Концепція побудови регіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність

З урахуванням викладеного в попередніх розділах цієї роботи видається можливим підійти до важливого завдання формування та формулювання теоретичної концепції й методології побудови регіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Багато в чому це пов'язане із загальною кризою системи попередження як злочинності в цілому, так і злочинності неповнолітніх. Колишні принципи її побудови та функціонування перестали відповідати політиці держави в умовах, що змінилися, а також реаліям сьогодення. У нових умовах необхідно створити нову систему профілактики, побудовану на принципах, закріплених у Конституції України та міжнародних правових документах. Процес перетворення системи профілактики нелегкий і тривалий. Він повинен спиратися на максимально повну інформаційну базу, яка дозволятиме оцінювати й прогнозувати злочинність, усебічно використовувати наукові досягнення та результати соціальних досліджень і експериментів.

При побудові системи профілактики ми, як і деякі автори, терміни "профілактика", "попередження" і "боротьба зі злочинністю" використовуватимемо не диференційовано, а як етимологічно рівні, що, на нашу думку, є доцільним, тим паче з точки зору системного аналізу. Спроби ж представити профілактику як щось відмітне від попередження злочинності – це схоластичне теоретизування.

На сьогодні визнаним і поширеним у науці є метод системного аналізу, за допомогою якого явища розглядаються не ізольовано одне від одного, а у взаємозв'язку як частини певної організованої системи, що зумовлено об'єктивно існуючою причиново-наслідковою залежністю між ними. Саме цей взаємозв'язок є структуруючим та інтегруючим фактором утворення системи, внутрішня та зовнішня форма якої є проявом її сутності, чим і визначається її зміст.

Отже, чим детальніше розглядається те чи інше явище, тим необхіднішим стає використання методу системного аналізу. Між тим метод системного аналізу є загальнонауковою конкретизацією філософських, діалектичних принципів пізнання – єдності світу, взаємозв'язку та взаємодії предметів і процесів, детермінізму (універсальної взаємозумовленості явищ природи та суспільства).

Метод системного аналізу має важливе значення в процесі конкретного соціально-правового дослідження окремо взятої правової норми. Одним із центральних об'єктів соціально-правового дослідження є правосвідомість особистості, різних соціальних груп і класів. Таким чином, зазначений метод дозволяє дати більш детальну структуру правової свідомості в порівнянні з загальнотеоретичними дослідженнями, а також виявити правові установки, правові орієнтації, оцінні елементи тощо, розкрити їх зв'язок між: собою та із соціально-демографічними факторами, світоглядом і соціальною орієнтацією особистості, правовиховною діяльністю держави і, урешті-решт, розглянути досліджувані об'єкти як багатофакторні структури, що складаються із взаємодіючих і взаємозалежних елементів.

Аналіз системи є важливим тому, що він дасть змогу визначити її фактичний стан, спрогнозувати її розвиток і вжити адекватні цьому стану заходи, які виражатимуться в нашому випадку в діях правоохоронних органів і громадських організацій щодо профілактики втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Дослідження показують, що злочинність неповнолітніх більш "чутлива", ніж злочинність дорослих, до заходів боротьби з нею, до профілактичних управлінських рішень.

У зв'язку з обмеженням соціальних програм, у дітей з'явилося більше вільного часу, який вони стали проводити на вулицях. Не секрет, що профілактика злочинності неповнолітніх, попередження втяг-нення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність, організація їх дозвілля переважно стали функціями служб у справах неповнолітніх місцевих держадміністрацій (ССН), які не достатньо забезпечені необхідними людськими та матеріальними ресурсами. Водночас уже існуючу профілактичну службу з розвиненою інфраструктурою, кваліфікованими кадрами, позитивним досвідом роботи – інспекцію в справах неповнолітніх (ІСН) МВС України було реорганізовано в оперативно-профілактичну – кримінальну міліцію в справах неповнолітніх (КМСН), з акцентом на першій частині її діяльності, що фактично звузило її профілактичну функцію. Наслідки цього вже очевидні. Так, в Україні за останні 10 років кількість злочинів, вчинених молодими людьми, у чотири рази перевищує збільшення частки молоді серед усього населення.

