Екстенсивний розвиток

Екстенсивний розвиток – (лат. extensivus – розширяючий, подовжуючий) – спосіб збільшення обсягів виробництва внаслідок кількісного приросту всіх факторів виробництва, насамперед зростання трудових ресурсів, за незмінного якісного рівня технічної основи виробництва та інших факторів. Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться така ж кількість машин, верстатів, устаткування і такої ж кваліфікації й рівня освіти працівники, такі ж форми організації праці, споживається вдвічі більше сировини, вдвічі розширюються посівні площі тощо. В даному випадку продуктивність й ефективність праці залишаються незмінними. У цьому полягає головна відмінність екстенсивного шляху розвитку від інтенсивного, що базується на впровадженні передових досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, застосуванні нових технологій, підвищенні рівня освіти і кваліфікації працівників, поліпшенні форм і методів організації виробництва, економній витраті людських, фінансових і природних ресурсів тощо. Водночас накопичення засобів праці може зумовити підвищення фондоозброєності праці, яке, у свою чергу, зумовлює зростання продуктивності праці, що не дає можливості віднести його лише до екстенсивного шляху розвитку.

Ознаками екстенсивного шляху розвитку є кількісне нарощування обсягів використовуваних виробничих ресурсів, що забезпечує понад 50% приросту продукції, швидкий розвиток галузей і комплексних галузей, які використовують традиційні, а не якісно нові технології та ін. Загалом існує або переважно екстенсивний шлях розвитку, або переважно інтенсивний шлях розвитку, оскільки вони взаємопоєднуються ф взаємодоповнюються. Екстенсивний шлях розвитку народного господарства означає посилення витратного характеру економіки. Він, як правило, певною мірою поєднується з інтенсивним. Економіка колишнього СРСР, а відтак економіка України в 90-х XX ст. розвивалася переважно на екстенсивній основі. Так, енерговитрати на одиницю продукції в Україні вдвічі вищі, ніж у США, і втричі – ніж у Західній Європі, а нафтомісткість української продукції в 10-12 разів більша, ніж у розвинутих країнах. Франція виробляє приблизно у 5 разів більше товарної продукції, ніж Україна, але споживає при цьому майже у 3 рази менше газу. Внаслідок зростаючої обмеженості ресурсів (в Україну необхідно ввозити майже 35 млн. т нафти, 65 млн. куб. м газу, 35 млн. т коксівного вугілля, 75% лісоматеріалів, бавовну та інші матеріали). Цей шлях все більше стає безперспективним. Щоб перейти до переважно інтенсивного розвитку, необхідно якісно вдосконалити всі елементи економічної системи продуктивні сили, техніко-економічні та організаційно-економічні відносини, відносини власності (насамперед економічної), господарський механізм, проводити раціональну економічну політику.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.