Аналіз методичного забезпечення управління депозитним операціями банку

Одним з важливих етапів діяльності фінансового менеджменту банку є аналіз операцій по залученню вкладів. Саме інформація яка поступає до менеджерів різних рівнів банку, в результаті проведеного аналізу, дозволяє оцінити рівень виконання планових завдань стосовно залучення коштів населення, визначити фактори які справили вплив тим чи іншим способом на відхилення від плану та сформувати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та використання існуючих резервів, визначити місце банку в конкурентному середовищі та обсяг ринку який займає банк.

Аналіз депозитних ресурсів банку – це сукупність підходів, прийомів та методів визначення структури депозитних ресурсів, поточних та минулих значень окремих їх складових, динаміки зростання цих складових та фінансових ресурсів загалом для визначення ключових показників стану та динаміки їх зростання протягом аналізованого періоду, а також для підвищення ефективності діяльності банку в сфері мобілізації та використання його депозитних ресурсів.

Метою аналізу депозитних ресурсів банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за двома критеріями:

• зниження середньої вартості ресурсів банку;
• підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Досягнення цієї мети конкретизується з позиції безпосередньо комерційних банків шляхом реалізації таких завдань:

• оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;
• контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;
• мінімізація всіх видів банківських ризиків;
• визначення фінансової стійкості банку;
• підтримання його ліквідності та платоспроможності.

В свою чергу, з позиції банківських клієнтів основними завданнями аналізу депозитних ресурсів банку є:

• визначення фінансової стійкості та надійності банку;
• оцінка якості та вартості обслуговування;
• визначення спектра послуг, що надаються банком;
• доцільність та перспективність подальших стосунків з банком.

Сукупність підходів, прийомів та методів аналізу депозитних ресурсів об’єднати таким інтегруючим поняттям, як інструментарій такого аналізу. Інструментарій банківського аналізу, який можна використати для аналізу фінансових ресурсів банку, включає методи та види аналізу, що представлені у таблиці:

Так, метод порівняння передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. При аналізі депозитних ресурсів банку даний метод використовується для зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, встановлених НБУ, а також для порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність.

Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри залучених коштів, капіталу банку, а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості.

Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго-короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом). В межах цього методу аналізу виділяють структурний аналіз, який проводиться за видами фінансових ресурсів банку і дає змогу визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за різними видами фінансових ресурсів банку, а також питому вагу кожного виду фінансового ресурсу банку в загальній сумі фінансових ресурсів.

Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення.

Метод табличного відображення аналітичних даних. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему.

Операційно-вартісний аналіз, завдяки цьому аналізу розширюється уявлення про ефективність залучення того чи іншого виду фінансових ресурсів. Його застосування допомагає визначити, які види депозитних ресурсів потрібно зменшити в обсязі або в умовах залучення, а які збільшити в обсязі.

Горизонтальний аналіз – це аналіз динаміки зміни депозитних ресурсів загалом.

Вертикальний аналіз – це аналіз структури депозитних ресурсів банку за різними класифікаційними ознаками.

Факторний аналіз – це статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на обсяг депозитних ресурсів та на витрати за їх залучення.

Типи аналізу депозитних ресурсів банку:

• комплексний аналіз: аналізуються повністю всі елементи (складові) депозитних ресурсів банку;
• вибірковий аналіз: аналізуються один або декілька (але не всі) елементів депозитних ресурсів банку.

Наступним етапом розглянемо моделі аналізу депозитних ресурсів, до яких відносять дескриптивні та нормативні моделі.

Дескриптивні моделі – моделі, які носять описовий характер і засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності; до них відносять складання форм звітності стосовно депозитних ресурсів банку, надання звітності щодо них в різних аналітичних розрізах, їх вертикальний та горизонтальний аналіз, а також аналіз із використанням аналітичних коефіцієнтів (наприклад, питома вага міжбанківських кредитів у загальних зобов’язаннях банку або питома вага довгострокових депозитів у строкових депозитах банку).

Нормативні моделі – моделі, які встановлюють нормативи показників депозитних ресурсів банку та аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів.

За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин). Періодичний аналіз – це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.

Етапи проведення аналізу депозитних ресурсів подано на рисунку. Аналізуючи обсяг зобов’язань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку. Так, збільшення сум зобов’язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку. При цьому також необхідно проаналізувати їх якісну структуру.

Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30%) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування.

Висока частка залишків на рахунках клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високоліквідних активах, спонукає банк до посилення трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострює проблему ліквідності.

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку. Слід зауважити, що зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це дорожчий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості й надійності ресурсної бази. Поліпшення ліквідності може бути досягнуто зміною структури залучених та запозичених коштів (збільшенням питомої ваги строкових депозитів через можливе переоформлення стабільної частини залишків коштів на рахунках до запитання в строкові депозити).

Важливою складовою ресурсної бази банку є залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та на коррахунках інших банків, тобто депозити до запитання. Значна питома вага депозитів до запитання негативно відбивається на стані ліквідності банку: по-перше, погіршується співвідношення ліквідних активів та зобов’язань до запитання, яке характеризує поточну ліквідність; по-друге, знижується стабільність ресурсної бази банку.

Для аналізу депозитів до запитання використовуються такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів: оборотність коштів на поточних рахунках клієнтів; тривалість одного обороту онкольних депозитів у днях (або середній термін утримання коштів на поточних рахунках); рівень осідання коштів на поточних рахунках; коефіцієнт нестабільності депозитів.

Таким чином, технологію оцінки депозитних операцій банку можна розглядати як сукупність послідовних дій, що ґрунтуються на теоретичних засадах і спрямовані на впорядкування та систематизацію підходів до аналізу депозитних операцій банку. Враховуючи все вище викладене, ми вважаємо, що до аналізу депозитних ресурсів банку потрібно підходити перш за все комплексно, враховуючи основні принципи такого аналізу, а також особливості того чи іншого виду депозитного ресурсу банку.

Джерело: Попов В.М. «Аналіз методичного забезпечення управління депозитним операціями банку»