Зібер Микола Іванович

Зібер Микола Іванович (1844-1888) – український економіст. Син швейцарського колоніста й українки народився в Судаку Таврійської губернії. Закінчив Сімферопольську гімназію та юридичний факультет Київського університету, де його вчителем був відомий економіст М. Бунге – майбутній міністр фінансів, продовжив навчання в Німеччині, слухав лекції К. Кніса. В 1873-75 – доцент, а згодом професор кафедри політичної економії та статистики Київського університету. Залишив роботу на знак протесту проти звільнення з викладацької посади М. Драгоманова за політичні погляди. Виїхав до Швейцарії, у 1884 повернувся в Україну, оселився в Ялті, де й помер. Наукову діяльність Зібера умовно поділяють на два етапи. Перший – дослідження класичної школи, зокрема поглядів Д. Рікардо. Захистив магістерську дисертацію на тему «Теорія цінності й капіталу Рікардо в зв'язку з пізнішими доповненнями і роз'ясненнями» (опубліковано в 1871). Це був єдиний в Росії та Україні глибокий аналіз рікардіанської системи.

Серед широкого кола економічних проблем заслуговують на увагу розробки Зібера в теорії цінності (вартості). Був палким і послідовним прихильником трудової теорії вартості. З приїздом до Швейцарії у 1875 починається другий етап його наукової діяльності, присвячений головним чином аналізу марксизму. У 1876-78 Зібер публікує серію статей під назвою «Економічна теорія К Маркса», в яких аналізує проблеми першого тому «Капіталу», пише статті на захист марксистської теорії, виступає як прихильник економічної теорії Маркса, не вдаючись до аналізу ідеологічних висновків. Водночас не визнає концепцію класової боротьби, революційних методів її здійснення, а діалектику трактує як еволюцію. Критично ставиться до капіталізму, закликає до протидії його негативним наслідкам, вважає за можливе нейтралізувати їх на шляху економічної еволюції. Спеціальна проблема, яку досліджував Зібер, – спадкоємність класичної теорії та марксизму. Він перший серед економістів виявив і вказав на зв'язок між ученнями Рікардо і Маркса, що було покладено в основу головної праці Зібер «Давід Рікардо і Карл Маркс в їх суспільно-економічних дослідженнях» (1885). Зібер дійшов висновку, що економічне вчення Маркса – пряме продовження поглядів класиків. Ця праця є, по суті, першим у світі серйозним аналізом і тому «Капіталу» Маркса. Великою різноплановою працею Зібера, виконаною на стику економіки, соціології, історії та культури, є «Нариси первісної економічної культури» (1883), в якій проаналізовано властивості економічної організації та деяких установ права у первісних народів. Цією працею учений прилучився до полеміки навколо російської моделі общинного соціалізму, заперечуючи можливість її втілення в життя. Зіберу також належать праці з питань кооперації та статистики. Радянська економічна думка проголосила Зібера російським економістом, популяризатором марксизму. Праці Зібера мали значний вплив на розвиток економічної думки в Росії та в Україні.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.