Жиробанки

Жиробанки – банки, які здійснюють безготівкові розрахунки між клієнтами. Виникли у XVI-XVII ст. Найвідомішими на той час були вексельний банк у Гамбурзі (1619), Віссельбанк в Амстердамі (1609). Вони, а також аналогічні банки в Італії, Німеччині, Франції, Голландії та інших західноєвропейських країнах відкривали клієнтам рахунки в умовних розрахункових одиницях ("банківських монетах") з певним вмістом золота або срібла (Гамбурзький жиробанк – у банківських марках, 27,75 якої були прирівняні до однієї вагової одиниці срібла), приймали внески та за наказами власників рахунків (жиронаказами) здійснювали перерахунки з рахунку одного клієнта на рахунок іншого.

Рахунок у жиробанку відкривали за умови внесення до банку повноцінних грошей, благородних металів у злитках, а також зарахування виручки від продажу товару або суми за векселем, вираженої в повноцінній банківській грошовій одиниці. Значні суми на жирорахунках використовувалися жиробанками для надання кредитів державі, муніципалітетам та купцям. Основною формою діяльності жиробанку було здійснення жиророзрахунків. З розвитком комерційних та емісійних банків у XVIII-XIX ст. Жиробанки перетворилися на банки, що здійснювали розрахунково-кредитні операції. Нині у багатьох банках є відділи жиророзрахунків між клієнтами одного банку. У ФРН існують регіональні жироцентрали, завдання яких – здійснення іногородніх жиророзрахунків між вкладниками ощадних кас за їх розрахунковими чеками або жиронаказами. Жироцентрали виконують також функції центральних банків, ощадних кас свого району, а водночас і деякі кредитні функції.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.