Причиновий комплекс, що сприяє втягненню неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність

Як відомо, законодавець визнав суспільно небезпечною не тільки участь неповнолітніх разом із дорослими у вчиненні злочину, а і втягнення неповнолітніх в антигромадську діяльність. Така конструкція норми пояснюється тим, що втягнення в пияцтво, заняття жебрацтвом і азартні ігри само по собі визнається небезпечним для формування громадянського суспільства і, як правило, передує вчиненню тяжких злочинів, втягненню неповнолітніх у злочинні групи.

Уся система заходів боротьби із втягненням неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність повинна спрямовуватися на усунення причин, які сприяють вчиненню даного виду злочинів, та умов, що полегшують втягнення. "Навряд чи може бути сумнів у тому, що всі дії всіх людей визначаються з неминучістю ...попередніми вчинками або, що те ж саме, суворо підкоряються законові причиновості. Це положення становить фундамент усіх наук про явища психічного життя".

"Причина породжує наслідок, тимчасом як умова тільки цьому сприяє, забезпечуючи можливість дії причини... Причина й умова в конкретних обставинах можуть мінятися місцями". Тому причини та сприятливі умови завжди проявляються у взаємодії. Говорячи про причини й умови втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність, можна зазначити, що вони складаються з компонентів, які являють систему соціально негативних відносин, явищ і процесів, що детермінують злочинність як свій наслідок. Тільки визначений склад економічних, соціальних, демографічних, ідеологічних, біологічних та інших чинників може сприяти втягненню неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність. Причина втягнення неповнолітніх – це не який-небудь окремо взятий фактор дійсності, а їх єдність. "Малопродуктивними видаються спроби чітко розмежувати фактори дійсності на причини й умови злочинності, бо те, що в одному випадку – причина, у другому – умова, у третьому – взагалі не відіграватиме ніякої ролі". Невипадково в юридичній літературі такі категорії, як причини, умови, детермінанти, фактори, обставини, досить часто вживаються як взаємозамінні слова – синоніми. Так, В.В. Панкратов зазначає: "При вивченні проблеми породження (спричинення) наголос робиться на повноті виявлення факторів, на аналізі механізму дії тих чи інших елементів причинового комплексу". А.Я. Віліс пише: "Одним із найбільш перспективних напрямків підвищення ефективності попередження правопорушень неповнолітніх є виявлення й усунення криміногенних факторів, які зумовлюють протиправну поведінку підлітків, установлення особливостей конкретних соціальних детермінант. Певним типам криміногенних факторів або причинових комплексів, що зумовлюють відповідні види та форми противоправної поведінки, повинні відповідати адекватні системи попереджувальних заходів і механізм їх реалізації". Тому, проводячи кримінологічне дослідження втягнення неповнолітніх, ми будемо не намагатися відносити який-небудь фактор дійсності до причини чи до умови, а виявляти явища й процеси, взаємодія яких і сприяє втягненню неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність. Як відомо, кожний із факторів, що беруть участь у взаємодії, породжується системою інших процесів та явищ і в кожному регіоні ті чи інші соціальні фактори по-різному впливають на злочинність, причому в кожному регіоні ці фактори впливу неоднакові. Тому при вивченні причин втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність аналізується взаємодія соціального середовища й різних типів особистості. З'ясовуються не тільки умови життя людей, а й характеристики населення: якою є питома вага в ньому осіб, раніше судимих, без постійних доходів, таких, що відзначаються пияцтвом, споживанням наркотиків, підтримують кримінальні зв'язки, та ін.

На одні й ті самі умови різні типи особистості реагують по-різному: так, одні неповнолітні зневажають злочинність, інші ж пасують перед злочинцями або сподіваються отримати якісь вигоди, входячи в угоди та втягуючись у злочинну діяльність.

Важливу роль відіграють і такі фактори, як історичний процес формування територіальної спільноти людей, культурного генофонду населення даного регіону.

Актуальність цієї проблеми зумовлюється тим, що культура служить першоосновою розвитку моральності та правосвідомості громадян, її рівень прямо та через систему опосередкованих факторів впливає на стан злочинності й особистісні характеристики злочинців.

Формування Луганського регіону почалося 1724 року, коли було відкрито родовища кам'яного вугілля. Указ Катерини II від 14 листопада 1795 року "Про влаштування ливарного заводу в Донецькому повіті при річці Лугані та про запровадження ломки знайденого в тій стороні кам'яного вугілля" ("Об устроении литейного завода в Донецком уезде при речке Лугани и об учреждении ломки найденного в той стране каменного угля") ознаменував початок комплексного розвитку вугільно-металургійної бази. У дисертаційному дослідженні Н.П. Пашиної "Формування етноструктури Донбасу в контексті соціально-економічних перетворень краю пореформеного періоду (1861-1900 pp.)"1 зазначається, що з об'єктивних соціально-економічних і політичних причин кадри робітників для підприємств Донбасу доставлялися здебільшого з губерній центрального регіону Росії. Переважання росіян серед робітників Донбасу в пореформений період було зумовлене зубожінням російського села й формуванням всеросійського ринку праці, а також протекціоністською політикою гірничопромисловців. Якщо в дореформений період основним джерелом російського населення в Донбасі була регулярна армія, військові поселення й утікачі-селяни, то після реформи 1861 року донбаське населення поповнювалося збіднілим селянством і робітниками з промислових центрів, де традиційно розвивалася гірнича справа, металургія, будівництво. Багато хто з селян мріяв заробити грошей і повернутися на батьківщину, але, як зазначали дослідники: "Раз відбившись від землеробства, селяни не могли вже знову стати господарями-землеробами. Треба було знову заводити господарство, а достатніх засобів для цього не було, та до того ж заводське й шахтарське життя не минуло для них безслідно – вони встигли набути за цей час не властиві для селян звички: франтівство, постійну тягу до шинку і взагалі безтурботність, тісно пов'язані з забезпеченим заробітком, які були характерними особливостями гірничого побуту".

