Кооперативна республіка

Кооперативна республіка – це теорія, що пропагує побудову нового суспільства з допомогою виробничої кооперації, а також держави і профспілок. Виникла в XIX ст. Прихильниками її були Ф. Бюше, Л. Блан (Франція), Ф. Лассаль (Німеччина).

Виробнича кооперація не досягла суттєвого успіху в своєму розвитку, тому фабіанське товариство (Сідней і Біатріса Вебби) надавало перевагу споживчій кооперації, вважаючи, що з її допомогою можна змінити суспільство. Французький економіст, пропагандист споживчої кооперації Н. Жід став класичним теоретиком кооперативної республіки. Він протиставляв монополіям ще могутніше об’єднання споживачів, які підпорядковують собі виробництво. Для цього споживча кооперація у своєму розвитку повинна пройти три етапи: на першому – заволодіти торгівлею і ліквідувати торговельний капітал; на другому – витіснити капітал з промисловості й оволодіти виробництвом предметів споживання; на третьому – взяти в свої руки сільське господарство і виробляти продукти харчування. Так поступово і без насильницьких потрясінь, вважали представники кооперативної республіки, капіталізм буде обеззброєний. Устрій, який виникне внаслідок об’єднання споживачів, буде не соціалістичним і не капіталістичним, а кооперативним устроєм – кооперативною республікою, що є федерацією окремих споживчих товариств.

Після Першої світової війни теорія кооперативної республіки поступово занепала, але після Другої світової війни знайшла нових прихильників у розвинутих країнах і особливо в країнах, що розвиваються. Мексиканський кооператор і активний пропагандист кооперативної республіки Р. Рохаса в «Трактаті про мексиканський кооперативізм» (1952) зазначав, що в кооперації можуть гармонійно співіснувати свобода людини і соціальна солідарність, а шлях кооперативної республіки – мирний шлях поступового проникнення кооперації в усі сфери життя, витіснення капіталізму й заміни його кооперативною республікою. Перуанський теоретик кооперації М.Л. Салас у «Кооперативному букварі» пише, що кооперація сприяє здійсненню соціальної справедливості, рівному розподілу загальних благ між членами суспільства.

Мета кооперації – замінити капіталізм системою послуг і усунути гонитву за прибутком. Теоретики країн, що розвиваються, перебільшують значення кооперації, за кооперацію нерідко видається селянська община, вагомого значення вони надають звеличенню моральних принципів, що зміцнюються в суспільстві завдяки кооперації, і закликають до співпраці всі класи.

Теорію кооперативної республіки пропагують кооперативні ідеологи США і Західної Європи. Американський економіст Є.Боуен у книзі «Майбутня кооперативна економіка» стверджує, що така економіка повинна складатися з трьох секторів (кооперативного, суспільного і приватного), які ефективно урівноважують один одного, але лише кооперація утворює міцну і сталу соціальну економіку без насилля, без потрясінь і переворотів. З розпадом т.зв. світової соціалістичної системи господарювання посилилася пропаганда ідей кооперативної республіки у країнах, що розвиваються. Теорія кооперативної республіки перегукується з теорією кооперативного третього шляху.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.