Комерційний розрахунок

Комерційний розрахунок – економічна категорія ринкової економіки, яка виражає широке коло економічних відносин, що виникають у процесі продуктивного використання засобів виробництва робочої сили, реалізації виробленої продукції, надання послуг, розподілу й використання державного доходу.

В економічній літературі колишнього СРСР домінувала думка, що комерційний розрахунок існує лише в капіталістичних країнах, у ринковій економіці, а в Радянському Союзі він був лише в роки НЕПу. Тому комерційний розрахунок було замінено госпрозрахунком, який протиставлявся комерційному розрахунку. Відмінності між ними науковці вбачали у їх меті: мета комерційного розрахунку – отримання максимального прибутку, мета госпрозрахункових підприємств – якнайповніше задоволення потреб населення, суспільства. У такому трактуванні комерційного розрахунку і госпрозрахунку проглядається відверте ідеологічне навантаження. Насправді жодної істотної відмінності між цими поняттями не існує. Вони в основному ідентичні, хоча мають особливості, зумовлені неоднаковими умовами господарювання у командно-адміністративній, планово-директивній та регульованій ринковій економіці, що виявляється у ступені самостійності, економічної свободи та відповідальності підприємств. Підприємства, організації за командно-адміністративної системи ніколи, за винятком короткого періоду НЕПу, не мали тієї економічної свободи, яку мають аналогічні підприємства в розвинутих країнах. Не існувало справжньої економічної відповідальності за результати господарської діяльності. Якщо за капіталізму підприємство через нераціональне використання ресурсів, неефективне виробництво зазнає збитків, воно розорюється, а його власник стає банкрутом. За командно-адміністративної системи існування спотвореного комерційний розрахунок, що видавався за госпрозрахунок, спричиняло збитковість підприємств за рахунок перерозподілу прибутку між державними підприємствами або прямих дотацій з бюджету. За ринкових, конкурентних відносин кожне підприємство незалежно від форм власності організовує свою діяльність на таких основних засадах самоокупність і самофінансування, самозабезпечення необхідними для виробничо-господарської діяльності ресурсами, матеріальна заінтересованість працівників і трудового колективу в рентабельній роботі, економічна відповідальність за результати діяльності, контроль фінансової, кредитно-банківської системи і самих підприємств за їх господарсько-фінансовою діяльністю. Комерційний розрахунок у соціальній ринковій економіці – об'єктивна економічна категорія і складовий елемент и господарського механізму.

Суть комерційного розрахунку – раціональна, розумна господарська, комерційна діяльність, мета якої – не пише відшкодування витрат, а й отримання прибутків. Проте комерційного розрахунку передбачає не тільки прибуток, а й матеріальну, економічну відповідальність за незадовільну роботу, відставання в НТП, послаблення позицій у конкурентній боротьбі на ринку. Ці дві сторони комерційного розрахунку – прибуток (як стимул розширення виробництва і зростання його ефективності), з одного боку, і матеріальна, економічна відповідальність, страх бути розореним – з іншого – перебувають у діалектичній єдності. Економічну систему називають системою прибутків і збитків. Прибуток – віддалена причина, а збитки – покарання за використання неефективних методів виробництва або ж за використання ресурсів, яке не задовольняє бажань споживачів, що витрачають свої кошти. Для організації роботи підприємств України на засадах комерційного розрахунку необхідні докорінні зміни у відносинах власності, зокрема, існування поряд з державною кооперативної, акціонерної, приватної конкуренції між ними і створення адекватної нормативної бази тощо. Комерційний розрахунок не означає, однак, повної свободи прийняття економічних рішень суб'єктами економічних відносин. Така свобода обмежується вимогами законів ринкової економіки, зокрема законом вартості, попиту і пропозиції, конкуренції. Бажання отримати, наприклад, якнайбільший прибуток наштовхується на дію закону конкуренції, попиту і пропозиції. Невід'ємна риса господарського розрахунку – економічна відповідальність підприємств одне перед одним, перед державою за своєчасне виконання договірних зобов'язань, замовлень держави, яка досягається через механізм штрафних санкцій, розрив господарських зв'язків тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.