За свідченням очевидців, руйнування традиційних устоїв селянського життя супроводжувалося падінням моральності, особливо в молоді, зростанням злочинності. У літопису Преображенської церкви містечка Юзівки записано: "Перше населення заводу мало безсумнівно негативний вплив на склад сімейного та релігійно-морального життя наступного часу ...М1. За статистикою, у Донбасі цього періоду було: на 3094 чол. – 1 церква, на 2040 чол. – 1 школа й на 570 чол. – 1 шинок. Революція 1917 року спричинила злам правових стереотипів мислення в переважної частини громадян. Будь-яка революція сприяє розгулу пристрастей, порушенню закону. На Донбасі цей процес не був одноразовим, він охопив тривалий період. Специфіка Донбасу полягає в тому, що політична боротьба за владу мала активне продовження й після революції. Донбас поділився на прибічників більшовиків головним чином у Луганській (за нинішнім територіальним поділом) області та меншовиків – у Донецькій. Як і інші регіони країни, Донбас не обминули сталінські репресії щодо найбільш прогресивної, найбільш культурної частини населення. Нове покоління інтелігенції, формуючись у такому розрідженому після репресій культурному середовищі, не могло стати повноцінним наступником кращих традицій минулого.

Фізичне та політико-організаційне знищення інтелігенції, вимушений конформізм і зміна ідеалів спричинили стрибкоподібне зниження рівня культури й моральності. Війна 1941-1945 років продовжила процес втрати культурного генофонду. Жорстокість війни неминуче впливає на психологію людини, формує комплекс надзвичайної агресивності як умови виживання в екстремальних обставинах. Необхідність убивати, терпимість до смерті, до крові об'єктивно змінюють характер людини. З'являється новий, нетрадиційний для неї стереотип поведінки. Опосередковано фактор війни впливає на свідомість і правосвідомість громадян через засоби масової інформації, літературу.

Завершальним етапом формування регіональної популяції населення слід вважати період відновлення й реконструкції промисловості Донбасу. Цей період характеризується значною міграцією населення. За 1947 – 1980 роки до Луганської області прибуло 5829 тисяч і вибуло 4863,5 тисячі осіб, причому понад 65% прибулих складали особи чоловічої статі. Чисельність міського населення зросла більше ніж удвічі. Відновлення й реконструкція шахт потребували припливу низькокваліфікованих робітників, тому переважна більшість мігрантів – люди з невисоким освітнім і культурним рівнем. До того ж багато з них приїжджали на заробітки без сімей.

Відсутність належної організації дозвілля породило пошесне пияцтво та хуліганство. Поведінка цієї частини населення ставала взірцем для інших жителів, особливо для молоді. Маючи сім'ю за місцем основного проживання, мігранти входили в незареєстровані союзи з жінками, що призводило до зростання кількості одиноких матерів. Безбатьківщина, аморальна поведінка матерів формували в неповнолітніх комплекс агресивності, саме вони легко втягувалися в злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Ще одна особливість регіону – концентрація, вища за середню по республіці, виправно-трудових установ. Значна частина осіб, що звільнялися з місць позбавлення волі, залишалися тут і разом з умовно засудженими й направленими на будови народного господарства створювали специфічне криміногенне тло. У ході досліджень, проведених Е.О. Дідоренком, Б.Г. Розовським, М.Й. Чвьорткіним, А.А. Горщаком у Луганській області з оцінки чисельності осіб, раніше судимих або таких, що притягалися до кримінальної відповідальності з наступним звільненням від неї за амністією, у зв'язку з передачею на перевиховання трудовому колективу тощо, здійснювалися опитування оперативних працівників міліції, застосовувався метод експертних оцінок. Урешті-решт за кожним незалежно використовуваним джерелом інформації було отримано один і той самий результат: із числа жителів Луганської області в деяких вікових групах як мінімум кожний шостий притягався до кримінальної відповідальності. Переважна частина цих осіб хоч і не вчиняє більше злочинів, але далеко не повністю викоренила елементи асоціальної свідомості. Маючи сім'ю, виховуючи дітей, вони навіть на рівні підсвідомості сприяють формуванню девіантної поведінки у великих контингентів жителів області.

Як показують кримінологічні дослідження, у такій сім’ї судимість одного з її членів збільшує ймовірність вчинення неповнолітніми членами сім’ї злочину в 4 – 5 разів.

Слід зазначити, що на формування популяції регіону впливали не тільки демографічні процеси. В економічній політиці було допущено прорахунки, оскільки величезні кошти йшли на розвиток промисловості, тимчасом як освіта, культура, медицина, міський благоустрій фінансувалися за залишковим принципом. Демографічна криза, що виникла на початку 1990-х років, дедалі поглиблюється. Знижується народжуваність, зростає смертність, змінюється характер міграції, і, кінець-кінцем, усе це відбивається на кількісному складі населення. У регіоні давно не забезпечується просте відтворення населення. На рівень народжуваності справляють істотний вплив шлюбно-сімейні відносини. Якщо в 1990 році на 1000 зареєстрованих шлюбів припадало 448 розлучень, то в 1999 році – 614, у 2001 році відмічалося співвідношення: на 15648 шлюбів 11442 розлучень. Спостерігається значне зростання кількості випадків народження дітей жінками, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Питома вага позашлюбних дітей у 1990 році становила 6,6%, у 1999 – 21,6%, у 2001 – 23,8%, у 2002 -24,2%.

Дезорганізація виробництва, зростаюче безробіття, розшарування населення за рівнем доходів ускладнюють криміногенну обстановку в області. Коефіцієнт злочинності по області в 1,3 рази перевищує середній показник по Україні (1120 злочинів на 100 тис. населення). У 2002 р. найвищим цей коефіцієнт був у Лисичанську – 2190, у Стаханові він становив 2107, Старобільському районі – 2073 злочини на 100 тис. населення. Коефіцієнт судимості (чисельність засуджених на 100 тис. населення) за 1999 рік становив 639 чоловік, що перевищує середній коефіцієнт по Україні (445) в 1,4 рази. Із загального числа засуджених 9,9 тис. (58,7%) – особи працездатного віку, що не працюють, 2,4 тис. (14,1%) –жінки, 1,5 тис. (8,9%) – неповнолітні.

