Кооперативний рух

Кооперативний рух – це економічно-соціальна, громадська діяльність членів кооперативів з метою захисту економічних та соціальних інтересів своїх членів. Як громадський рух виник під впливом економічних і соціальних умов розвитку суспільства, функціонування кооперативів як масових громадських організацій та господарських підприємств. Кооперативний рух існує у формі діяльності з пропаганди кооперативних ідей і принципів, агітації за кооперативну форму організації господарства, розробки проектів законів про кооперацію і статутів, матеріальної та трудової участі в утворенні й розвитку кооперативів, їх спілок і підприємств, кооперативних установ. Кооперативний рух зародився із виникненням першого споживчого кооперативу – «Товариства справедливих рочдейльських піонерів», що був заснований в 1844 у м. Рочдейль (Англія) і мав зареєстрований статут.

В Україні перший такий кооператив було зареєстровано 6.Х.1866 у Харкові – Харківське споживче товариство, створене передовою інтелігенцією того часу. Кооперативний рух розвинувся з утвердженням у політичному житті європейських країн ідей демократизму та лібералізму, впровадженням конституційного правління й загального виборчого права, з виникненням буржуазних свобод (право на збори, мітинги, страйки та ін.).

Розвитку кооперативного руху сприяли тяжкі соціально-економічні умови життя людей. Різноманітні кооперативи створювались у пошуках захисту від експлуатації. Наприкінці XX ст. у світі існувало понад 120 їх видів. Поширенню кооперативного руху також сприяли:

• виникнення акціонерних товариств, на закони регулювання діяльності яких посилалися в разі визнання та реєстрації кооперативів;
• розвиток кредитно-банківської системи, що стала одним із найважливіших джерел фінансування діяльності кооперативів;
• розвиток фабрично-заводської промисловості як приклад колективної праці й колективної власності на зразок акціонерної, але за рівних прав на колективну власність незалежно від кількості членських внесків.

Закони про кооперацію було прийнято у другій половині XIX ст. майже в усіх країнах Європи, зокрема в Західній Україні в 1873, у Східній – в 1897. Це сприяло широкому розвитку кооперативного руху, який у XX ст. став масовим і відігравав важливу роль в економічному і суспільному житті народів незалежно від суспільного ладу.

Кооперативний рух в Україні став консолідуючою силою в боротьбі за незалежність (з дев’яти членів Центральної Ради чотири були кооператорами). На сучасному етапі для Україні важливою є проблема роздержавлення кооперативного руху, переходу до нових форм господарювання.

Існують поняття кооперативного руху країни, регіону, континенту, кооперативний рух світовий. Кооперативний рух, що вийшов за національні межі та здійснюється на міжнародній арені, є міжнародним. Кооперативний рух об’єднується в спілки. Кооперативний рух в усьому світі – важливе явище економічного й суспільного життя, передусім громадська діяльність людей, яка регулюється законодавством відповідно до адміністративного поділу країни, а також в національних, регіональних та міжнародних межах. Існують такі міжнародні кооперативні спілки: Міжнародний кооперативний альянс (МКА), Єврокооп, Інтеркооп та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.