Організація та провадження видавничої справи в Україні

Книги та інша видавнича продукція є, мабуть, одним з найважливіших досягненням людства, без якого було б неможливим становлення сучасного суспільства та подальший його розвиток.

Видавнича справа – сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Книговидавнича справа (складова частина видавничої справи) – це сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, які займаються створенням, виготовленням і розповсюдженням книжкової продукції.

Закон України „Про видавничу справу” від 5 червня 1997 року визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи.

Відповідно до Закону (ст. 2) складовими частинами видавничої справи є:

  • видавнича діяльність – сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
  • виготовлення видавничої продукції – виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;
  • розповсюдження видавничої продукції – доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Видавнича справа спрямована на:

  • задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;
  • створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
  • забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
  • сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;
  • забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової .літератури, науки тощо, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод;
  • здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням імпорту друкованої продукції;
  • здійснення книговидання мовами інших національних меншин в Україні;
  • збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну;
  • зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції;
  • сприяння закордонним українцям у забезпеченні вітчизняними друкованими виданнями.

У видавничій справі мова використовується відповідно до статті 10 Конституції України, Закону України „Про мови в Україні” та інших законодавчих актів України. Уся друкована продукція, призначена для службового та ужиткового користування (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо), що розповсюджується через державні підприємства, установи і організації, видається державною мовою.

Держава заохочує підготовку, виготовлення і розповсюдження друкованих видань державною мовою та мовами національних меншин, що проживають в Україні. Дотримання державної мовної політики у видавничій справі забезпечують відповідні органи виконавчої влади.

Ст. 10-11 Закону визначають суб'єктів видавничої справи:

  • видавці,
  • виготовлювачі,
  • розповсюджувачі видавничої продукції.

Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства. Суб'єкти видавничої справи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, керуються Законом України „Про видавничу справу”, Господарським кодексом України, іншими законами України. Громадські, наукові, релігійні та інші суб'єкти некомерційної діяльності, які беруть участь у видавничій справі, керуються законами України „Про об'єднання громадян”, „Про свободу совісті та релігійні організації” та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини між суб'єктами видавничої справи регулюються окремими угодами, укладеними згідно з законодавством.

Засновником (співзасновником) у видавничій справі можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

Засновник (співзасновник) у видавничій справі затверджує статут суб'єкта видавничої справи, с власником (співвласником) майна. Засновник (співзасновник) у видавничій справі мас право брати участь у формуванні видавничої програми, доборі кадрів, одержує прибуток від видавничої діяльності та реалізації продукції. Засновник (співзасновник) у видавничій справі може об'єднувати в одній особі видавця, виготовлювача і розповсюджувача видавничої продукції.

З метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі – Державний реєстр), положення про який затверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 1540 від 28 вересня 1998 року.

Згідно цієї Постанови внесення суб'єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснюють Мінінформ, а також його відповідні місцеві підрозділи:

  1. Державний комітет телебачення і радіомовлення (Держ-комтелерадіо) вносить до Державного реєстру:
    • видавців – видавництва, видавничі організації, фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, обсяг випуску видавничої продукції яких становить понад 5 назв на рік;
    • виготівників видавничої продукції – підприємства, установи і організації, фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які випускають видавничу продукцію на суму понад 500 тис. гривень на рік (за цінами, що склалися на час внесення до Державного реєстру);
    • розповсюджувачів видавничої продукції – оптово-роздрібні книготоргівельні підприємства та інші підприємства і організації, які мають мережу книгорозповсюдження (магазини, кіоски, палатки, автомагазини, лотки тощо), бібліотечні колектори;
    • суб'єктів видавничої справи, що провадять 2-3 види діяльності у видавничій справі;
  2. місцеві підрозділи Держкомтелерадіо вносять до Державного реєстру:
    • видавців – фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, обсяг випуску видавничої продукції яких становить до 5 назв на рік;
    • виготівників видавничої продукції – підприємства, установи і організації, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які випускають видавничу продукцію на суму до 500 тис. гривень на рік (за цінами, що складися на час внесення до Державного реєстру);
    • розповсюджувачів видавничої продукції – підприємства і організації, які не мають мережі книгорозповсюдження; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Держкомтелерадіо є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої впади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах. Внесення суб'єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснюється на підставі заяви, підписаної уповноваженою на те особою, що подається Держкомтечерадіо або його відповідному місцевому підрозділу.

Без внесення до Державного реєстру діяльність у видавничій справі здійснюється:

  • органами законодавчої, виконавчої, судової влади – для випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;
  • підприємствами, організаціями, навчальними закладами, науковими установами, творчими спілками, іншими юридичними особами – для випуску у світ і розповсюдження інформаційних, бібліографічних, реферативних, рекламних видань, видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань, службових та методичних матеріалів, документації для потреб статутної діяльності їх видавця, а також матеріалів на правах рукопису, що розмножені за допомогою технічних засобів.