Безумовно, абсолютно однакової поведінки немає і бути не може, тому що на поведінку кожного індивіда впливає велика кількість окремих чинників. Але взагалі можна говорити про стійку злочинну поведінку з урахуванням специфіки соціально-економічної, демографічної характеристики населення.

Загальне погіршення становища в країні призвело до того, що останніми роками в причиновому комплексі Луганського регіону виокремилась і посіла чільне місце така причина, як економічна нестабільність (згідно з результатами досліджень, проведених соціологічною лабораторією Луганської академії внутрішніх справ МВС України в 1998, 2000 і 2001 роках, 53 % опитаних вважають свій матеріальний стан поганим і найактуальнішою проблемою називають безробіття й зниження рівня життя).

У ході нашого дослідження на запитання "Як Ви оцінюєте свій матеріальний стан?" було отримано такі відповіді:

• "відмінний" – у 1998 р. – 2% опитаних, у 2000 р. – 1%, у 2001 р. – 0,5%;
• "добрий" – у 1998 р. – 11%, у 2000 р. – 10%, у 2001р. – 6,5%;
• "задовільний" – у 1998 р. – 34%, у 2000 р. – 40%, у 2001 p. – 37%;
• "незадовільний" – у 1998 р. – 53%, у 2000 р. – 49%, у 2001 p. – 53%.

Також обґрунтовано ствердилася думка, що і причини, і умови злочинних проявів серед неповнолітніх у даний час тісно пов'язані з втягненням їх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність. Процес втягнення набуває найрізноманітніших форм і способів. Але завжди втягнення пов'язане з негативними обставинами морального формування особистості правопорушника, недоліками в ідейно-правовому вихованні, в організації культурного дозвілля неповнолітніх, розмитістю морально-етичних норм суспільства. І тому не може не турбувати прагнення частини молоді вирізнитися не знаннями та працею, а коштовними речами, купленими на гроші батьків або, що гірше, дорослих, котрі в такий спосіб намагаються втягти підлітків у злочинну діяльність.

Як слушно зауважив Ф.О. Лопушанський, усе помітніше місце в генезисі правопорушень займають негативні впливи криміногенного середовища, підбурювання і втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність дорослими.

У 80-і роки кримінологи досить повно на той час вивчили процеси та явища соціальної дійсності, що створювали негативні умови для життя, виховання неповнолітніх, які у свою чергу сприяли вчиненню злочинів, а також втягненню неповнолітніх у злочинну діяльність. До їх, наприклад, було віднесено: значну соціальну диференціацію неповнолітнього населення за рівнем матеріальної забезпеченості, соціальним статусом (у тому числі й за походженням); порушення принципів оплати праці, споживання грошових та інших матеріальних благ (життя не відповідно до доходів у батьківській сім'ї, низька чи зрівняльна оплата праці вихователів і педагогів та ін.); різницю в характері й змісті навчання, виховання та праці окремих груп дітей і підлітків, що визначає як відмінності їхніх сьогоднішніх позицій у житті суспільства, так і відмінності цих позицій на найближчу перспективу; процеси руйнування батьківської сім'ї, що супроводжуються істотними змінами традиційних відносин щодо виховання неповнолітніх; обтяженість алкоголізмом, нервово-психічними, хронічними захворюваннями окремих груп населення, включаючи батьків, інших осіб, відповідальних за виховання дітей і підлітків; суперечність між суб'єктивним прагненням дітей і підлітків до самостійності та об'єктивним звуженням її реальних меж заходами, що застосовуються інститутами соціалізації (сім'єю, школою та ін.); суперечність між духовними й матеріальними потребами дітей і підлітків, їхніх батьків і реальними можливостями їх задоволення; низький рівень правової культури, значну деформацію моральної та правової свідомості окремих груп неповнолітніх, їхніх батьків, інших вихователів; традиційне здійснення основних виховних функцій стосовно неповнолітніх особами, котрі не мають необхідної професійної підготовки в цій галузі; недостатнє ресурсне й кадрове оснащення сфери життєдіяльності суспільства, спеціалізованої для проведення цілеспрямованої роботи з виправлення й перевиховання дітей і підлітків, та багато інших.

Деякі з зазначених причин і умов є актуальними й зараз, проте сучасні реалії відзначаються політичними, економічними, соціальними та іншими суперечностями, які справляють негативний вплив на життєдіяльність людей, у зв'язку з чим утворилися нові причини й умови вчинення злочинів. Економічні перетворення, перехід до ринку, поява підприємництва спричинили соціальне та матеріальне розшарування суспільства, звідси й видозміна причин злочинності в різні періоди. Нами було вивчено причини й умови, що сприяють втягненню неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність. Як показало дослідження "Злочинність неповнолітніх у Луганському регіоні", проведене в листопаді 2001 року, основними причинами втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність є: розмитість морально-етичних норм у суспільстві, відсутність чітких ідейних орієнтирів; несприятлива обстановка в сім'ї; підбурювання з боку осіб, раніше судимих; пияцтво; наркоманія; проституція.

На запитання "Що, на Вашу думку, найбільшою мірою впливає на втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність?" було отримано такі відповіді:

• відсутність чітких ідейних орієнтирів – 11,5%;
• доступність придбання алкоголю, наркотиків, порнографічної продукції – 17,3%;
• недоліки виховання в сім'ях – 16,8%;
• важкий матеріальний стан сімей – 30,1%;
• підбурювання з боку дорослих, а також осіб, раніше судимих, – 24,3%.

