Внутрігосподарський розрахунок

Внутрігосподарський розрахунок – система взаємовідносин між господарською ланкою та її внутрішніми підрозділами (цехами, дільницями, бригадами, відділами, службами). Внутрігосподарський розрахунок – складова частина економіки підприємства, засіб поєднання економічних інтересів госпрозрахункових підприємств окремих його підрозділів та окремих працівників. Ґрунтується на виробничо-господарській самоокупності у виробничій діяльності, оплаті праці за рахунок зароблених виробничим підрозділом засобів частина яких, після відповідних відрахувань, надходить у повне розпорядження цього підрозділу.

Пропорції розподілу прибутку встановлюються на основі внутрівиробничих економічних нормативів. Внутрігосподарський розрахунок може впроваджуватися як у державних, так і в кооперативних, приватизованих підприємствах, об'єднаннях, внутрігосподарських підрозділах. На відміну від госпрозрахункових підприємств, підрозділи, що знаходяться на внутрігосподарському розрахунку, не мають прав юридичної особи і обслуговують переважно виробничу стадію, не реалізуючі продукцію державі, не вступаючи в товарно-грошові відносини безпосередньо зі збутовими організаціями. Вони не ведуть самостійних операцій з банком, їхні функції обмежуються взаємовідносинами з іншими підрозділами та окремими працівниками госпрозрахункового підприємства. Внутрігосподарський розрахунок у колгоспах, радгоспах, сільськогосподарських кооперативах – це система планування й матеріального стимулювання роботи внутрівиробничих підрозділів – бригад, тваринницьких ферм, підсобних і обслуговуючих підрозділів. Впровадження внутрігосподарського розрахунку – один із засобів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, зниження витрат праці на одиницю продукції внаслідок підвищення матеріальної заінтересованості працівників в результатах колективного господарювання. Кожна господарська ланка в умовах внутрігосподарського розрахунку несе повну економічну відповідальність за збитки заподіяні іншій ланці. Відшкодування їх здійснюється за рахунок госпрозрахункового доходу або залишкового прибутку. Однією з важливих умов внутрігосподарського розрахунку є розмежування суб'єктивних і об'єктивних факторів та нівелювання об'єктивних, які впливають на результати виробництва і породжують зрівнялівку. Без вирівнювання факторів, що не залежать від колективу, співвідношення між одержаним корисним ефектом і розмірами трудових доходів формуватимуться довільно, породжуючи головне джерело нетрудових доходів. Щодо диференціації заробітку залежно від результатів праці то її слід обмежувати, навіть якщо підприємство працює в “тепличних умовах”. Вирівнювання умов виробництва окремих підрозділів госпрозрахункових підприємств повинно відбуватися не за рахунок штучного підвищення цін та інших заходів, а насамперед за рахунок наявності реального джерела для формування госпрозрахункових фондів. Це не стосується тих підрозділів, де збитковість пов'язана із застарілим обладнанням і технологією їх слід або закривати, або створювати аналоги продукції на сучасній організаційно-технічні базі. У сільському господарстві га видобувній промисловості відмінності, наприклад, в природних умовах виробництва найдоцільніше елімінувати через використання рентних розрахунків всередині підприємства. Загалом вплив факторів, що не залежать від колективів, можна згладити переглядом оптових цін, введенням плати за ресурси не за фактичним, а за нормативним терміном служби, зокрема засобів праці. Стабільність нормативів, цін повинна бути відносною, гнучко реагувати на зміну попиту. Вирівнювання умов відтворення в кожному із внутрігоспрозрахункових підрозділів підприємства, на відміну від зрівнялівки, повинно охоплювати будь-які форми механічного перерозподілу, в т. ч. фінансових та інших ресурсів. Основою вирівнювання маєстати принцип, що відповідає еквівалентності обміну працею з урахуванням чітко визначених факторів господарювання.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.