Проблеми вдосконалення підготовки та використання кадрів спеціалістів-криміналістів

Одним із перших пропозицію щодо заснування в органах внутрішніх справ посад техніків-криміналістів висловив І.М. Лузгін, на думку якого їх функції повинні полягати в роботі з речовими доказами. Аналогічну пропозицію про створення в слідчих підрозділах прокуратури й органів внутрішніх справ інституту технічних помічників слідчих – техніків-криміналістів внесли В.К. Лисиченко, В.К. Стринжа та М.Я. Сегай, котрі зазначили, що “розширення і зміцнення кабінетів криміналістики не тільки обласних, але і найбільших міських і районних прокуратур, а також звільнення експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ від невластивих їм функцій провадження судових експертиз – реальний шлях забезпечення слідчих такими необхідними помічниками з кваліфікованого використання науково-технічних засобів при провадженні слідчих дій”.

Розвиваючи ідею введення в практику інституту техніків-криміналістів, Р.С. Бєлкін обґрунтовує доцільність забезпечення такими фахівцями передусім ОВС міської та районної ланки. При цьому він зазначає, що “техніки-криміналісти повинні знаходитися саме у всіх низових органах внутрішніх справ – на “передньому краї” боротьби зі злочинністю, там, де існує нагальна в них необхідність”.

В.С. Кузьмічов, В.П. Бахін і Н.С. Карпов пропонують ввести посади техніків-криміналістів до штату слідчих підрозділів. На їх думку це дозволить значно зменшити зайнятість слідчих суто технічними видами робіт, розширити їх можливості для повноцінного здійснення творчих операцій, підняти рівень використання науково-технічних засобів.

Таким чином, у літературі намітилося дві точки зору щодо місця дислокації техніків-криміналістів: у слідчих або в експертно-криміналістичних підрозділах. Ми поділяємо позицію тих авторів, котрі вважають, що техніки-криміналісти повинні знаходитися в штаті експертно-криміналістичних підрозділів. З 180 опитаних слідчих органів внутрішніх справ 156 (87,7%) і 100% з 124 експертів-криміналістів висловилися за існування інституту техніків-криміналістів. З них 117 (75%) слідчих і 100% експертів-криміналістів вважають, що техніки-криміналісти повинні знаходитися в штаті експертно-криміналістичних підрозділів.

Кілька років тому в Україні здійснена спроба перекласти вантаж участі в слідчих діях з експертів на спеціально підготовлених осіб, у результаті чого в штатах експертно-криміналістичних підрозділів були засновані посади техніків-криміналістів. Це свідчить про розуміння керівництвом ДНДЕКЦ МВС України необхідності вирішення даної проблеми. До обов'язків техніків-криміналістів входила участь у провадженні слідчих дій як спеціаліста, виготовлення фотознімків, підготовка об'єктів для занесення їх у відповідні картотеки і колекції та ін. Однак даний інститут не цілком себе виправдав з ряду причин. По-перше, при доборі кандидатів на заміщення посад техніків-криміналістів рідко враховувалася їхня схильності до роботи з НТЗ, що зумовлено відсутністю відповідних критеріїв добору. По-друге, не на належному рівні була організована їх підготовка, що обмежується їх стажуванням в експертно-криміналістичному підрозділі міської чи районної ланки, і видачею допуску на право участі в оглядах місць подій та інших слідчих діях як спеціаліста Екзаменаційною комісією ГУМВС, УМВС, УМВСТ після складання відповідних іспитів (ч. 2 п. 9.1.2. Настанови). Єдиної програми їх підготовки не існує (існує лише типовий тематичний план). Тому слідчих та суд не задовольняла якість роботи фахівців даної категорії. По-третє, максимальне спеціальне звання для техніка-криміналіста – прапорщик міліції, а тому їхні посади заміщалися особами, які найчастіше не мали навіть середньотехнічної освіти. Таким чином, з урахуванням невисокої заробітної плати техніку-криміналісту була відведена другорядна роль. Найбільш підготовлені техніки-криміналісти по мірі одержання вищої освіти на заочній формі навчання й оволодіння спеціальною підготовкою набували право на провадження експертиз, а їхні посади перетворювалися в експертні.

