Економічна відповідальність

Економічна відповідальність – система правил, встановлених державою для юридичних і фізичних осіб, органів державного управління та місцевого самоврядування з метою узгодження їх інтересів, у т.ч. і через відшкодування заподіяних збитків тощо. За умов формування ринку, поглиблення процесу роздержавлення економіки, розгортання приватизації і становлення на цій основі змішаної економіки.

Економічна відповідальність зростає чинним законодавством України передбачено використання, як крайнього заходу, процедури банкрутства підприємств і задоволення за рахунок вартості їх майна претензій кредиторів. Економічна відповідальність господарських товариств може бути як обмеженою, коли засновники втрачають лише кошти, внесені ними в процесі створення фірми, такі необмеженою, коли засновники товариства відповідають за борги також і частиною свого майна. Особливої уваги потребує обґрунтування підходів до визначення механізмів реалізації економічної відповідальності державних підприємств.

У колишньому СРСР у практиці господарювання поширеними були процеси перерозподілу, коли з ефективніше працюючих підприємств вилучалися кошти і за їх рахунок утримувалися низькоефективні, а нерідко й непотрібні виробництва та підприємства. Така практика була можлива передусім і ому, що фінанси підприємств і відомств розглядалися як складова державних фінансів, а державні фінанси трактувалися і як фінанси підприємств та відомств. Покінчити з практикою перерозподілу й утриманства в державному секторі економіки можна, лише реально розмежувавши фінанси держави і фінанси підприємств. Потрібні підприємства, яким необхідна державна підтримка, повинні отримувати її за рахунок фінансів держави, а не з рук держави (відомств, а нерідко й державних чиновників) за рахунок інших підприємств. Упродовж першої половини 90-х ця практика в Україні була замінена недосконалим і руйнівним для економіки зарахуванням неплатежів і кредитуванням підприємств на емісійній основі, що й стало однією з головних причин розкручування інфляції. Особливо гострою у ці роки була проблема неплатежів підприємств як у межах внутрішнього ринку, так і у відносинах з підприємствами інших країн, передусім країн-членів СНД. Неплатежі порушили процес відтворення, поглибили диспропорції в народному господарстві, поставили підприємства, втчи ефективно працюючі, на межу виживання. Недостатньо врегульованими в багатьох аспектах є й проблеми економічної відповідальності виробника перед споживачем. Стабілізація економіки, вихід з глибокої кризи неможливі без підвищення рівня економічної відповідальності суб'єктів регульованих ринкових відносин. А це потребує розробки і вжиття в системі господарювання правових, адміністративних, фінансово-економічних заходів. Для стабілізації зовнішньоекономічних зв'язків, збереження ринків збуту продукції необхідно укласти угоди на міждержавному (дво- і багатосторонньому) та міжбанківському рівнях.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.