Кредитні обмеження

Кредитні обмеження – адміністративні або законодавчі заходи центральних банків щодо забезпечення умов кредиту. Кредитні обмеження використовуються як інструмент антиінфляційної політики й стабілізації грошово-кредитної системи, підвищення ліквідності банків.

Кредитні обмеження поділяють на прямі та непрямі. Прямі кредитні обмеження безпосередньо лімітують можливість комерційних банків надавати кредити через регулювання загальної суми кредиту або їх приріст за певний період, встановлення ліміту кредитування для одного клієнта, максимально допустимого співвідношення між власними коштами банку й кредитами. Непрямі кредитні обмеження полягають у подорожчанні позичкових коштів і базуються передусім на підвищенні облікових ставок, збільшенні норм обов’язкових резервів. Здійснюються також проведенням операцій на відкритому ринку, зменшенням лімітів рефінансування банків у центральному банку країни. Непрямі кредитні обмеження та характер їх здійснення відповідають концепції монетаризму.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.