Платоспроможність страховика

Платоспроможність страховика – це здатність страховика виконати свої зобов’язання. Ці зобов’язання складаються із зовнішніх (зобов’язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом) та внутрішніх (перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками) зобов’язань. Головна складова зовнішніх зобов’язань – страхові зобов’язання.

Платоспроможність страховика забезпечується з двох основних джерел – страхових резервів, які мають бути адекватними узятим зобов’язанням, і власних вільних коштів. Зарубіжний досвід свідчить, що страховик є платоспроможним, якщо його власні кошти (статутний фонд, вільні резерви, що формуються за рахунок прибутку, резерви, не пов’язані із зобов’язаннями, а також нерозподілений прибуток) перевищують зовнішні зобов’язання. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності, який визначають окремо за ризиковими видами страхування і за страхуванням життя. У першому випадку оцінка платоспроможності – зіставлення фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною. Страхова компанія є платоспроможною, якщо фактичний запас перевищує розрахунковий нормативний. У закордонній страховій практиці фактичний запас платоспроможності визначають як різницю між активами (за винятком нематеріальних) і зобов’язаннями. Розрахунковий запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на основі страхових премій, друга – на основі страхових виплат.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.