Гранична вартість
Гранична вартість – один з основних методів метрологічного (кількісного) відображення величини вартості (цінності, ціни) товарів, послуг, інших інгредієнтів матеріального і духовного виробництва. Гранична вартість показує, чого варта кожна додаткова одиниця певного товару.
На відміну від сукупної (інтегральної) або середньої вартості товарів і послуг вона відображає не загальну величину вартості всієї товарної маси або середню вартість кожної одиниці товару чи певних послуг, а її прирістну, диференціальну величину показує, з якою швидкістю змінюється вартість товарів (підвищується чи знижується), а не вартість певної одиниці товару.
Параметр граничної вартості використовується в теоретичному динамічному аналізі економічних систем, а також у функціональному теоретичному аналізі, особливо у процесі визначення еластичності ринкової ціни від факторів, що її формують і змінюють.
На практиці параметр граничної вартості використовується лише у вигляді граничної ринкової ціни. Динаміка й характер зміни граничної ринкової ціни вказують водночас на динаміку й характер зміни граничної вартості. Таке розуміння взаємозв'язку граничної вартості і граничної ціни є панівним в сучасній економічній літературі.
У марксистській економічній літературі гранична вартість розглядається лише як основа граничної ціни, але до неї не зводиться. Марксистська політекономія (а також певною мірою класична, неокласична загалом) трактує граничну вартість як функцію граничних витрат виробництва. На думку її представників, крива граничної вартості формується під впливом такого змінного параметра, як гранична вартість. Ринковий попит, ринкова пропозиція, ступінь дефіцитності товарів і послуг вони розглядають як фактори, що додатково впливають на величину граничної вартості, кількісно змінюють її, внаслідок чого гранична вартість перетворюється на граничну ринкову ціну.
Більшість сучасних економістів-теоретиків вважає, що гранична вартість є відображенням граничної корисності, яка формує її. Більше того, названі кількісні параметри відображення обсягів виробництва розглядаються як тотожні, по суті, як один і той же економічний параметр. Вважається, що кожна додаткова одиниця товару має тим більшу граничну вартість, чим більша її гранична корисність.
Різні школи економічної теорії (політичної економії) по-різному трактують питання про причину (закони) зміни граничної вартості. Марксистська економічна теорія вважає, що гранична вартість має тенденцію до зниження через існування такої тенденції в динаміці зміни граничних витрат виробництва. Дія цього закону в західній економічній літературі визнається лише частково. Більшість економістів дотримується думки, що гранична вартість, а отже, і гранична корисність, гранична ціна мають тенденцію до зниження, однак граничні витрати виробництва мають протилежну тенденцію. Цю тенденцію до їх зростання відображає закон зростаючих витрат виробництва. Насправді жодних суперечностей у трактуванні динаміки граничної вартості, граничних витрат і граничної корисності в сучасній західній і марксистській економічній теорії не існує. Річ у тім, що вони аналізують економічні процеси в різних аспектах. Марксистська – в динамічному або навіть в історичному аспекті, а сучасна характеризується переважанням функціональних підходів до економічного аналізу. Функціональний аспект аналізу передбачає дослідження економічних процесів у межах короткотермінового ринкового періоду, а динамічний та історичний – довготермінового і гіпердовготермінового. Граничні витрати виробництва в короткотерміновому періоді справді мають тенденцію до зростання (бо виключається вплив на економічні процеси факторів технічного, технологічного та іншого вдосконалення виробництва). Однак у довготерміновому ринковому періоді, в умовах і в межах якого вагомий вплив на функціонування економічних систем мають технічний, технологічний, інноваційний інвестиційний та інші фактори, граничні витрати виробництва, навпаки, знижуються. Однак більшість сучасних економістів схильна вважати що гранична вартість є функцією не граничних витрат виробництва, а граничної корисності і має таку ж тенденцію зміни, як гранична корисність, тобто їх динаміку описує закон спадної граничної корисності, згідно з яким кожна додаткова одиниця продукту чи послуги приносить споживачеві все менше задоволення, користь, тому її ринкова ціна повинна знижуватися (а отже і гранична вартість, оскільки вона розглядається як форма, тотожна граничній ціні). Наведені трактування закону кількісної динаміки граничної вартості суперечать фактам реальної динаміки сукупних ринкових цін. Як відомо, такі ціни мають тенденцію до коливного (іноді неухильного, прямолінійного) зростання, а граничні витрати виробництва, як її трактує марксистська політична економія, навпаки, – тенденцію до поступового зниження. Сучасна західна економічна наука вважає, що таку саму тенденцію має і гранична корисність. Отже, гранична корисність (вартість) і гранична ціна мають різну тенденцію зміни, а гранична вартість і граничні витрати виробництва збігаються з динамікою зміни сукупних ринкових цін. Це означає, що кожне із трактувань бере до уваги лише один бік формування граничної вартості – або затратний, або кориснісний. Насправді гранична вартість формується системою факторів. Лише на цій основі і виходячи з цього можна пояснити, чому гранична вартість товарів і послуг має тенденцію до зниження а сукупні ринкові ціни неухильно (або хвилеподібне) зростають.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.