На нашу думку, назріла необхідність критично проаналізувати існуючий стан справ і з урахуванням досвіду минулих років удосконалити даний рід діяльності – вивести його на якісно новий рівень, що відповідає вимогам сьогодення.

Технік-криміналіст - цілком вдале й обґрунтоване найменування таких осіб. За визначенням С.І. Ожегова та Н.Ю. Шведової, технік - це спеціаліст в галузі техніки, технічних наук. Криміналіст, (нім. Kriminalist, фр. Criminaliste) – спеціаліст із криміналістики.

Типова модель техніка-криміналіста повинна будуватися з урахуванням вимог до його теоретичної та практичної підготовки, на підставі співвідношення загальної підготовки та спеціалізації. Вимоги ж, пропоновані до теоретичної та практичної підготовки техніка-криміналіста, повинні визначатися на основі сукупності його прав і обов'язків, визначених відомчими нормативними актами на основі діючого кримінально-процесуального законодавства.

За визначенням Ю.П. Тимошенка, “модель спеціаліста” – властивості та якості, що стосуються особистості як фахівця певного напрямку, тобто професійно значущі ознаки, у тому числі – підструктура професійного досвіду (професійні знання, вміння та навички).

Проблему професійної підготовки техніка-криміналіста не можна розглядати у відриві від безпосередньої його діяльності. На думку П.Т. Скорченка, технік-криміналіст повинен уміти кваліфіковано виконувати такий обсяг роботи:

• консультування слідчих з питань доцільності та можливості використання науково-технічних засобів під час підготовки до проведення слідчих дій;
• сприяння слідчому у підготовці НТЗ до практичного використання в ході слідчих дій;
• безпосереднє застосування НТЗ спеціалістом при проведенні слідчих дій;
• надання слідчому допомоги в процесуальному закріпленні факту застосування НТЗ при проведенні слідчих дій.

За нашим переконанням, на техніка-криміналіста можуть бути покладені значно ширші повноваження. По суті, на нього слід перекласти всі обов'язки, покладені на співробітника експертно-криміналістичного підрозділу, за винятком провадження судових експертиз.

Таким чином, з урахуванням положень, висвітлених у п. 3.3.1.1 Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, залучений як спеціаліст для участі в слідчих діях технік-криміналіст зобов'язаний:

• брати участь у проведенні слідчої дії, застосовуючи свої спеціальні знання та навички для виявлення, закріплення та вилучення слідів і речових доказів;
• застосовувати відповідні науково-технічні засоби, призначені для виявлення, закріплення та вилучення слідів і речових доказів;
• звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; надавати слідчому інформацію для використання в розшуку “за гарячими слідами”;
• давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчих дій.

Іншим напрямком діяльності техніка-криміналіста є його участь в оперативно-розшукових заходах. Відповідно до завдань оперативних підрозділів органів внутрішніх справ та за їх ініціативою співробітники ЕКП здійснюють непроцесуальну діяльність, що передбачено п. 7, 9 та 11 ст. 10 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” та п. 4.2. Настанови.

Таким чином, основними формами участі техніка-криміналіста як фахівця в оперативно-розшукових заходах є:

• безпосереднє застосування засобів фотозйомки та відеозапису, пошукових та інших приладів з метою фіксації злочинної діяльності. Ця форма є основною, оскільки відповідно до доповнень, внесених 21 червня 2001 р. до ст. 65 КПК України, доказами по кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд установлюють наявність чи відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка скоїла це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються ... протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів (ч. 2 ст. 65 КПК України). Такими додатками є фотознімки, аудіо- та відеозапис, магнітні носії інформації тощо. Зрозуміло, що одержання якісних додатків такого роду можливе лише за участю техніків-криміналістів;
• дослідження об'єктів з метою виявлення криміналістичних ознак, які мають значення для розкриття злочинів і встановлення злочинців;
• виготовлення розшукових таблиць з використанням криміналістичної інформації про осіб, предмети, засоби злочину тощо;
• участь у розробці розшукових версій на основі вивчення слідів і речових доказів;
• складання зі слів потерпілих або очевидців суб'єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів;
• використання криміналістичних обліків;
• консультації працівників практичних підрозділів з питань вибору техніко-криміналістичних засобів, тактики і методики їх застосування.