Як видно з опитування експертів, основними (головними) причинами втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність є: важкий матеріальний стан сімей і недоліки виховання в сім'ях; підбурювання з боку дорослих, а також осіб, раніше судимих; доступність придбання алкоголю, наркотиків, порнографічної продукції, а також відсутність чітких ідейних орієнтирів.

Аналіз наукових розробок щодо злочинності неповнолітніх дозволяє виокремити її детермінанти. Розглянемо найважливіші з них, які необхідно подолати або нейтралізувати, оскільки "жодна з причин антигромадської поведінки індивіда не діє ізольовано від цілого комплексу несприятливих обставин попереднього розвитку особистості та ситуації, яка склалася до моменту вчинення злочину".

А. Несприятлива обстановка в сім'ї та її негативний вплив. Сім'ї, згідно з її природою, притаманна первісна і до того ж вельми тривала функція виховання дітей. У чинній Конституції України від 28 червня 1996 р. закріплено норму, що регулює виховання дітей батьками. Із цього випливає, що сама держава приділяє належну увагу питанням виховання підростаючого покоління. У ст. 1 Сімейного кодексу "Завдання Сімейного кодексу України" записано: "Регулювання сімейних відносин здійснюється з метою: ...забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного і фізичного розвитку". Чи достатньо цього? На нашу думку – ні, і необхідно більш конкретно й ґрунтовно розглядати взаємостосунки в сім’ї. Нерідкими є випадки жорстокого поводження з дітьми, і це у свою чергу призводить до того, що вони покидають сім'ю, тікають з дому і бувають змушені бродяжити. Обстеження сімей підлітків, які перебували в притулках для неповнолітніх, показало, що батьки або опікуни не займалися вихованням дітей, зловживали спиртними напоями, допускали немедичне вживання наркотичних речовин, вели антисоціальний спосіб життя. Викликає занепокоєння збільшення в притулках кількості дітей, які зазнали сексуального насильства у сім’ї.

На нашу думку, до чинного кримінального законодавства необхідно внести доповнення, які б установлювали кримінальну відповідальність батьків за жорстоке поводження з дітьми. Клопотання про притягнення батьків до кримінальної відповідальності за це могли б узяти на себе кримінальна міліція в справах неповнолітніх, відділи в справах сім’ї та молоді, служби в справах неповнолітніх, органи опіки та піклування, адміністрації притулків для неповнолітніх, дитячих будинків, шкіл-інтернатів. Такий захід, вважаємо, перешкоджав би жорстокому поводженню батьків з дітьми та підвищував їх відповідальність за виховання дітей.

Психологічна модель особистості неповнолітніх в умовах сім’ї дуже складна. Так, установки неповнолітніх стосовно своїх батьків нерідко переносяться й на інших осіб, які їм здаються чимось подібними до батьків. Зокрема, дослідник із США Езра Воучел та австрієць Гельмут Фікдор наголошують на тому, що в процесі соціалізації та становлення правосвідомості неповнолітніх саме сім'я формує, а потім закріплює їх основні установки, які дадуться взнаки в дорослому віці.

Без сумніву, сімейне неблагополуччя спричиняє злочинну поведінку неповнолітніх зазвичай у взаємодії з іншими чинниками зовнішнього середовища. Так, обставини, що сприяють неправильному моральному формуванню особистості в сім’ї, Ю.М. Антонян умовно поділяє на суб'єктивні та об'єктивні.

Суб'єктивними обставинами названо: а) невиконання батьками своїх обов'язків щодо належного виховання дітей, неувага до їхніх інтересів, грубість, деспотизм тощо; б) виховання дітей неробами, егоїстами, користолюбцями та ін.; в) наявність у сім’ї антигромадських поглядів, звичаїв та інших шкідливих пережитків, зокрема зневажливого ставлення до праці та інших важливих громадянських обов'язків; г) поганий приклад членів сім’ї, вчинення ними злочинів або інших правопорушень, аморальний спосіб життя, постійні сварки, пияцтво, наркотизм, проституцію; д) втягнений неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

До об'єктивних обставин віднесено такі, як: а) неповна сім'я, хвороба батьків та інші обставини, що утруднюють здійснення ефективного нагляду за дітьми та їх виховання; б) матеріальні труднощі, погані житлові умови.

Зазначені суб'єктивні й об'єктивні чинники несприятливого морального формування особистості в сімї тісно взаємопов'язані та перебувають у постійній взаємодії. У неблагополучних сім'ях підлітки намагаються якомога менше бути вдома, у нездоровій сімейній обстановці й потрапляють під неґативний вплив старших осіб, у тому числі раніше судимих. Так, за даними вивчення матеріалів кримінальних справ (вибірково було вивчено близько 200 кримінальних справ про злочини неповнолітніх у групі з дорослими), 67% втягнених неповнолітніх виховувалися в неповних сім'ях.

А вибіркове вивчення справ, порушених у відношенні неповнолітніх, які перебували на обліку КМСН у зв'язку з бродяжництвом, показало, що цьому сприяло:

• пияцтво батьків, постійні сварки та бійки в сім'ях – 31%;
• наявність раніше судимих членів сім'ї – 11%;
• зневажливе ставлення членів сім’ї до праці й норм моралі – 18%;
• байдуже ставлення батьків (осіб, що їх заміняють) до поведінки й виховання неповнолітніх – 28%;
• паразитичний спосіб життя батьків – 20%.

