки та банківські установи нерідко вдавалися до некоректних методів отримання прибутків (цьому сприяла гіперінфляція). Певною мірою це пояснюється недосконалістю чинного законодавства.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.