Слід мати на увазі, що техніки-криміналісти під час їх участі в непроцесуальній діяльності не є оперативними працівниками. Їхній правовий статус у цьому випадку обмежується правами й обов'язками обізнаних осіб, визначеними відповідними нормативними актами. Тому співробітники ЕКП не мають права, зокрема, проникати в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки, що передбачено п. 7 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”.

Підстави проведення оперативно-розшукових заходів визначені ст. 6 цього Закону.

Таким чином, застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів в оперативно-розшуковій діяльності має ряд особливостей:

• ця діяльність здійснюється за межами кримінально-процесуальних форм;
• фактичні дані, отримані в результаті використання спеціальних знань обізнаної особи, можуть стати доказами лише після проведення відповідних процесуальних дій;
• участь фахівця може бути обмежена вирішенням певного оперативно-розшукового завдання;
• будь-яких обмежень для участі фахівця в проведенні оперативно-розшукового заходу не існує за умови, що така участь ґрунтується на загальних принципах оперативно-розшукової діяльності й підпорядкована завданням боротьби зі злочинністю.

Отже, технік-криміналіст може виступати як спеціаліст-криміналіст при участі в слідчих діях і як фахівець - при участі в оперативно-розшукових заходах, набуваючи при цьому відповідного правового статусу.

Цілком очевидно, що належне виконання техніком-криміналістом покладених на нього обов'язків можливо лише за умови професійного оволодіння ним юридичними знаннями, у тому числі й в галузі оперативно-розшукової діяльності. За нашим переконанням, з урахуванням курсу МВС України щодо реформування системи відомчої освіти технік-криміналіст повинен мати вищу юридичну освіту і відповідну спеціальну підготовку. На користь даної тези свідчить і те, що для успішного вирішення завдань, що ставляться перед спеціалістом під час участі в слідчих діях, пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуваннями, розбійними нападами, вимаганнями тощо, технік-криміналіст повинен мати уявлення про методику розслідування кожного з окремих видів злочинів, про їх криміналістичну характеристику, навички проведення окремих слідчих дій, а також знати закономірності виникнення слідової інформації, одержуваної при дослідженні матеріальної обстановки місця події, тіла й одягу людини, знарядь і засобів, використаних у злочинних цілях. Ми вважаємо, що дати такий обсяг юридичних знань особі, що навчається не за юридичною, а за якоюсь іншою спеціалізацією, навряд чи можливо.

Обсяг базової спеціальної підготовки техніка-криміналіста має визначатися з урахуванням його спеціалізації. Безперечно, основну частину спеціальних знань такого фахівця повинні складати криміналістичні знання. Водночас, виходячи з вимог сьогодення до якості досудового слідства, зважаючи на бурхливий розвиток науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у діяльність правоохоронних органів, технік-криміналіст, крім традиційних криміналістичних знань, повинен мати певну суму знань з галузей природничих і технічних наук (фізики, хімії, біології, прикладної математики тощо).

Професія техніка-криміналіста потребує не тільки відповідних задатків, покликання та освіти, але й цілого ряду практичних навичок та вмінь.

У даний час спеціалізованих навчальних закладів по підготовці техніків-криміналістів в Україні не існує. Тому організація підготовки таких фахівців можлива або шляхом створення спеціальних факультетів з підготовки техніків-криміналістів у декількох вищих навчальних закладах системи МВС України, або шляхом організації спеціальних курсів у підрозділах НДЕКЦ при УМВС України в областях.

У випадку створення таких факультетів, на нашу думку, курсантами у повному обсязі повинні вивчатися предмети кримінально-правового циклу, досить глибоко – державно-правові дисципліни. Цивільно-правові ж дисципліни доцільно вивчати в дещо скороченому обсязі. Навчальний час, що вивільниться в результаті, має бути перерозподілений на вивчення спецкурсів з питань криміналістичної техніки і тактики, а також одержання знань з фізики, хімії, біології, прикладної математики тощо.

