Ерроу (Arrow) Кеннет Джозеф

Ерроу (Arrow) Кеннет Джозеф (н. 1921) – професор Стенфордського Гарвардського та інших університетів, лауреат Нобелівської премії з економіки (1972). Цією нагородою він разом з професором Оксфордського університету Дж. Хіксом відзначений за «новаторський внесок у загальну теорію рівноваги та благополуччя». Після закінчення коледжу в Нью-Йорку Ерроу – офіцер військово-повітряних сил (1942-46). Викладацьку і науково-дослідницьку роботу почав у 1948 в Чиказькому університеті, де впродовж двох років працював на посаді асистента-професора. Захистивши дисертацію та отримавши науковий ступінь доктора (1951), з 1949 по 1968 працював на посаді професора Стенфордського університету, а з 1968 по 1974 – професора Гарвардського університету. Нині Ерроу – професор-емерітус Стенфордського університету, член Національної Академії наук США, Економетричного товариства та інших організацій.

Говорячи про науковий внесок Ерроу, слід нагадати про сутність рівноваги в економіці, теорії рівноваги. Поняття «рівновага» прийшло в економічну науку з природничих дисциплін, де воно означає такий стан фізичного тіла, коли діючі на нього сили взаємно знищуються (нейтралізуються). В економічній науці це поняття не має такого чіткого й однозначного визначення.

Згідно з найпоширенішим визначенням, економічна рівновага – це стан, за якого двом однаковим (рівнозначним) і переважно протилежно діючим силам відповідає зумовлений ними ефект. Крім цього загального визначення стану рівноваги, існують такі поняття, як «рівновага розвитку», «рівновага спокою», «рівновага обігу» та ін. Для типізації різних видів економічної рівноваги використовують критерії, залежно від яких рівновага буває стабільною, індиферентною, рухомого (лабільною), інтертемпорарною (частіше розглядається як стан нерівноваги), стаціонарною або динамічною, повною або частковою.

Особливий випадок економічної рівноваги – динамічна рівновага з постійною часткою зростання її цінності, яка характеризується в літературі як квазістаціонарна рівновага. Залежно від ступеня агрегованості економічних показників розрізняють макроекономічну та мікроекономічну рівновагу. В економічній теорії стан рівноваги аналізують через розробку різних моделей, причому особливого значення тут набувають три аспекти. Перший стосується проблеми існування рівноваги взагалі, тобто чи може бути досягнуто стану рівноваги в теорії і на практиці. Другий пов’язаний з остаточністю рівноваги, тобто з питаннями про те, чи існуватиме остаточна рівновага за наявності точно відомої комбінації варіантів її досягнення. Третій стосується стабільності рівноваги стабільну економічну рівновагу досліджують в межах політики оптимальності (Парето-оптимум).

Центральною сферою використання поняття «рівновага» є: теорія рівноваги, що базується на вченні А Сміта, згідно з яким діями економічних суб'єктів керує і спрямовує їх «невидима рука» ринку, який і приводить ці дії до рівноваги (зокрема до ефективного розподілу ресурсів). Відповідні моделі були пізніше розроблені й формалізовані А. Маршаллом та Л. Вальрасом, Ж. Дебре та Ерроу вже у повоєнний період проаналізували умови для вирішення її оптимальності цих моделей рівноваги.

Коло наукових інтересів Ерроу – економіка науково-технічного прогресу, організація та управління процесом виробництва. Але найбільше зосереджується він на проблемі економічної рівноваги та апарату виробничих функцій. У сучасній економічній літературі відома теорема та модель конкурентної економічної рівноваги Ерроу та Ж. Дебре. Найбільше визнання Ерроу принесли праці в галузі економічних досліджень, зокрема «Дослідження в лінійному та нелінійному програмуванні» (1958), «Нарис з теорії поведінки в умовах ринку» (1971), «Межі організації» (1974).

У розробленій Ерроу теорії та моделі конкурентної економічної рівноваги доведено, що за рівності попиту й споживання на ринку досягнення економічної рівноваги в принципі можливе. Модель Ерроу–Дебре передбачає декількох учасників-контрагентів виробництва, тобто фірм-виробників та фірм-споживачів, які діють в умовах досконалої конкуренції і не впливають на рівень цін товарів. Контрагенти виробництва мають різну мету. Для фірм-виробників метою є отримання прибутку, а для фірм-споживачів – задоволення потреб. Реалізацію своїх завдань різні контрагенти здійснюють за заданих (існуючих) обмежень (наприклад, розмір споживчого бюджету). В моделі загальної економічної рівноваги Ерроу–Дебре за допомогою нових технічних прийомів використання поняття рівноваги й оптимальності Парето були дані відповіді на два важливі питання неокласичної економічної теорії про життєздатність і ефективність ринкової системи. Ерроу відомий і як автор теореми про (не) можливість, яка носить його ім'я. Ця теорема доводить, що в доволі загальному випадку не існує послідовного способу отримання функції суспільного вибору на основі індивідуальних переваг, який не був би або «диктаторським» (що відображає переваги лише однієї особи), або «приписаним» (який не враховує індивідуальних переваг).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.