Експортні кредити

Експортні кредити – кредити, пов'язані з обслуговуванням та заохоченням експорту, їх сутність полягає у відстроченні платежу, що полегшує покупцеві придбання товару. Експортні кредити стали торговим звичаєм і фактично необхідні при вивезенні продукції. Експортні кредити надають фірми-експортери, банки або уряди іноземним фірмам, урядам для оплати закуплених у країні кредитора товарів і послуг. Вони, як правило, «зв'язані», тобто можуть бути використані лише для придбання товарів певної фірми або вироблених у певній країні. Експортні кредити надаються як покупцеві, так і продавцю. Найпоширеніші «кредити покупцеві». Це переважно короткотермінові кредити з відстроченням платежу на 2-6 міс., рідше – до 1 року. Практикуються в торгівлі споживчими та сировинними товарами. Середньотермінові (до 5 років) і довготермінові (понад 5 років) кредити надають для фінансування експорту машин і устаткування. «Кредит продавцю» надається переважно виробникам устаткування впродовж періоду виробництва замовленої іноземним партнером продукції. Це кредити попереднього фінансування за твердою відсотковою ставкою, що дають можливість самим експортерам відстрочувати платежі.

Експортні кредити належать до спеціальних і мають значну державну підтримку, головною формою якої є надання державних гарантій експортного кредиту, покликаних усунути експортний ризик, не охоплений комерційним страхуванням. Державні гарантії експортних кредитів виникають на початку XX ст.: в Англії – у 1919, у Франції – в 1923, у Німеччині – в 1926. Нині їх практикує більшість країн, створено спеціальні органи для їх надання (в Англії – Департамент гарантій експортних кредитів). Держава гарантує експортеру повернення грошей не лише у разі банкрутства боржника, а й коли існують неплатежі внаслідок воєнних дій, революцій, оголошення мораторію тощо. Політичні ризики покриває держава на 90-100%,економічні – на 80-85% вартості контракту. Вигода державних гарантій виявляється ще й у тому, що за їх наявності банки надають експортні кредити за нижчою відсотковою ставкою. Держава є не лише гарантом експортних кредитів, а й може брати участь у кредитуванні угоди, покривати за рахунок бюджету різницю між ринковими відсотковими ставками і пільговими на експортні кредити. Щодо позичкового відсотка по середньо- і довготермінових експортних кредитів країнами ОЕСР на початку 80-х досягнуто консенсусної угоди. Вона встановила його нижню межу залежно від рівня розвитку країни-імпортера і терміну кредиту.

Країни-позичальники поділяються на три категорії: розвинуті, яким кредит надається на ринкових умовах, бідні, для яких передбачена пільгова ставка (нижча за ринкову), країни проміжного рівня, що кредитуються за середньою ставкою.

Експортний кредит – важливий фактор сучасної зовнішньої торгівлі, суттєво впливають на конкурентноздатність продукції, оскільки продавець пропонує не лише товар, а й певне фінансування його закупівлі.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.