Грошовий фетишизм

Грошовий фетишизм (фр. fetichisme – фетиш, ідол) – містичне ставлення до грошей як до надприродної сили, наділення їх магічними властивостями. Найбільшого розвитку грошовий фетишизм набув у золоті, що виявилося в ототожненні виробничих відносин, які виражаються категорією «гроші», з природними властивостями загального еквівалента. Об'єктивно грошовий фетишизм породжений тим, що економічно відокремлені виробники діють незалежно один від одного, а зв’язок між ними здійснюється через ринок і насамперед через гроші. Саме гроші є посередником у процесі купівлі-продажу товарів і послуг. Під час реалізації товарів відбувається визнання приватної праці товаровиробника суспільством. Виробничі відносини, які виникають при цьому між людьми, персоніфікуються насамперед у грошах, яким приписуються не властиві їм особливості. Оскільки гроші є загальною формою багатства за капіталізму і за них можна придбати будь-які інші форми багатства (землю, будинки, предмети розкошів тощо) й навіть владу, а виробництво ведеться заради грошей, то у більшості людей, позбавлених цих можливостей, виникає містичне ставлення до грошей, особливо до золота, як надприродної сили.

Як свідчить історія, поклоніння золоту близьке до поклоніння силам природи. Люди вважали, що сама природа, а не людина зробила золото грошима. Певною мірою золото обожнювалося в більшості релігій світу. Проте його магічні властивості лише частково зумовлені природними властивостями цього металу (красиве, має інтенсивний жовтий колір, унікальні фізичні й хімічні властивості тощо). Фетишизація золота має переважно соціальний характер, тобто зумовлена суспільними і насамперед його економічними властивостями, виконуваними функціями. Саме цим пояснюється те, що в Біблії (Старому Заповіті) золото згадується понад 400 разів. Оскільки в період панування золотого стандарту грошові знаки були представниками золота, їх також наділяли надприродною силою.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.