Однак відкриття таких факультетів це складне питання, яке потребує прийняття відповідних рішень на державному рівні. Тому поки що єдино реальним і можливим є організація курсів при НДЕКЦ. При цьому кандидатів на заміщення посад техніків-криміналістів варто підбирати з числа осіб, що мають вищу юридичну освіту, виявляють цікавість до науково-технічних засобів, і особливо до інноваційних технологій. Після призначення на посаду таким особам має бути присвоєне спеціальне офіцерське звання. З метою підвищення престижу даної спеціальності представляється доцільним передбачити граничне спеціальне звання для техніка-криміналіста “капітан міліції”. Посадові оклади варто визначити на рівні 90% від окладу експерта, з можливістю виплати всіх існуючих у системі МВС процентних надбавок і премій.

Перш ніж новопризначені на посади техніки-криміналісти будуть допущені до самостійної роботи вони повинні пройти спеціальний курс навчання, у відповідності зі спеціальною програмою. Метою такої підготовки є набуття необхідних теоретичних знань і практичних навичок: виявлення, фіксації, вилучення і попереднього дослідження різних слідів на місці події; участь як спеціаліста в різноманітних слідчих діях; використання отриманої інформації з метою розкриття і розслідування злочинів; участі в оперативно-розшукових заходах; роботи з криміналістичними обліками, тощо. На наш погляд, таке навчання варто розділити на два етапи.

На першому етапі, протягом одного місяця, здобувач направляється в експертно-криміналістичний підрозділ обласного рівня, де, керуючись програмою підготовки техніків-криміналістів, складає індивідуальний план підготовки, що затверджується керівником установи. Для надання практичної допомоги за даним співробітником закріплюється досвідчений, що має стаж практичної роботи не менш 2 років, технік-криміналіст. Під керівництвом наставника стажист отримує навички застосування сучасних науково-технічних засобів, вивчає прийоми і методи виявлення, фіксації і вилучення слідів різного походження, знайомиться з основами ведення криміналістичних обліків, тощо. Крім того, практичну допомогу йому повинні надавати біологи, автотехніки, пожежотехніки, вибухотехніки й інші спеціалісти. Разом з наставником стажист бере участь в оглядах місць події, інших слідчих діях для придбання практичного досвіду спеціаліста.

У процесі первинної підготовки технік-криміналіст самостійно вивчає відомчі нормативні документи, тактико-технічні характеристики різних науково-технічних засобів, їхні можливості у виявленні, фіксації і вилученні доказів. Основною метою первинної підготовки є отримання уявлення про структуру і види діяльності експертно-криміналістичних підрозділів, а також придбання практичних навичок роботи з науково-технічними засобами в ході проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів і при здійсненні обліково-реєстраційної діяльності.

Після успішного виконання індивідуального плану первинної підготовки починається другий етап навчання. Співробітник відряджається на спеціальні курси, які організуються залежно від потреби в базових підрозділах НДЕКЦ при УМВС України в областях. Там перевіряється якість їхньої самостійної підготовки, проводяться заняття з вивчення нормативних документів, теоретичних і практичних питань, пов'язаних з виявленням, фіксацією, вилученням і попереднім дослідженням слідів різного походження, по застосуванню сучасних комп'ютерних технологій з метою фіксації криміналістично значущої інформації, здійснення обліково-реєстраційної діяльності, участі в оперативно-розшукових заходах. Важливе значення має вироблення у осіб, що навчаються, навичок криміналістично-пошукової діяльності у ході проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, та уміння правильно орієнтуватися не тільки в типових, але й у нетипових і навіть екстремальних ситуаціях. Навчання має проводитися у формі лекцій, семінарських, практичних і лабораторних занять протягом трьох місяців. Частина навчального часу повинна бути відведена на самостійну роботу.

Технік-криміналіст має стати універсалом, технічним помічником і науковим консультантом слідчого, спроможним вирішувати найрізноманітніші задачі, і в необхідних випадках кваліфіковано замінити спеціаліста-біолога, пожежотехніка, автотехніка й ін., оскільки таких спеціалістів не вистачає. З цією метою в процесі навчання техніки-криміналісти повинні отримати певний обсяг знань з судової біології, судової автотехніки й інших галузей.

