Зайнятість основна, зайнятість додаткова

Зайнятість основна, зайнятість додаткова – 1) зайнятість основна (первинна) – трудова діяльність за основним місцем роботи, або у межах нормативного робочого дня, 2) зайнятість додаткова (вторинна) – трудова діяльність у вільний від основної роботи час або за межами основної зайнятості. Додаткова зайнятість нерідко збігається з нерегламентованою зайнятістю.

 

З економічного погляду, основна зайнятість – головне джерело доходів працівника, додаткова зайнятість – допоміжне. Основна робота забезпечує надійність і стабільність доходів. З юридичного погляду, основна зайнятість визначається місцем знаходження трудової книжки. Додаткова зайнятість відіграє важливу соціально-економічну роль у народному господарстві: 1) вона є істотним джерелом доходів для багатьох верств населення та засобом нормального відтворення робочої сили, сприяє скороченню питомої ваги низькооплачуваних, низькодохідних сімей. У випадку звільнення працівника з місця основної роботи або неоплачуваної відпустки додаткова зайнятість стає єдиним джерелом його доходів, 2) додаткова зайнятість – важіль різнобічного розвитку фізичних та інтелектуальних здібностей людини, активізації її трудової та творчої діяльності, 3) вона є дієвим засобом збалансування попиту і пропозиції на ринку робочої сили. З поширенням малих підприємств, недержавних навчальних і лікувальних закладів, приватизацією державного майна зростають потреби в додатковій зайнятості таких категорій працівників, як бухгалтери, економісти, юристи, викладачі, лікарі, медсестри, інженери-дизайнери.

Державна політика у цій сфері повинна сприяти поєднанню і розвиткові основної та додаткової зайнятості. Для основної зайнятості в державному секторі необхідно забезпечити інноваційний тип відтворення, створення сучасних робочих місць та дієвої системи мотивації й стимулювання високоефективної праці. Поширення форм додаткової зайнятості вимагає удосконалення оподаткування доходів за сумісництвом, запровадження гнучких, нестандартних форм основної зайнятості.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.