Жорстокість, садизм, знущання, що панують у соціально неблагополучних сім'ях, змушували підлітків тікати з дому. Так з'явилася категорія бездоглядних дітей, яких у нас практично не було від 1930-х років. Бездоглядними виявляються діти, хто не був навіть зареєстрований при народженні. Тепер і таке буває... Дітей гублять, кидають, крадуть, продають. Безперечно, бездоглядні діти сучасної України – жертви економічних, політичних перетворень, ідеології, що змінилася. Усе це плата за ті негативні процеси, які відбуваються в нашій країні й прямо впливають на становище неповнолітніх. Правий був відомий юрист П.І. Люблінський, який вважав, що "кожна криза в галузі соціального життя породжує свій вид бездоглядності". Основною ознакою сучасної дитячої бездоглядності, як видається, є прихованість її від стороннього ока. Безпритульні діти мовби "йдуть на дно", забиваються у всілякі щілини, майже не з'являються групою на вулицях. їх домівка – підвал і теплотраса. Вони ховаються якомога глибше, що особливо небезпечно для суспільства, оскільки ускладнює заходи щодо їх врятування. Справа в тому, що практично всю роботу з бездоглядними дітьми ведуть органи внутрішніх справ, які застосовують свої методи, свій стиль розв'язання цих проблем. Головне завдання, яке вони перед собою ставлять, – виявити, затримати, повернути частіше за все туди, звідки неповнолітній пішов або втік, що само по собі є антигуманним, антипедагогічним і, урешті-решт, нерезультативним, незважаючи на колосальну трату сил і засобів.

З огляду на особливу роль притулків для неповнолітніх у вирішенні проблем подолання дитячої бездоглядності й безпритульності, Держкоммолодьспорттуризм неодноразово зосереджував увагу служб у справах неповнолітніх облдержадміністрацій на контролі за діяльністю зазначених закладів. Проте істотних змін не відзначається. Так, у Луганській області виявлено грубі порушення законодавства в частині терміну перебування в них дітей. Нерідко неповнолітні повертаються батькам, які не можуть забезпечити їм належних умов утримання і виховання, що у свою чергу зумовлює неодноразове поміщення дітей до притулку. Тому необхідно попереджувати й зупиняти процес перетворення дітей у бездоглядних, які становлять великий пласт неповнолітніх, втягуваних у злочинну діяльність. Багато українських сімей, позбавлених засобів до існування, разом із неповнолітніми дітьми виїжджають на заробітки до Росії, фактично потрапляючи в рабство. Дітей загодовують снотворним і носять вагонами електропоїздів "матусі", випрошуючи гроші на операцію. Батьки самі посилають дітей на злочинний промисел.

Тільки в Луганській області за 2002 р. виявлено 61 випадок втягнення неповнолітніх їхніми батьками в заняття жебрацтвом. Батьки ж здебільшого ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні речовини, ніде не працюють, а живуть в основному на ті гроші, які заробляє їхня неповнолітня дитина, жебракуючи.

Головні причини бродяжництва – це конфлікти в сім'ї – 18%; конфлікти в школі – 4%; конфлікти з однолітками – 3%. Як правило, неповнолітні, що займалися бродяжництвом, поповнювали ряди "жебраків".

Унаслідок жебракування та бродяжництва потрапили до притулків неповнолітніх 76,5% від загальної кількості дітей, які перебували в притулках протягом 2000 року.

Алкоголізація дітей і підлітків, прилучення їх до вживання спиртних напоїв, токсичних і наркотичних речовин – ще один показник наслідків алкоголізації дорослих членів сім’ї. Підлітки з неблагополучних сімей вчиняють частіше за все тяжкі злочини (убивства, грабежі, розбійні напади, зґвалтування), до чого вони вже вдома психологічно підготовлені. Жорстокість у сім’ї породжує жорстокість вуличних груп підлітків. Надзвичайно швидко зростає злочинність дівчат із неблагополучних сімей, що відзначається особливою зухвалістю, цинізмом.

Антигромадський спосіб життя батьків справляє на виховання дітей прямо-таки руйнівний вплив. У нездоровому моральному кліматі сім’ї в підлітків скоріше можуть сформуватися антигромадські нахили. На підтвердження цієї думки можна навести матеріали кримінальної справи зі звинувачення братів І. (ст. 140 ч. 3 КК України). Ще в десятирічному віці батько вперше взяв їх із собою на вчинення крадіжки й на практиці показав, яке майно є цінним. Мати займалася збутом краденого. У подальшому злочинна діяльність братів продовжилася. Таким чином, вони були не тільки позбавлені в морально неблагополучній сім’ї емоційного комфорту, а й потрапили під вплив дорослих злочинців – своїх батьків.

Протягом 2000 року правоохоронними органами м. Луганська й області було виявлено та притягнено до кримінальної відповідальності 43 особи за ст. 208 КК України 1960 p., у 2001 році за ст. 208 КК України 1960 р. (ст. 304 КК України 2001 р.) – 54 особи.

Однак слід звернути увагу на те, що тільки одну особу за ці два роки було притягнено до позбавлення волі за втягнення в жебрацтво, але батьківських прав її позбавлено не було. Який же результат? Відбувши встановлений судом строк, громадянка С. забрала свого неповнолітнього сина з дитячого будинку, де він утримувався під час відбування покарання матір'ю. Через три місяці районний відділ міліції знову порушив кримінальну справу у відношенні громадянки С. згідно зі ст. 304 КК України за втягнення в заняття жебрацтвом своєї неповнолітньої дитини.

Для соціально неблагополучних сімей характерне також генетичне неблагополуччя, наслідком якого є народження дітей із природженими психічними аномаліями та хворобами. Виростаючи, такі підлітки втягуються в кримінальне середовище, використовуються як "шістки" у лідерів, хлопчики на побігеньках або просто як фізична сила для розправи над неугодними.