Крім того, технік-криміналіст під час своєї підготовки повинен ознайомитися з основами судової медицини і вибухотехніки. Знання в галузі судової медицини допоможуть йому налагодити тісну взаємодію зі спеціалістом в галузі судової медицини з метою одержання комплексної криміналістично значущої інформації при огляді трупа, тощо. Знання в галузі вибухотехніки потрібні техніку-криміналісту, оскільки в практиці мають місце випадки коли по справах про анонімні повідомлення про погрозу вибуху до прибуття вибухотехнічної групи заходи щодо пошуку вибухового пристрою здійснюють учасники СОГ ОВС, на території обслуговування якого розташований об'єкт, що перевіряється. При цьому саме технік-криміналіст, застосовуючи свої спеціальні знання, за зовнішніми ознаками має встановити підозрілий предмет, схожий на вибуховий пристрій і організувати його охорону. До прибуття спеціалістів вибухотехнічної служби ніякі дії з даним предметом проводитися не повинні.

Пильну увагу при підготовці техніка-криміналіста слід приділяти навчанню застосування сучасних комп'ютерних засобів, з метою фіксації й обробки криміналістично значущої інформації. Технік-криміналіст повинен уміти належним чином готувати текстову і графічну інформацію до протоколів слідчих дій, отримувати фотографічні зображення і складати фотододатки до протоколів слідчих дій з використанням комп'ютерних технологій, складати електронні панорами і мультимедіа-додатки, тощо.

З метою належної організації, ведення та використання криміналістичних обліків технік-криміналіст повинен уміти кваліфіковано працювати з електронними базами даних, автоматизованими ідентифікаційними пошуковими системами, тощо.

У теперішній час усе поширенішими стають злочини в сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж. У зв'язку з цим, технік-криміналіст, що бере участь як спеціаліст у ході проведення слідчих дій повинен володіти знаннями і стійкими практичними навичками з огляду, фіксації і вилучення засобів комп'ютерної техніки.

Виходячи із зазначеного нами розроблена типова програма підготовки техніків-криміналістів, яка отримала схвальний відгук ДНДЕКЦ МВС України.

Після проходження навчання і успішного складання іспиту слухачам присвоюється кваліфікація “технік-криміналіст” з видачею відповідного посвідчення.

Такий порядок підготовки техніків-криміналістів, на нашу думку, буде гарантувати належне виконання ними своїх обов'язків при участі в проведенні слідчих дій, оперативно-розшукових заходів і здійсненні обліково-реєстраційної діяльності.

Серйозна увага має приділятися і підвищенню кваліфікації техніків-криміналістів. Не рідше одного разу на три роки варто організовувати спеціальні курси з їх перепідготовки.

У теперішній час МВС України розроблена професіографічна характеристика основних видів діяльності в органах внутрішніх справ, автори якої за виявленими особливостями діяльності в умовах проходження служби, за складністю службових завдань та рівнем відповідальності прийняття рішень службову діяльність працівників органів внутрішніх справ України умовно поділили на 7 загальних різновидів: слідчу; оперативно-розшукову; профілактичну; екстремальну; охоронну; диспетчерську; адміністративно-наглядову. Виходячи з цього розроблені професіограми даних категорій працівників і методики професіографічного дослідження.

Вважаємо, що не обґрунтовано до цього довідника, не включено такі категорії працівників ОВС, як експерти-криміналісти та техніки-криміналісти, діяльність яких є досить специфічною, що ставить до них значні вимоги. Зважаючи на наші пропозиції, щодо реорганізації діяльності техніків-криміналістів було б доцільним включення спеціальності “технік-криміналіст” до згаданого довідника, з розробкою їхньої професіограми.

