Концепція стадій економічного розвитку

Концепція стадій економічного розвитку – це концепція, згідно з якою існують два основні типи суспільства – «традиційне» (докапіталістичне) та «індустріальне» (капіталістичне). Висунута відомим американським економістом В. Ростоу.

Концепція стадій економічного розвитку нерідко характеризується як ґрунтовніша сучасна теорія економічного розвитку. Процес економічного розвитку суспільства, на думку Ростоу, охоплює п’ять стадій, кожна з яких характеризується взаємодією сукупності різних факторів: техніко-технологічних, економічних, соціальних, політичних, психологічних, ідеологічних та ін. Перехід від однієї стадії до іншої зумовлений, за Ростоу, змінами у визначальному секторі економіки, динамікою розвитку провідних галузей. Значна роль у забезпеченні прогресивних змін відведена в концепції рівню норми нагромадження.

Перша стадія – традиційне суспільство, для якого характерне домінування сільського господарства, низький розвиток продуктивних сил і невисока продуктивність праці. В такому суспільстві не існує надлишку продукту, а отже, й ресурсів для нагромадження капіталу.

Друга стадія – передумови для сходження. Згідно з Ростоу на цьому етапі створюються передумови для глибоких, неперервних і систематичних змін. Суттєвим на цій стадії є зміна статусу особи, яку починають оцінювати за критерієм результативності її діяльності, а не за успадкованим соціальним статусом. З’являються підприємці, готові ризикувати у виробництві та комерційно-фінансовій сфері.

Третя стадія – сходження – характеризується прискореними темпами соціально-економічного розвитку. Значно зростає частка суспільного продукту, що спрямовується на заощадження та інвестування. Відбувається становлення поточно-масового виробництва, змінюються форми організації та управління виробництвом.

Четверта стадія – індустріальне суспільство. На цій стадії формується і стає провідною велика машинна індустрія. Визначальна роль належить базовим галузям – важкій промисловості (металургії, вугільній, енергетичній, машинобудівній). Норма нагромадження сягає 20% національного доходу.

Досягнувши технічної зрілості, суспільство, за Ростоу, переходить до п’ятої стадії – масового споживання. Створений потужний виробничий потенціал нації починає «працювати» переважно на споживача, на більш повне задоволення його зростаючих потреб. Провідними стають галузі народного господарства, що виробляють предмети споживання та послуги. Економіка колишнього СРСР, у т.ч. України, не була переорієнтована на пріоритетний розвиток цих галузей. До 90-х у радянській економічній літературі та в офіційних програмних партійно-державних документах панівним був підхід, згідно з яким пріоритети надавалися розвитку і підрозділу суспільного виробництва.

В 70-х Ростоу запропонував виділяти шосту стадію економічного розвитку – стадію пошуку якості життя, на якій провідними секторами економіки стає сфера послуг. За основу періодизації він, по-перше, узяв здебільшого розвиток продуктивних сил (виділивши аграрне, індустріальне та постіндустріальне суспільство), але зігнорував вирішальний критерій – відносини власності, передусім економічної; по-друге, одну зі сфер суспільного відтворення – споживання (при переході до п’ятої стадії), тоді як визначальною є сфера безпосереднього виробництва; по-третє, не використав або недостатньою мірою врахував похідні критерії класифікації економічних систем: ступінь розвитку товарно-грошових відносин, господарського механізму, особистісного фактора; по-четверте, етапи виділено з порушенням вимог основних законів діалектики, які не передбачають, зокрема, виокремлення передумов сходження та саме сходження, а лише етап становлення та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.