Для нейтралізації несприятливої обстановки в сім'ї, її негативного впливу на криміналізацію підлітків потрібна державна програма подолання всіх видів сімейного неблагополуччя (репродуктивного, економіко-матеріального, виховного, морально-етичного та ін.), яка, думаємо, повинна включати такі елементи:

• виявлення всіх типів сімей, у тому числі й латентно неблагополучних, і створення в коленому регіоні банків даних щодо соціально неблагополучних сімей;
• своєчасне надання необхідної матеріальної допомоги й підтримки економічно неблагополучним сім'ям (улаштування членів таких сімей на роботу, видача допомоги тощо);
• прийняття законів, здатних захистити багатодітні, соціально неблагополучні сім’ї від злиденності;
• розроблення заходів щодо попередження народження дітей, генетично неблагополучних;
• своєчасне вилучення дітей із сімей, що характеризуються жорстоким поводженням з ними, алкоголізацією, наркоманією, де прилучають дітей до цих негативних явищ, ведуть аморальний і кримінальний спосіб життя, і поміщення їх до спеціальних установ із наступним позбавленням батьків батьківських прав і усиновленням таких дітей;
• створення потужної служби соціального захисту, залучення до роботи з соціально неблагополучними сім'ями спеціально підготовлених соціальних працівників.

Будь-якими половинчастими заходами, без серйозних фінансових затрат проблему подолання сімейного неблагополуччя не розв'язати, а отже, не вирішити й проблему подолання негативного впливу сім'ї на неповнолітніх.

В. Алкоголізм, наркотизм неповнолітніх. Алкоголізм, наркоманія перестали бути тільки соціальними проблемами. Призводячи до біохімічних змін в організмі людини, ці явища постійно збільшують коло осіб, схильних до вчинення злочину, і саме неповнолітніх, які вживають спиртні напої та наркотики, легше втягнути у вчинення злочину.

У жовтні 2000 року центр "Соціальний моніторинг" за підтримки представництва ЮНІСЕФ в Україні провів соціальне опитування серед дітей віком від 9 до 17 років. Метою опитування було вивчення реального становища дітей в Україні, забезпечення їхніх прав відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини, позначення наявних проблем, які потребуватимуть змін у соціальній політиці держави.

Опитування проводилося в 106 населених пунктах (24 містах і 82 селах) п'яти областей України. Інформацію отримано від 5221 респондента. Свою думку висловили також; 99 експертів: учителі, вихователі, психологи, соціологи. У ході дослідження 43% опитаних дітей відмітили можливість втягнення їх у вживання наркотиків.

Ці дані свідчать про наявну проблему схильності неповнолітніх до наркоманії. Проведений нами аналіз статистичних відомостей про осіб, які вживають наркотики й перебувають на обліках у КМСН Луганської області, дає змогу констатувати деяке зниження числа неповнолітніх цієї категорії, проте наскільки аналізовані відомості відповідають дійсності, залишається питанням. Далеко не всіх підлітків, що вживають наркотики й алкоголь, вчасно ставлять на облік. Переважна частина підлітків, яких виявляють і ставлять на облік, – це особи, які вчинили суспільно небезпечні діяння чи злочини, однак неповнолітніх, які вживають наркотики та спиртні напої, але ще не вчинили ніяких протиправних діянь, виявляють украй рідко. Але необхідно брати до уваги, що саме з їх боку й слід чекати в майбутньому вчинення злочинів та інших антигромадських дій і що саме вони становлять основну частину втягнених у вчинення злочину або інше антигромадське діяння. Так, 72% втягнених у вчинення злочину курили, із них 43% пробували спиртні напої, 12% уживали наркотичні речовини, 17% уживали токсичні речовини.

Дані про втягнення неповнолітніх у пияцтво не можуть не насторожити будь-якого дослідника: так, якщо порівняти показники 2000 і 2001 років, то по області кількість таких випадків збільшилася втричі, а злочини, вчинені неповнолітніми в стані алкогольного сп'яніння, становили у 2000 році в місті 61, по області – 336.

Наркотизм здійснює прямий вплив на кримінальну обстановку в країні. Зв'язок наркотизму зі злочинністю є об'єктивним. Крім того, що сам наркотизм є злочинним, він сприяє вчиненню інших злочинів, куди часто втягуються неповнолітні. Неповнолітнього, прилученого до наркотиків, простіше втягнути у вчинення злочинів, він податливіший, оскільки йому постійно потрібні гроші на наркотики. У період "ломки" немає такого злочину, на який наркоман не піде заради "рятівної" порції наркотику. Саме з цього й користаються досвідчені злочинці для втягнення неповнолітніх у вчинення злочинів, використовуючи підлітків для полегшення виконання своїх кримінальних намірів. Часто втягнені діти не признаються, що чинили злочин разом із дорослим, бо перед вчиненням підлітка переконували в тому, що не годиться "зраджувати друзів".

Основними причинами зростання наркоманії серед неповнолітніх є такі:

• втрата молоддю соціальної орієнтації, зруйнування створених попередніми поколіннями ідеалів і відсутність нових;
• бажання втекти від нестабільної реальності;
• спроби швидкого збагачення;
• пошуки "гарного життя".

Цей список можна доповнити такими причинами, як духовна бідність молоді, страх молодих людей перед невизначеним майбутнім, нездорові стосунки в сім’ї та багато інших.

Алкоголізм і наркоманія, на думку ряду авторів, є однією з основних причин злочинності. Важко не погодитися з М. Биргеу, який вважає, що при втягненні неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність пияцтво здебільшого виступає причиною вчинення даного злочину і рідше – умовою, що сприяє його вчиненню. При втягненні неповнолітніх чітко простежується ситуація, коли "умови, узяті в сукупності з причинами в тісному розумінні слова, утворюють так звану повну причину того чи іншого наслідку".

В. Підбурювання з боку осіб, які ведуть антигромадський спосіб життя. Часто підбурювання розглядається як форма втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність. Непоодинокими є випадки втягнення неповнолітніх підбурювачами, котрі були раніше судимі, а також особами, які ведуть антигромадський спосіб життя. Проведене І.П. Лановенком дослідження підтверджує, що практично будь-яка "організаційна діяльність" щодо втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність починалася саме з підбурювання з боку рецидивістів і осіб, раніше судимих.

Як відомо, вищезазначені особи характеризуються стійкими антигромадськими поглядами, небажанням ставати на шлях виправлення. Як висловився А.С. Шляпочников, "для рецидивістів злочини повторюються в силу звички".