Загальновідомо, що промислові центри, прикордонні міста мають здебільшого найвищі показники злочинності серед молоді. Так, Луганський регіон характеризується, по-перше, взаємозалежністю рівня злочинності неповнолітніх і відсотка неповнолітніх (відносно загальної кількості населення), які не працюють, не навчаються, засуджені, перебувають на медикосанітарних обліках (алкоголіків, наркоманів, психічно хворих), а також регіональною залежністю між рівнем злочинності неповнолітніх і розпадом їхніх сімей. Це дає підстави розглядати показники сімейного неблагополуччя в більш широкому соціальному аспекті, визначати відповідні пріоритетні напрямки виховної та профілактичної роботи з молоддю.

У регіоні набагато легше аналізувати, прогнозувати, моделювати процеси втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність, а отже, програмувати та планувати їх профілактику.

Таким чином, пропонуємо кілька підходів до планування профілактики втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

1. 1. Включитися в Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року.
2. 2. Розробити проект Регіональної програми боротьби із втягненням неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність на 2003-2005 роки.
3. 3. Побудувати регіональну систему профілактики втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Головним у першому підході є, по-перше, системність і комплексність профілактики злочинності неповнолітніх, тісно пов'язаної з іншими кримінологічними проблемами, а по-друге, більш широкі можливості координації та взаємодії різних суб'єктів профілактики, у тому числі не зайнятих безпосередньо вирішенням проблеми злочинності неповнолітніх, зокрема втягнення їх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Перевага другого підходу полягає в можливостях максимальної конкретизації й деталізації розроблюваних заходів, які відсутні в Комплексній програмі.

Регіональна програма може передбачати й ставити більш конкретні завдання, а саме:

• активізувати роботу всіх зацікавлених відомств щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх і втягнення їх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність;
• підвищити роль місцевих виконавчих органів у забезпеченні громадської безпеки, правопорядку та в боротьбі із втягненням неповнолітніх у вчинення злочину бо іншу антигромадську діяльність;
• виявляти й усувати причини та умови, які сприяють втягненню неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність;
• запровадити ефективний механізм виявлення бездоглядних і безпритульних дітей, які жебракують;
• запровадити методику взаємодії служб у справах неповнолітніх, навчальних закладів, громадських організацій щодо запобігання цим негативним явищам;
• запровадити єдину систему комп'ютерного обліку неповнолітніх, схильних до бродяжництва та жебрацтва;
• поліпшити обстановку в неблагополучних сім'ях;
• проводити роботу з батьками, опікунами й іншими особами, відповідальними за виховання дітей і підлітків;
• організовувати дозвілля неповнолітніх, захищати їхні права та законні інтереси;
• здійснювати цілеспрямовану соціальну профілактику правопорушень серед неповнолітніх, соціальну реабілітацію осіб, звільнених із місць позбавлення волі, і осіб, які не мають постійного місця проживання;
• своєчасно виявляти та ставити на облік, а також у подальшому реабілітувати неповнолітніх, які страждають на алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, схильні до вживання психоактивних речовин; проводити профілактичну медичну роботу серед неповнолітніх;
• формувати регіональну систему профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Щодо розробленого автором проекту Регіональної програми боротьби із втягненням неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність на 2003-2005 роки, то результатами її реалізації повинні стати: зменшення кількості втягнень неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність; поліпшення соціально-правового захисту неповнолітніх на регіональному рівні; посилення протидії таким неґативним соціальним явищам, як зростання кількості безпритульних, бездоглядних дітей і дітей-сиріт, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія та проституція неповнолітніх; вирішення проблем зайнятості неповнолітніх; організація їх дозвілля; створення регіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність; посилення контролю за громадянами, схильними до протиправної діяльності; підвищення рівня правосвідомості населення, поліпшення взаємодії громадян із правоохоронними органами, органами юстиції та громадськими організаціями; формування системи соціального обслуговування неповнолітніх, розвиток мережі реабілітаційних установ, притулків, центрів психологічного консультування.