Замовниками будь-якої видавничої продукції можуть бути:

  • громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах,
  • юридичні особи України та інших держав.

Від замовників – авторів (співавторів), упорядників (співупорядників), перекладачів – можуть прийматися замовлення видавцем на редакційно-видавниче опрацювання, виготовлення та випуск у світ:

  • творів белетристичного, громадсько-політичного, рекламного, довідкового, навчального, наукового, технічного або прикладного характеру;
  • виступів, лекцій, промов, доповідей, проповідей;
  • музичних творів з текстом і без тексту;
  • драматичних, музично-драматичних творів;
  • творів образотворчого мистецтва;
  • фотографій, ілюстрацій, карт, планів, ескізів;
  • перекладів, обробок, анотацій, резюме, оглядів, інсценізацій, інших переробок творів і обробок фольклору (похідних творів) без заподіяння шкоди охороні творів, які зазнали перекладу, адаптації чи іншої переробки;
  • збірників творів, збірників обробок фольклору, енциклопедій та антологій, збірників звичайних даних, інших складених творів за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
  • інших творів (творів, виданих за власні кошти, кошти меценатів, спонсорів, за рахунок благодійних та інших фондів тощо).

На основі ст. 17 Закону „Про видавничу справу” замовник визначає мову, обсяг, тираж видання, самостійно вирішує питання про його використання чи розповсюдження. Видавець має право бути замовником перед виготовлювачем та розповсюджувачем видавничої продукції. Умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та обов'язки сторін визначаються договорами між автором (співавторами), їх спадкоємцями чи особами, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права на об'єкт замовлення, замовником, видавцем, виготовлювачем та розповсюджувачем, укладеними відповідно до законодавства.

Об'єктом видавничої справи є видавнича продукція, що розрізняється відповідно до державних стандартів за:

  • цільовим призначенням видань – офіційні, наукові, науково-популярні, науково-виробничі, науково-методичні, виробничо-практичні, нормативні з виробничо-практичних питань, виробничо-практичні для аматорів, навчальні, навчально-методичні, громадсько-політичні, довідкові, рекламні, літературно-художні видання, видання для організації дозвілля та відпочинку;
  • аналітико-синтетичною переробкою інформації – інформаційні, бібліографічні, реферативні, оглядові видання, дайджести;
  • інформаційними знаками – текстові, нотні, картографічні, образотворчі видання;
  • матеріальною конструкцією видань – книжкові, аркушеві видання, буклети, плакати, поштові картки, комплектні видання, карткові видання, книжки-іграшки;
  • обсягом видань – книги, брошури, листівки;
  • складом основного тексту – моновидання, збірники;
  • періодичністю видань – неперіодичні, серійні, періодичні видання, видання, що продовжуються;
  • структурою видань – серії видань, однотомні, багатотомні видання, зібрання творів, вибрані твори.

Об'єктом видавничої справи можуть бути інші види видавничої продукції, визначені стандартами.

Вихідні відомості видання – це сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, інформування споживача, бібліографічного опрацювання і статистичного обліку.

Кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості. Елементами вихідних відомостей є:

  • відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у створенні видання;
  • назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання;
  • над за головкові дані; підзаголовкові дані; вихідні дані;
  • випускні дані (номер і дата видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру, обсяг видання, тираж тощо);
  • класифікаційні індекси;
  • міжнародні стандартні номери;
  • знак охорони авторського права.

Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для кожного виду видань визначаються стандартами. Вихідні відомості оформляє видавець.

Усі книжкові видання в Україні, незалежно від мови основного тексту, повинні мати обов'язкову анотацію та вихідні бібліографічні відомості державною мовою. Винятком можуть бути тільки видання іноземними мовами, призначені для розповсюдження за кордоном або серед іноземців.

По Закону (ст. 23) вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

Діяльність у видавничій справі не може бути використана для закликів, спрямованих на .ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи .людини, здоров'я населення.

У видавничій справі забороняється:

  • виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, рекламу з використанням шаржування державних символів України (Державного Герба, Державного Прапора, Державного Гімну) у будь-якому вигляді;
  • оприлюднювати інформацію, дані, відомості, рекламувати товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам, підприємствам, установам, організаціям або державі;
  • виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію порнографічного характеру і таку, що пропагує культ насильства і жорстокості;
  • виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку;
  • реалізовувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), а також з порушенням законодавства України з питань інтелектуальної власності.

Суб'єкти видавничої діяльності не мають права розголошувати дані, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законодавством. Порушення вимог щодо додержання стандартів, норм і правил тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.

Обов'язкові примірники видань. З метою здійснення бібліографічного та статистичного обліку, забезпечення відповідного збереження видань, поповнення національного інформаційного фонду розсилаються обов'язкові примірники видань.