Особи, раніше судимі, які не стали на шлях виправлення, діють із "далеким прицілом", адже неповнолітніх як нікого простіше втягнути у вчинення злочину, створити навколо себе групу аморальних підлітків, готових до вчинення будь-якого злочину згідно з установкою дорослого злочинця.

Підбурювання з боку дорослих злочинців, за даними вибіркових досліджень, відбувається майже в 30% випадків, хоча здебільшого залишається латентним. Тому, незважаючи на поширеність вчинення злочинів неповнолітніми разом із дорослими, які часто є підбурювачами або організаторами, питома вага злочинів, передбачених ст. 304 КК України, не перевищує 0,8% у загальній масі кримінальних справ, розглянутих судами. Цей показник не відбиває реальної ситуації. Як видно зі статистичних даних по Луганському регіону, щороку зростає кількість втягнень у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність. Так, у 2001 р. в порівнянні з 2000 р. вона збільшилася втричі.

Г. Відсутність чітких ідейних орієнтирів, розмитість морально-етичних норм у суспільстві. У минулому вітчизняна кримінологія однією з основних причин злочинності в цілому, у тому числі й злочинності неповнолітніх, вважала вплив буржуазної ідеології.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин, зламом "залізної завіси" про це якось забули. Але зараз можна з упевненістю сказати, що не варто все "західне" вважати за взірцеве й переносити в українську дійсність, відкидаючи свої тисячолітні цінності. Західний вплив здійснюється безпосередньо на особистість неповнолітніх (перегляд кінобойовиків, порнографічних відеозаписів тощо), а також через сім'ю і найближче оточення. Так, засоби масової інформації намагаються шляхом реклами нав'язати українській молоді уявлення про прийнятний спосіб життя, проведення дозвілля, моду. Останніми роками у зв'язку зі скасуванням цензури істотно збільшилася кількість годин мовлення зарубіжних радіостанцій. Стає бурхливішим потік відеокасет, у яких стверджується насильство, розпуста, жорстокість, садизм, культ дикого збагачення.

У резолюції І Всеукраїнського конгресу жінок було запропоновано створити спостережну раду з представників соціальних інститутів і недержавних організацій для контролю за кінопродукцією, що негативно впливає на психіку й поведінку дітей. Досі це так і лишається тільки побажанням.

Під особливий контроль необхідно взяти діяльність західних місіонерів, котрі далеко не завжди сприяють нормальному психічному розвиткові неповнолітніх.

Церква у нас відокремлена від держави. Тому недопустимо нав'язувати неповнолітнім ту чи іншу клерикальну ідеологію. Усе це може мати далекоглядні цілі – підірвати історичне коріння вітчизняної моралі, опорочити вітчизняну історію, вплинути на ідеологію і поведінку молоді, перш за все неповнолітніх.

Вихователі, класні керівники й інші педагоги скаржаться на брак відповідних методичних розробок для успішної пропагандистської роботи в нових умовах деідеологізованого суспільства, часом не вміючи й не бажаючи використовувати той багатий матеріал, який останніми роками дає періодична преса, чекають на якісь установки, подібні до колишніх партійних указівок, з цих питань. Проте цілком ясно, що впливові західної ідеології гангстеризму, сектантства, нарко- і порноідеології на склад думок, поведінку й діяльність неповнолітніх необхідно давати рішучу відсіч.

Виокремимо основні напрямки, за якими слід вести таку роботу. Належне патріотичне виховання молоді, розкриття високого гуманного змісту української державної символіки, її традицій допоможе до певної міри подолати негативні тенденції.

Необхідно також відзначити зростаючий процес "підміни понять", що має на меті девальвувати духовні цінності суспільства, зламати моральні заборони, що перешкоджають руйнуванню психіки в неповнолітніх. Так, замість поняття "найманий убивця" у громадську свідомість впроваджується поняття "кілер" як образ, овіяний романтикою, атмосферою особливого ризику; замість "вимагача" молоді подається сповнений райдужних можливостей "рекетир" і т.д. Важко позбутися враження, що за масштабами, тотальністю термінологічної інтервенції, що відбувається на наших очах, ця кампанія має яскраво виражені риси кримінального замовлення. Випадки запозичення неповнолітніми слів з іноземних мов для використання їх у прізвиськах, молодіжному сленгу та кримінальному жаргоні повинні стати приводом для серйозних роздумів про підвищення якості викладання української (національної) мови та літератури, активізацію роботи різних літературно-художніх організацій, поліпшення діяльності бібліотек. Пропагандистська робота в цьому напрямку є важливою, тому що сленґ і кримінальний жарґон виступають засобами об'єднання неповнолітніх в асоціальні та кримінальні групи.

В основу всієї ідеологічної роботи мають бути покладені ідеї української державності, історичності нашого способу життя й цінностей.

Недоліки виховної роботи з неповнолітніми у навчальних закладах. Одну з основних ролей у вихованні та формуванні особистості підлітка, поряд із сім'єю, відіграє школа, функції якої полягають не тільки в тому, щоб дати підростаючій людині знання, а й у створенні в дитини моральних устоїв. Насправді ж часто вся виховна робота зводиться до запису в щоденник зауважень стосовно її поведінки. Зараз у більшості навчальних закладів практично не ведеться робота з виховання учнів, а вона особливо є необхідною для тих, хто потребує індивідуального підходу. На жаль, сьогодні в учителів уже немає колишньої ініціативи, прагнення до виховання молодого покоління. Далекість викладачів, класних керівників від життя дітей, їхніх інтересів не сприяє досягненню позитивних результатів. Викладачі часом не звертають уваги на відсутність того чи іншого учня на уроках, не надають цьому належного значення. Діти, відчуваючи безкарність такого проступку, можуть протягом тижнів і місяців не ходити до школи. Вивільнений таким чином час вони витрачають на різноманітні заняття, які бувають не завжди правомірними.

