Коммонс (Commons) Джон Роджер

Коммонс (Commons) Джон Роджер (1862-1945) – американський економіст, представник інституціоналізму. В 1888-90 навчався в університеті Джона Гопкінса у Вашингтоні. Ступінь доктора отримав у 1915. Професор кількох американських університетів працював у промислових комісіях штатів, займався підгою вкою законопроектів (підготував один із перших у США закон штату про страхування від безробіття). У 1917 обраний президентом Американської економічної асоціації. Головні праці Коммонса «Розподіл багатства» (1893), «Правові основи капіталізму» (1924), «Інституціональна економіка» (1934), «Економіка колективних дій» (опублікована посмертно, в 1950). Очолював авторські колективи десятитомної праці «Документована історія промислового суспільства» (1910-11) та «Історії робітничого класу в США» (1918-35). Досвід викладацької та практичної роботи Коммонса використав для розробки власної оригінальної системи, в основі якої – колективні дії, спрямовані на контроль індивідуальних дій.

Коммонс розглядав колективні дії колективних інститутів – виробничих корпорацій, асоціацій підприємців, торговельних об'єднань, сім'ї, профспілок, держави та ін. Концепція Коммонса має переважно міновий характер, а всі економічні явища є своєрідними економічними угодами. У побудові своєї економічної системи він спирався передусім на соціальну психологію і право, досліджував поняття волі, що є основою колективних дій. Коммонс розробив «вольову» психологію переговорів, у якій важливу роль відіграє ідея згоди. Переговори, які Коммонс розумів як процес налагодження різних економічних відносин між людьми, зумовлюють укладення угоди. Економічні категорії, за Коммонсом, – це юридичні відносини з приводу цих категорій. Розглядав три види власності речову, неречову (борги, боргові зобов'язання) і «невідчутну» (цінні папери) історичний аналіз угод і правил економічної поведінки ґрунтується на аналізі судових рішень трьох століть і дає підставу Коммонсу сформулювати висновок про те, що вирішального значення набуває "невідчутна" власність. Тому головну увагу він приділяв операціям купівлі-продажу цінних паперів. Вартість Коммонс розумів як угоду. Величину вартості пов'язував з юридичною процедурою з приводу угоди між групами людей на ринку, де й встановлюється «розумна» вартість. Коммонс виділяв три типи угод ринкові (відносини покупця і продавця, потенційного покупця і потенційного продавця, а також суд), адміністративні (відносини керівників і підлеглих), розподільчі (рішення правління корпорацій, оподаткування, бюджетне регулювання цін) історично найдавнішими є адміністративні угоди, а наймолодшими – ринкові, які за фінансового капіталізму мають вагоме значення. За допомогою юридичного регулювання угод можуть бути усунуті всі внутрішні суперечності економічної системи Коммонс наголошував на тому, що «розумна» вартість встановлюється Верховним судом, який є першою кафедрою політекономії США. Оцінюючи природу угоди, суди повинні враховувати такі економічні фактори передачу власності, грошову ціну, зобов'язання, яке належить виконати, і платіж. Щодо послідовності в часі угода передбачає три етапи: 1) переговори, 2) прийняття зобов'язання, 3) його виконання. Припустивши, що суди беруть участь в угодах, Коммонс неодмінно повинен був увести в свій аналіз державну владу, яку розглядав як певну матеріальну силу, що забезпечує виконання людьми раніше прийнятих на себе зобов'язань. Коммонс досліджує три головні елементи державної влади виконавчий, законодавчий і судовий, надаючи вирішального значення в економічних відносинах судовому, бо саме суди – завершальна арена битв, де визначається вартість. Державна влада в західному світі розвивалась у демократичних традиціях, що якнайбільше сприяло суспільному благу. Коммонс не заперечував можливості захоплення певними групами контролю за державою, проте боротьба за цей контроль – некласова боротьба в Марксовому розумінні. Коммонс вважав, що система пропорційного представництва в парламенті здатна її нейтралізувати. Визнаючи наявність конфліктів у суспільстві, він не відкидав ідею про перемогу «розумної» вартості й мирних відносин між людьми. В останній праці «Економіка колективних дій» він аналізує принципи економічної поведінки продуктивність, рідкісність, оцінку майбутніх благ. Продуктивність пов'язується зі споживчою вартістю, яку Коммонс вважав, по суті, технічним поняттям їй відповідає адміністративний тип угод. Проте економічна наука, на думку Коммонса, не може розглядати проблему вартості без урахування рідкісності. Таким чином, вартість – не тільки юридична угода, вона залежить і від рідкісності блага, величини його запасу. Характеризуючи оцінку майбутніх благ, Коммонс вважав, що вартість є сучасною оцінкою майбутнього чистого доходу. До поняття “оцінки майбутніх благ” він зараховує боргові зобов'язання і кредит, а всю економічну поведінку трактує як рух боргів і обмін боргових зобов'язань. Саме з розвитком банківського капіталу на передній план виходить поняття вартості, що виникає із згоди про виконання в майбутньому певного контракту. Аналізуючи вартість, Коммонс враховував і корисність, проте, на відміну від маржиналістів, головну увагу звертав не просто на корисність а на оцінку майбутньої корисності. Вартість, на думку Коммонсу, повинна охоплювати і витрати, проте їх він розумів як психологічну внутрішню протидію, властиву природі й людині, протидію стимулам до дії. Якщо трактувати витрати з такої позиції, то розкривається справжня психологічна основа вартості, причому з цієї протидії і виникає "розумна" вартість. Звідси політекономія, за Коммонсом, – наука про процеси, які зумовлюють встановлення «розумної» вартості, наука про людську культуру, її головне поняття – поняття угод, в яких суспільні оцінки вартості благ є засобом забезпечення стабільності суспільства.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.