З метою підготовки кваліфікованих експертів-криміналістів, а також стимулювання кар'єрного росту осіб, що обіймають посади техніків-криміналістів, на нашу думку, кандидати на посади експертів повинні відбиратися з числа найбільш підготовлених техніків-криміналістів, що мають стаж практичної роботи не менш трьох років. Як свідчить практика саме такий термін необхідний співробітникові експертно-криміналістичного підрозділу, щоб досконало опанувати професійною майстерністю. При такому підході будуть зведені до мінімуму випадки призначення на посади експертів-криміналістів випадкових людей. Відібрані з урахуванням позначених вимог кандидати повинні направлятися на навчання у вищий навчальний заклад системи МВС, що здійснює підготовку експертів-криміналістів. Після засвоєння програми й успішного складання державних іспитів слухачам буде надаватися допуск на право провадження певного виду судових експертиз. На нашу думку, з урахуванням вимог, які ставляться до експертів-криміналістів на сучасному етапі, дані співробітники повинні проходити підготовку по освітньому рівні “спеціаліст” або “магістр”.

Досвід експертної практики свідчить, що одночасне одержання експертами допусків на право провадження декількох видів експертиз не забезпечує належної якості їх підготовки, оскільки більшості людей універсалами бути важко. Представляється, що найкращих результатів можна досягти шляхом упровадження вузької спеціалізації експертів-криміналістів, аж до спеціалізації у межах певного виду судових експертиз. Наприклад, один експерт-трасолог спеціалізується на дослідженні слідів взуття і транспортних засобів, інший на дослідженні слідів злому, тощо. За час же роботи на посаді техніка-криміналіста співробітник визначиться, який вид криміналістичних експертиз йому до душі.

Належне функціонування інституту техніків-криміналістів пов’язане ще з однією проблемою: відсутністю такої спеціальності в класифікаторі професій. У зв'язку з цим пропонуємо доповнити цей список професією “технік-криміналіст”.

З метою створення умов для більш ефективної діяльності експертів-криміналістів та техніків-криміналістів, організаційного розмежування їх функцій було б доцільним дещо реорганізувати існуючу структуру експертної служби МВС. Для цього в НДЕКЦ при ГУМВС, УМВС та УМВСТ створити окремі підрозділи з проведення судових експертиз і техніко-криміналістичного супроводження слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та обліково-реєстраційної діяльності. У складі останнього підрозділу (відділу) створити три відділення: з техніко-криміналістичного супроводження слідчих дій; з техніко-криміналістичного супроводження оперативно-розшукових заходів; з техніко-криміналістичного супроводження обліково-реєстраційної діяльності.

Начальники цих відділень одночасно мають бути заступниками начальника згаданого відділу.

Створення такої структури ЕКП МВС України приведе до більш вузької спеціалізації співробітників, що дасть можливість їхнього професійного росту у визначених напрямках, і в решті решт дозволить значно підвищити якість техніко-криміналістичного забезпечення досудового слідства. Одночасно це дозволить вивільнити експертів-криміналістів від невластивої їм діяльності – участі в слідчих діях і оперативно-розшукових заходах, та зосередитися на провадженні експертиз і досліджень.

Вимагає вирішення й питання оптимізації штатної чисельності техніків-криміналістів. На нашу думку воно повинне вирішуватися з урахуванням реального обсягу роботи, покладеного на конкретний підрозділ, у залежності від спрямованості його діяльності. У кожному підрозділі (відділенні, групі) по експертно-криміналістичному забезпеченню горрайлінорганів з нескладною оперативною обстановкою варто ввести як мінімум одну посаду техніка-криміналіста. У районах зі складною оперативною обстановкою кількість техніків-криміналістів повинна визначатися в залежності від числа зареєстрованих злочинів.

З урахуванням викладеного “модель техніка-криміналіста” можна визначити як науково-обґрунтовану систему професійних вимог, сукупність властивостей особистості, що забезпечують ефективне застосування науково-технічних засобів і спеціальних знань з метою вирішення задач по техніко-криміналістичному супроводженню розкриття і розслідування злочинів.

Примітки:

ДНДЕКЦ – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр;

ЕКП – Експертно-криміналістичний підрозділ;

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс;

НДЕКЦ – Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр;

НТЗ – Науково-технічні засоби;

СОГ – Слідчо-оперативна група.

Джерело – глава з монографії:

Коваленко В.В. Застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведені слідчих дій: Монографія. МВС України, Луган. держ. університет внутрішніх справ – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 208 с.