Закон України „Про обов'язковий примірник документів” визначає правові засади функціонування системи обов'язкового примірника документів та регулює інформаційні відносини, пов'язані з поповненням національного інформаційного фонду України.

Обов'язкові примірники видань – примірники різних видів тиражованих видань, які надсилаються установам і організаціям відповідно до законодавства України. Національний інформаційний фонд України – сукупність інформаційних фондів (інформаційних ресурсів) держави: архівного, бібліотечного, стандартів, архіву друку, фонду фільмів, патентного та інших фондів.

Перелік одержувачів обов'язкового безоплатного примірника видань Україна затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 608 від 10 травня 2002 року „Про порядок доставляння обов'язкових примірників документів”. До одержувачів безоплатного примірника усіх видань всіма мовами, що вийшли в Україні, належать:

  • Державний комітет телебачення і радіомовлення;
  • Національна бібліотека ім. В.І. Вернадського;
  • Національна парламентська бібліотека;
  • Книжкова палата України;
  • Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка;
  • Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника;
  • Одеська державна наукова бібліотека імені М. Горького.

Міжнародний стандартний номер книги (ISBN – універсальний ідентифікаційний код, який проставляється на книгах і брошурах на різних носіях інформації незалежно від способу їхнього виготовлення, розповсюдження, тиражу та обсягу. ISBN супроводжує видання, починаючи з моменту їхнього виготовлення.

ISBN надають книгам і брошурам, підготовку і випуск яких здійснюють видавці (самостійно або разом із зарубіжними партнерами, а також міжнародними організаціями, членом яких с Україна, незалежно від місця виготовлення тиражу), що як суб'єкти видавничої справи внесені до Державного реєстру видавців, заготовників і розповсюджувачів видавничої продукції.

ISBN надають книгам і брошурам, підготовку і випуск яких здійснюють видавці (самостійно або разом із зарубіжними партнерами, а також міжнародними організаціями, членом яких с Україна, незалежно від місця виготовлення тиражу), що як суб'єкти видавничої справи внесені до Державного реєстру видавців, заготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Згідно Наказу Директора Книжкової палати України №16 від 20 грудня 2006 року ISBN надають таким друкованим виданням:

  • кожній книзі або брошурі (далі – книзі), що є самостійним закінченим твором або частиною будь-якого твору (згідно з ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види. Терміни та визначення” книга – книжкове видання обсягом понад 48 сторінок; брошура – книжкове видання обсягом від 4 сторінок до 48 сторінок);
  • багатотомному і комплектному виданню в цілому;
  • кожному самостійному тому (книзі, частині) багатотомного і серійного видання;
  • кожній книзі, що є складовою частиною комплектного видання, мас окремі вихідні відомості і може розповсюджуватися самостійно;
  • кожному перекладному виданню;
  • кожному перевиданню або передруку книги, зокрема факсимільним й репринтним виданням;
  • кожному виданню з однією й тією ж назвою, що відрізняється поліграфічним виконанням (форматом, палітуркою тощо);
  • збірникам нормативних документів;
  • альбомам, фотоальбомам з текстом;
  • картографічній продукції;
  • календарям, що с виданнями книжкового типу;
  • комбінованим виданням.

ISBN, крім друкованих видань, надають також:

  • електронним виданням (зокрема звуковим, мультимедійним): локальним, мережним чи комбінованого розповсюдження. У тому числі – програмним продуктам навчального та інструктивного характеру (наприклад: автоматизована система тренінгу);
  • кожному компонентові комбінованого видання;
  • оцифрованим примірникам друкованих видань;
  • слайдам, фільмам та відеофільмам, що розповсюджуються як навчальні посібники;
  • мікроформам (мікрофільмам);
  • виданням для сліпих шрифтом Брайля.

Міжнародний стандартний номер книги складається з абревіатури ISBN (незалежно від мови видання) й тринадцяти цифр. Для позначення цифрової частини ISBN застосовуються арабські цифри від 0 до 9.

Цифрова частина ISBN складається з п'яти груп цифр, три з яких містить різну кількість цифрових знаків, відокремлених одна від одної дефісом або проміжком, а перша і остання група - фіксовану (сталу). Цифрова частина відокремлюється від абревіатури ISBN проміжком.

Видавцям, що використали всі ISBN в межах наданих ідентифікаторів видавця, отримують новий ідентифікатор видавця.

Порядковий ідентифікатор видання ідентифікує конкретне видання.

Кількість цифрових знаків у порядковому ідентифікаторі видання залежить від ідентифікатора видавця. Порядковий номер книги може налічувати до шести цифр з таким розрахунком, щоб разом з ідентифікатором групи (країни), ідентифікатором видавця складався з дев'яти цифр.

Джерело – глава з навчально-методичного посібника:

Тарасенко Р.В. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.