Банкірський дім

Банкірський дім – приватно-групові банківські підприємства (торгові, акцептні, емісійні банки), що належать одному або групі банкірів, об'єднаних у товариство з обмеженою відповідальністю. Виникли за феодалізму як підприємства лихварського капіталу. Надавали значні позики республікам і королям. За капіталізму (на нижчій його стадії) банкірські дома розвивалися на базі поєднання інтересів торговельного і банківського капіталів, приймали вклади, надавали кредити, обліковували векселі, провадили емісійну діяльність, операції з коштовними металами, передусім у сфері міжнародної торгівлі, експорту та імпорту капіталу. Так, банкірський дім Ротшильда, заснований у XVIII ст., мав свої відділення в Лондоні, Парижі, Неаполі, Відні та Франкфурті-на-Майні, але збереглися лише лондонський і паризький банки, на основі яких виникли гігантські фінансові групи в цих країнах. Англійський банкірський дім засновано в 1804 як сімейний банк з обмеженою відповідальністю, французький – у 1817. На вищій стадії капіталізму найкрупніші банкірські дома частково перетворюються на акціонерні банки і займаються переважно розміщенням акцій та облігацій різних компаній, внутрішніх і зовнішніх позик, валютними операціями, кредитуванням зовнішньої торгівлі та ін.

Деякі банкірські дома увійшли до складу могутніх банківських концернів та міжнародних банківських об'єднань. Англійський банкірський дім у 1970 було перетворено на акціонерний банк із статутом торгового банку, який бере активну участь в операціях із золотом. Французький банкірський дім, що в 1968 став акціонерним банком, у 1981 було націоналізовано. У 70-90-ті XX ст. відбувалася універсалізація банкірських домів, розширювалися їх функції. Вони займалися емісійною діяльністю, страхуванням життя, біржовою спекуляцією, організовували консорціуми, надавали позики окремим крупним компаніям, місцевим органам влади, брали участь у добуванні коштовних металів, у торговельних операціях з ними, а також в операціях з сировинними ресурсами, надавали різноманітні інженерно-консультаційні послуги (інжиніринг), керували довірчими фондами тощо. Кількість банкірських домів у XX ст. в США скоротилися з 3000 до 80 (їх активи становлять менше 1% загальних капіталів комерційних банків). В Англії – майже 50 банкірських домів, у Німеччині – менше 200.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.