Експорт

Експорт – вивезення за кордон товарів, проданих іноземним покупцям і призначених для продажу на іноземних ринках або для переробки в інших країнах. До експорту також відносять перевезення товарів транзитом через іншу країну, вивезення перевезених із другої країни товарів для продажу в третій країні (реекспорт). В основі експорту – рівень розвитку продуктивних сил, міжнародний поділ праці, природні умови (наявність мінеральних і сільськогосподарських продуктів).

Головним критерієм експорту товарів є перетин кордону економічної території країни товаром. Якщо має місце експорт транспортного устаткування, відбувається передача права власності іноземному економічному суб'єкту. До експортних товарів відносять товари, які вивозять за кордон для їх ремонту, монтажу тощо та наступного використання в країні-експортері.

З часу розгортання НТР в розвинутих країн світу зростає частка машин і устаткування, що пов'язано насамперед з поглибленням одиничного поділу праці на міжнародній основі (його інтернаціоналізація). Так, у машинобудівній та електротехнічній промисловості Франції на поставки по кооперації припадає до 60% вартості готової продукції. У створенні нового пасажирського літака «Аеробус» беруть участь 1,4 тис. компаній із 17 країн світу, що збільшує частку експорту продукції кожної з цих країн. У колишньому СРСР обсяг і якість експортної продукції з України значною мірою були зумовлені існуванням єдиного народногосподарського комплексу, монополією зовнішньої торгівлі, командне адміністративними методами управління експортно-імпортними операціями та іншими специфічними факторами.

В 1989 у валовому суспільному продукті України засоби виробництва становили 64,2%, предмети споживання – 35,8% із загальної вартості експортної продукції 73,4% – засоби виробництва, 26,6% – предмети споживання. У продукції промисловості питома вага експорту становила 22,8%. При цьому експортна спеціалізація України на 73,2% складалася з важкої промисловості і на 14,6% – харчової. Найбільшу питому вагу серед експортної продукції у важкій промисловості мала продукція чорної металургії. Так, за межі України вивозили 43% чорних металів, 49% металевих виробів, 25% залізної руди та нерудної сировини, 19% коксохімпродуктів, 33% вогнетривів, переважну кількість – у Росію. За 1990-94 цінові пропорції на продукцію первинної обробки і готову продукцію, які переважно експортує Україна, та енергоресурси, які вона змушена імпортувати, кардинально змінилися. Так, на першу групу товарів ціни становили від 8 до 30% світового рівня, а на енергоресурси – тільки 3%. Це означало наявність сприятливіших умов для експорту продукції з України в країни СНД, насамперед у Росію. Тому Україна мала з ними активне торговельне сальдо із загальної суми експортної продукції майже 4 млрд. крб. активне торговельне сальдо України в межах колишнього СРСР становило 3,6 млрд. крб. Ситуація принципово змінилася з переходом на світові ціни. Щоб наблизитися до їх рівня, Росія мала лаг приблизно в 33 рази, Україна – лише в 3-12 разів. Тому при переході на світові ціни на енергоносії в Україні відчутно зросла енергомісткість і собівартість металу, а отже, й виготовлених машин, приладів. Внаслідок цього лише за 1989—-92 питома вага машин і устаткування у зовнішньоторговельному обороті України зменшилася з 25,1 до 17%, а обсяг експорту в 1992 – на 38%. В 1997 питома вага машин і устаткування в експорті з України становила лише 9,6%, а експорт чорних металів – 31,6%. Найбільшу частку в такому обороті Україна втратила через зменшення експорту в Росію. Навіть ті вироби, в яких Росія зацікавлена, часто не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки через високу енергомісткість вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30-50%. У колишньому СРСР Україна вважалася монополістом в експорті продукції машинобудування. Проте якщо в 1991 з України в країни СНД було поставлено 35,9 тис металорізальних верстатів, то в 1992 – 10,9 тис., в 1993 – 5,9 тис. Вивезення екскаваторів у 1991 становило 48,7% від загального обсягу їх виробництва, в 1992 – 24,5%, в 1994 – 24,4%. У наступні роки ситуація погіршилася. Подібна ситуація спостерігається по всіх видах аналогічною устаткування. Водночас значно поліпшилася географічна структура експорту (на 25,6% зросли обсяги експорту в країни далекого зарубіжжя). Оскільки в експорті товарів з України переважає продукція паливно-енергетичної групи та предмети народного споживання (у 1994 на них припадало 90% експорту), слід насамперед значно поліпшити обробку сировини (титану, рідкоземельних елементів, будівельних матеріалів, граніту, урану), сільськогосподарської продукції. Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише приблизно 50% від рівня розвинутих країн. На віддаленішу перспективу Україна повинна орієнтуватися на розвиток експорту продукції наукомістких галузей машинобудування (літакобудування, ракетобудування, суднобудування, верстато- і приладобудування, електротехнічні вироби), порошкової металурги, електрозварювальних технології, виробництва надтвердих композитних матеріалів, лазерної технологи, нових технологій зварювання і напилення. Необхідно провести повну інвентаризацію структури товарних потоків для усунення економічно нерентабельних перевезень, дублюючих виробництв, скорочення експорту надмірно енергомістких та екологічно шкідливих видів чорної металургії тощо. В 1997 експорт послуг з України становив 4,7 млрд. дол., у т.ч. транспортних послуг – 4 млрд. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило 3,3 млрд. дол. Для збільшення прибутковості експортних операцій важливо налагодити митний контроль, ефективне валютне регулювання і контроль. У 1992 за експорт продукції на 3 млрд. 200 млн. дол. до державної скарбниці надійшло лише 20% валютної виручки. За 9 місяців 1994 за кордоном, передусім у країнах СНД, осіло 1,4 млрд. дол., а в Україну надійшло лише 0,4 млрд. дол. У наступні роки відплив капіталу з України становив щорічно від 3 до 7 млрд. дол., а всього за 1991-98 було вивезено до 35 млрд. дол. Враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні (до 0,5%), необхідно виробити виважену державну експортно-імпортну політику. Лібералізувати її можна лише із зміцненням конкурентоспроможною її товарів. Навіть у США понад 35% товарів захищені нетарифними бар'єрами. В цьому переконує зростання негативних тенденцій у зовнішній торгівлі упродовж 1992-96, які певною мірою стали наслідком фритредерської політики. Якщо негативне сальдо у зовнішній торгівлі України в 1992 становило 0,6 млрд. дол., у 1993 – 1,9 млрд. дол., то в 1995 – майже 3 млрд. дол. В 1997 позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу України зросло порівняно з попереднім роком більш як на 70% і становило 0,4 млрд. дол. Водночас від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами досягло 2,9 млрд. дол. До виробництва конкурентоспроможної продукції доцільно заохочувати іноземних інвесторів (створювати спільні підприємства). Найважливішою умовою цього є стабільність чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності. Проте в Україні в 90-х XX ст. відбувалася постійна зміна законодавства у цій сфері, домінували різноманітні інструкції (так, наприкінці 1996 діяльність іноземних інвесторів регламентувалася більш як 100 законодавчими та нормативними актами, нерідко суперечливими за змістом). За рівнем інвестиційного клімату Україна посідала в середині 90-х 135-те місце у світі, а ризикованість інвестування становила до 80%. З приблизно 315 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій на 100 найменш надійних за інвестиційним кліматом країн, у т.ч. на Україну і Росію, припало лише 1% таких капіталовкладень. Обсяг іноземних інвестицій в Україні у 1996 становив приблизно 1,3 млрд. дол., на 1.1.1998 – 2 млрд. дол.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.