Діяльність громадських, релігійних, комерційних і державних організацій на такому важливому напрямку, як профілактика втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність, здатна посилити в суспільстві почуття відповідальності й турботи за долю дітей, сприяти становленню громадянського суспільства та правової держави.

Як видається, одночасне використання першого й другого підходів створює теоретичну та практичну базу для застосування третього підходу – побудови регіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Можна стверджувати, що тільки в регіоні і може бути створено ефективну систему такої профілактики. Будь-яке соціальне явище або процес являє собою складну систему, що характеризується наявністю комплексу взаємозалежних елементів, які мають стосовно неї властивості підсистем, а сама система є взаємозв'язком цих елементів, їх цілісністю. Системний підхід передбачає насамперед виявлення й аналіз таких зв'язків, складання системної схеми досліджуваного процесу. Сукупність зв'язків та їх типологічна характеристика приводять до понять структури й організації системи. У свою чергу структура системи може характеризуватися як по "горизонталі" (коли мається на увазі зв'язок між однотипними компонентами системи,) так і по "вертикалі". "Вертикальна" структура пов'язана з поняттям рівнів системи та ієрархії цих рівнів. Специфічним способом регулювання багаторівневої ієрархії є керування – різноманітні за формами і за "жорсткістю" способи зв'язків рівнів, що забезпечують нормальне функціонування та розвиток системи. Оскільки ієрархічність побудови є специфічною ознакою систем, остільки зв'язки керування можна розглядати як одне з характерних виражень системоутворюючих зв'язків.

Використовуючи системний підхід, особливу увагу слід звертати на закономірності функціонування того чи іншого процесу. При цьому треба виходити з того, що кожен соціальний процес певним чином відтворює себе, безперервно оновлюючись і розвиваючись, інакше кажучи, має "інерційність" і мінливість. Системний підхід у побудові регіональної системи профілактики дозволяє розглядати досліджувані об'єкти як багатофакторні структури, що складаються з багатьох взаємодіючих і взаємопов'язаних елементів. Чим складніше організована система соціально-правових об'єктів, тим різноманітніший прояв її системних і структурних властивостей і якостей.

Ефективність профілактики досягатиметься за рахунок комплексу таких можливих до реалізації тільки на регіональному рівні її властивостей, як системна повнота, високий ступінь скоординованих дій регіональних суб'єктів профілактики за принципом поділу повноважень, профілактичної політики між структурами державними та регіональними. Одним із важливих принципів профілактики втягнений є принцип конкретності й адресності профілактичних заходів, який дає можливість досягти надійного результату за рахунок посилення впливів шляхом концентрації організаційних, правових, кримінологічних та інших заходів. Для цього він повинен мати конкретний зміст і цільовий характер.

Ідеалом системи профілактики втягнення неповнолітніх була б самонастроювальна структура, яка б автоматично включала потрібні важелі, методи, засоби, суб'єктів профілактики та досягала помітного позитивного результату.

Поняття правової держави тісно пов'язане з поняттям громадянського суспільства, що передбачає широке використання таких структур, як громадські організації. Саме громадські організації треба всіляко стимулювати до активності щодо вирішення такої важливої проблеми, як втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Принципи правової держави, принципи громадянського суспільства сприяють розвиткові й реалізації фундаментальних ідей справедливості, свободи, громадянськості та патріотизму. Неповнолітнє населення країни самою природою запрограмоване на здорове соціальне життя, компромісне вирішення конфліктних проблем, але не можна недооцінювати й дорослого оточення, яке впливає на неповнолітніх як з позитивного, так і негативного боку. Тому профілактичні заходи будуть успішними лише за умови, якщо неповнолітні включатимуться в систему суспільно корисних відносин, коли перед ними відкриваються життєві перспективи, що й відволікає їх від контактів з антигромадськими елементами з числа дорослих осіб.

