Постачання товарів

Постачання товарів – комплекс організаційних, економічних і техніко-технологічних заходів, спрямованих на забезпечення товарною масою підприємств торгівлі.

Виділяють два основні аспекти постачання товарів: організаційно-економічний і матеріальний (техніко-технологічний). Організаційно-економічний аспект охоплює питання організації переддоговірної та договірної роботи щодо товарів, які реалізуються постачальником (виробничим або посередницьким підприємством) оптовому покупцеві; матеріальний аспект – питання реалізації договірних зобов'язань сторін щодо постачання товарів.

Найпоширенішою формою організаційно-правового документа, на основі якого здійснюється постачання товарів, у комерційній практиці є договори постачання товарів, що встановлюють чіткі взаємовідносини постачальників і покупців товарів.

Вимоги до конкретного змісту договорів постачання товарів визначені «Положенням про постачання товарів народного споживання». Договір постачання товарів містить такі основні розділи: 1) преамбула; 2) предмет договору; 3) ціни на товари і загальна сума договору; 4) загальний термін дії договору і терміни постачання товарів; 5) вимоги до тари та упаковки; 6) порядок відвантаження, доставки і здавання товарів; 7) порядок розрахунків; 8) санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань; 9) арбітраж.

Невід'ємний елемент договору постачання – специфікація, в якій обумовлюється кількість товарів, що мають бути поставлені, розгорнутий асортимент із поквартальним розподілом і визначенням місячних і внутрімісячних обсягів постачання за термінами, передбаченими в договорі.

Оптимальні розміри окремих партій визначають із застосуванням методів і моделей логістики. Ціни, визначені угодою партнерів, зазначають у договорі, в специфікації або в протоколі погодження цін, який є частиною договору. Терміни постачання товарів – узгоджені контрагентами дати чи періоди, в які товари мають бути поставлені продавцем (постачальником) у визначені договором пункти. При їх встановленні враховують фізико-хімічні властивості товарів, які визначають терміни реалізації товарів. Вимоги до тари й упаковки викладають у тексті договору або посиланням на відповідні стандарти чи технічні умови, порядок повернення тари зазначають у договорі. У договорі мають бути передбачені також порядок відвантаження, доставки і здавання товарів. Днем виконання зобов'язання з постачання товарів вважають: а) при відвантаженні товарів постачальниками іногороднім покупцям – дату здавання товарів органам транспорту чи зв'язку; б) при здаванні на складі покупця чи постачальника – дату підписання приймально-здавального документа.

Якщо відвантаження товарів здійснюється не покупцеві за договором, а названому ним товароотримувачу, який не має договірних відносин із постачальником за договором, покупець повинен надіслати йому відвантажувальні рознарядки, а копії – отримувачам товарів. Відвантажувальна рознарядка – розпорядчий документ, у якому покупець за договором вказує своєму постачальнику, кому конкретно і за якою адресою, в які терміни, в якій кількості та в якому асортименті він має відвантажити закуплений покупцем товар.

Розрахунки між підприємствами при постачанні товарів здійснюються, як правило, в безготівковій формі з використанням платіжних доручень, акредитивів і чеків. Договір постачання товарів може передбачати часткову чи повну передоплату за товари.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 952 с.