Платоспроможність

Платоспроможність – це здатність держави, юридичної або фізичної особи своєчасно і в повному обсязі виконувати свої платіжні зобов’язання, що випливають із торговельних, кредитних та інших грошових операцій. Платоспроможність визначається системою норм і коефіцієнтів, які враховують фактичні й потенційні фінансові ресурси учасника платіжного обігу, співвідношення його поточних грошових надходжень і платежів.

Платоспроможність окремих країн у сфері торгово-економічних відносин означає здатність країни своєчасно погасити залучені із зовнішніх джерел кредити. Найпоширенішим показником платоспроможності є норма обслуговування боргу, що визначається співвідношенням між сумою щорічних платежів країни-боржника за іноземними показниками та обсягом отриманої за цей період виручки від експорту товарів і послуг. Іншими показниками платоспроможності країни є коефіцієнт платежів і надходжень (визначається як відношення платежів за боргом до обсягу позичених коштів із зовнішніх джерел фінансування впродовж певного періоду), норма покриття імпорту резервами. Оцінка платоспроможності – важливий чинник впливу на форми й умови комерційних угод у сферах національного господарства і міжнародних економічних відносин, доступ до кредитних джерел, вимоги до забезпечення позик, плату за кредити та ін. Підприємство, що не виконує своїх зобов’язань за розрахунками, може бути оголошене неплатоспроможним (банкрутом). Держава, яка не виконує своїх зобов’язань, позбавляється доступу до зовнішніх джерел фінансування.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.