Концептуальними принципами побудови системи профілактики втягнення неповнолітніх у регіоні мають бути принципи організації (і самоорганізації) соціального й економічного життя людей, демократизму, колективізму, добровільності.

Ще один важливий принцип – тотальність, тобто повнота охоплення заходами профілактичного впливу об'єктів за територією, адміністративними територіальними одиницями, школами, будинками тощо.

Якщо вести мову про інфраструктуру, то вона має бути повсюдно "прозорою" і доступною.

До концептуальних положень відносяться загальні вимоги та завдання не тільки по всьому спектру профілактичної роботи, але й стосовно діяльності кожного суб'єкта регіональної профілактики. Наприклад, для судів під час розгляду кримінальних справ про злочини із втягненням неповнолітніх концептуальним є положення про максимальну економію кримінальної репресії, зниження планки тяжкості покарання та підвищення планки соціальної допомоги в пенітенціарний і постпенітенціарний період для кожного неповнолітнього, широке використання додаткових заходів і процедур. Інакше кажучи, максимальне використання всього арсеналу засобів, прийомів і заходів щодо посилення соціальних позицій неповнолітніх, їх позитивних психологічних переорієнтацій. А тенденцію зниження відповідальності дорослих за втягнення у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність варто змінити, тому що суди до дорослих втягувачів і підбурювачів часто застосовують необґрунтовано м'яке покарання.

До концептуального належить і принцип рівневої побудови системи регіональної профілактики втягнення неповнолітніх. Тільки у взаємозв'язку всіх суб'єктів профілактики (загальносоціальних і спеціальних) можлива повна схема охоплення профілактичною роботою неповнолітніх.

Під час вирішення профілактичних завдань необхідно спиратися на правові засоби, тобто на профілактичний потенціал самого права. На жаль, державне законодавство не має такої конкретики в орієнтації на умови та завдання регіону, яка є необхідною. У Росії, наприклад, завданням законодавчих зборів регіону є відновлення правової бази профілактики злочинності неповнолітніх. Налагоджена робота з аналізу злочинності та ЇЇ причин, а також науковий потенціал регіону дозволяють депутатам законодавчих зборів регіону вести цю роботу систематично.

Концептуальним є положення про єдине програмування профілактичної роботи для всіх регіональних суб'єктів профілактики, що передбачає планування роботи кожного суб'єкта, але не як автономного, а як складового блоку в спільній роботі всіх суб'єктів. Взаємопогодженість дасть і ефект взаємоконтролю, якому сприятиме загальнокоординаційна діяльність прокуратури та міжвідомчої комісії в справах неповнолітніх.

Вирішення завдань профілактики найефективніше здійснюється тільки на основі автоматизованої, інформаційно-пошукової системи, яка має у своїй базі: відомості про об'єкти профілактики, що постійно поповнюються та відновлюються, про дорослих втягувачів, про осіб, котрі звільнилися з місць позбавлення волі, про суб'єктів профілактики; методичні відомості; відомості аналітичного характеру; можливі прогнози криміногенної обстановки; відомості про результати застосування профілактичних заходів тощо.

Якщо побудувати систему профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність в пам'яті персонального комп'ютера, то вона може стати тримірною і більше. У ній легко відбиватимуться і конкретні завдання, і терміни їх вирішення для кожного суб'єкта профілактики за конкретними цільовими програмами та планами заходів, адресно підключатимуться схеми та джерела фінансування, співвідноситимуться із суб'єктами й об'єктами профілактичні заходи та методи ведення профілактичної роботи, відбиватиметься нормативна база тощо.

Завдання профілактики, що вирішуються індивідуально й автономно, а не системно, дають хоча і непомітний, але все ж таки результат. Тому не можна залишати поза увагою й індивідуальну профілактику втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Таким чином, правильно обрана концептуальна спрямованість, методична й організаційна забезпеченість дають результати обов'язково й швидко, більше того, дозволяють нарощувати зусилля й енергійніше вести роботу далі.

Джерело – глава з монографії:

Топольскова І.О. Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність: Монографія / МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. д-р юрид. наук, проф. В.П. Ємельянов]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. – 192 с.