Балудянський Михайло Андрійович

Балудянський Михайло Андрійович (1769-1847) – відомий український економіст і теоретик права. Навчався у Віденському університеті В1804-47 – професор Академії у Гросвардейні, Пештському університеті, професор політичної економії Петербурзького педагогічного інституту. У 1819-21 – перший ректор Петербурзького університету. У 1803-07 написав працю (8 томів), в якій розробив вихідні основи проектів реформ, був укладачем 15 томів Зводу законів Російської імперії. Працюючи в Міністерстві фінансів, обґрунтував реформу фінансів. У працях «Національне багатство. Зображення різних господарських систем», «Про національне багатство», «Теорія Адама Сміта», «Про поділ і оборот багатства», у конспекті лекцій «Система Михайла Балудянського. Лекції з політичної економії» Балудянський критикував вчення меркантилістів (зокрема за обстоювання ними загарбання нових ринків і колоній), водночас підтримуючи деякі їхні ідеї, зокрема положення про продуктивність праці. Акцентував увагу на гуманістичній спрямованості вчення фізіократів.

Спираючись на ідеї А. Сміта, зокрема про необхідність економічної та юридичної свободи людини, Балудянський виступав та скасування кріпосного права в Росії, але однобічно стверджував, що загальне благо є сумою всіх приватних благ. З методологічного погляду такий підхід означав заперечення суперечностей між індивідом і суспільством, ототожнення сукупності окремих елементів із цілісною системою.

Як і представники історичної школи, Балудянський уживав терміни «народне господарство», «національна економіка» тощо. Найважливішими елементами господарства вважав працю, капітал і ринок. За Балудянським, праця і капітал лише тоді плідні, коли використовуються для виробництва речей. Праця – основа «суттєвої ціни». Балудянський виділяв також природну, ринкову і штучну ціну. Складовими державного господарства вважав виробництво, засоби розподілу й основи самого розподілу, а елементом цього господарства – фінанси, які мають буї й стабільними і базуватися на ощадливості. Вважаючи, що Росія повинна стати хліборобською країною, Балудянський пропонував надати землю у спадковий викуп і використовувати капітали через мале і велике землеробство. Мале землеробство формується, на думку Балудянського, внаслідок поділу державних земель між землевласниками на умовах спадкової оренди. До великого землеробства Балудянський відносив садиби й віддані на викуп великі господарства. Виступав за надання державним селянам землі на правах спадкової і безстрокової оренди. Обстоював необхідність розвитку фабрик і мануфактур, вільну працю найманих вільних робітників, доцільність державного контролю в окремих галузях економіки. Найважливіші фабрики (підприємства) держава повинна створювати примусово, використовуючи різні важелі. Виступав за збереження власності на державне майно. Проте некоректно стверджував, що «держава не може бути ні добрим господарем, ні добрим фабрикантом». Балудянський підтримував помилкову концепцію факторів виробництва, стверджував, що у сфері торгівлі джерелом доходів є капітал, у мануфактурі – капітал і праця, а в хліборобстві – капітал, праця і земля. Отже, у сфері торгівлі він необґрунтовано ігнорував таке джерело доходів, як праця. Крім того, ототожнював капітал із засобами виробництва (як і А. Сміт та інші вчені-теоретики),але вважав, що тільки праця створює блага, а всі інші елементи випливають з головного. Праця робить цінним кожен предмет, і згодом її результати розподіляються між робітниками, капіталістами і земельними власниками.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.