Диференціація країн, що розвиваються

Диференціація країн, що розвиваються – процес розшарування країн, що розвиваються, за рівнем їх економічного розвитку. Таких країн в Азії, Африці та Латинській Америці понад 140. Основним показником процесу розшарування є виробництво ВВП на душу населення, його галузевої структури, частки обробної промисловості в структурі виробництва й експорту та ін. Відповідно до показників ВПН на душу населення та рівня розвитку продуктивних сил серед країн, що розвиваються, виділяють три основні групи.

Перша – найрозвинутіші країни, що за показниками економічного розвитку наближаються і навіть перевершують (за основними показниками) деякі розвинуті країни світу. Це 15 «нових індустріальних країн». Найбагатші з-поміж них – країни-експортери нафти (Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати та ін.). ВВП на душу населення у деяких з цих країн (наприклад у Саудівській Аравії) перевищує аналогічний показник найрозвинутіших країн світу. На другому місці – Аргентина, Бразилія, Мексика, Південна Корея, Сінгапур та ін. За багатьма економічними показниками вони значно переважають інші країни, що розвиваються, а за деякими (темпи зростання ВНП, експорт) випереджають провідні держави світу.

Друга, найчисельніша група – країни середнього рівня розвитку. Рівень доходу на душу населення на початку 90-х XX ст. становив тут до 1300 дол. Ці країни не пройшли стадії індустріалізації, переважна більшість населення зайнята у сільському господарстві й виробництвом мінеральної сировини, експорт продукції має монокультурний характер (какао, банани, окремі види сировини каучук, залізна руда тощо).

Третя група – найменш розвинуті країни, за класифікацією ООН, на початку 80-х до цієї групи належала 31 держава Африки й Азії зі щорічним доходом на душу населення менше 360 дол. На початку 90-х їх було до 40, а ВНП на душу населення в них становив 440 дол. Вони виробляли всього 5% світових товарів і послуг, але у них проживала майже третина всього населення планети. До цих держав належать найбідніші сільськогосподарські країни, позбавлені більш-менш значних запасів мінеральної сировини. Сотні мільйонів людей тут голодують, мільйони дітей вмирають від голоду.

Диференціація країн, що розвиваються постійно поглиблюється, це зумовлено бурхливим розвитком «нових індустріальних країн» в останні десятиріччя, з одного боку, і стагнацією (навіть деградацією) найбідніших із слаборозвинутих країн – з іншого. Значною мірою цей процес спричинений чималими втратами на гонку озброєнь. Так, на найбідніші держави на початку 90-х припадало майже 7,5% світових витрат на озброєння.

В Україні ВНП на душу населення за 1991-99 скоротився майже в чотири рази, внаслідок чого за цим показником вона впритул наблизилася до слаборозвинутих країн (обсяг ВНП на душу населення на початку 1999 становив приблизно 500 дол.). За рівнем економічної свободи Україна посідала в 1997 135-те місце у світі.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.