До того ж опікування підлітків із боку держави майже відсутнє. Тимчасом позитивні аспекти діяльності різних інститутів позашкільного виховання дітей є очевидними. За радянських часів палаци та будинки піонерів, спортивні школи, станції юних техніків, юних натуралістів, гуртки при школах відвертали підлітків від негативного впливу вулиці. Але, як не прикро, на даний момент, ця система зруйнована.

Отже, виходить, що в період побудови ринкової економіки займатися дітьми нема кому.

Соціальні психологи виявили факт, що в колективах дітей і підлітків трапляються "ізольовані", а підчас і "знехтувані". Зіткнувшись із таким явищем, необхідно якнайшвидше з'ясувати його причини й ужити заходів щодо відновлення міжособистісного статусу таких підлітків. Виходячи саме з цих позицій, треба негайно відтворити різні підліткові громадські формування (типу піонерських, комсомольських, скаутських – справа не в назві), які раніше існували й істотно впливали на оптимізацію міжосо-бистісних стосунків у колективі, подолання вікової самотності, Гарантували хоча б мінімальний психологічний захист особистості в підлітковому середо-вищі1. А зараз виходить, що кримінальна група охоче приймає підлітка, знімає стан самотності й Гарантує йому психологічний, фізичний і навіть матеріальний захист, що його і приваблює.

Другим недоліком виховної роботи є формальний розподіл обов'язків. Багато хто з неповнолітніх тільки числиться в різних громадських формуваннях, а основна маса не охоплена певними формами колективної праці. Підлітки "тікають" зі свого колективу тому, що їм там нецікаво. Кримінальна ж група внаслідок дії різноманітних ритуалів, злодійських традицій та інших атрибутів виявляється емоційно більш принадною.

Від початку 90-х років було зруйновано або кардинально перебудовано практично всі раніше створені ланки спеціалізованої виховно-профілактичної системи. Сьогодні фактично не діють законодавчі акти 70-х років про інспекції та комісії в справах неповнолітніх, приймальники-розподільники, спеціальні навчально-виховні установи.

Школи, інші навчальні заклади для неповнолітніх після прийняття Закону України "Про освіту" цілком втратили виховні функції. Спеціалізовані підрозділи міліції за Законом України "Про міліцію" перестали займатися профілактикою бездоглядності неповнолітніх. Комісії в справах неповнолітніх не функціонують. Припинили діяльність численні молодіжні громадські організації з дозвілля. У неповнолітніх правопорушників не стало ні наставників, ні громадських вихователів.

Знайти кожному неповнолітньому справу "до вподоби" (за його інтересами й нахилами) – найважливіша умова профілактики втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Д. Розповсюдження атрибутики злочинного світу. В умовах багатоманіття ідейних поглядів, невизначених морально-етичних цінностей усе частіше неповнолітніх приваблюють філософія, ідеологія, норми й цінності злодійського світу, його традиції, ритуали з їх емоційністю та насиченістю. Публічний показ способу життя "крутих", їх естетичних цінностей, "гарного життя" зумовлює необхідність особливої уваги з боку батьків і педагогів, які у свою чергу повинні розуміти глибинні прагнення підлітків до самореалізації, до незвичайного, забороненого і в той же час формувати в них загальнолюдські морально-етичні цінності.

Дуже важливо знати коло спілкування підлітків. Часто діти, витіснені через різні причини з колективу однолітків, задовольняють свою потребу в спілкуванні зі старшими особами, шукають у них підтримку, не розуміючи часом того, що дорослий просто використовує його у своїх корисливих цілях. Деякі підлітки вважають за необхідне пройти "тюремну школу", гадаючи, що це допоможе їм у майбутньому зарекомендувати себе серед ровесників "крутим хлопцем", якого всі будуть боятися і поважати, дасть можливість увійти до злочинного світу, де, як вони думають, на них чекають "золоті гори".

Сучасне життєве середовище вимагає від самого підлітка агресивності, готовності до агресії заради самозахисту або досягнення потрібних цілей. При недосягненні цілей середовище продукує роздратованість, нервовість, інші невротичні реакції. Відбувається те, що психологи та психоаналітики називають фрустрацією особистості. Саме таких дітей неважко втягнути у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність.

Недостатня профілактична робота ОВС.

Величезне значення для виявлення й усунення факторів, що сприяють вчиненню злочинів, мають подання слідчих про усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. Однак цей інструментарій кримінально-процесуального права використовується практичними працівниками ОВС украй недостатньо. Основною причиною неповного виявлення причин і умов, неякісного розслідування кримінальних справ, на наш погляд, є гонитва за кількістю як показником роботи, а не якістю. Подання слідчих часто мають тільки формальний, декларативний характер. Так, у 97% подань у кримінальних справах про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність причиною, яка сприяла вчиненню злочинів, було визначено неналежну контролюючу чи профілактичну роботу з боку дільничних інспекторів міліції та співробітників КМСН. Усталене уявлення про другорядність виявлення й усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, є характерним не тільки стосовно даного виду злочинів, не тільки для Луганської області, не тільки для слідчих ОВС. Навіть у ході розслідування кримінальних справ про умисні вбивства за обтяжуючих обставин, коли до якості й повноти досудового слідства ставляться особливі вимоги, значення профілактичної роботи слідчі недооцінюють. Збільшення злочинності серед неповнолітніх, зростання рецидивної злочинності неповнолітніх свідчать про низьку ефективність і формалізм в організації профілактичної роботі з підлітками, які перебувають на обліку, з боку керівників підрозділів КМСН. Крім того, послаблено контроль за виконанням обмежень, накладених судами, не завжди вживаються заходи щодо відміни відстрочення виконання вироку. Також слід наголосити, що непоодинокими є факти, коли підлітки ставляться на облік лише після вироку суду. Таким чином, у період досудового слідства неповнолітні правопорушники залишаються без нагляду, що сприяє скоєнню ними повторних і багатоепізодних злочинів.

Як зазначив В. Євдокімов, результати вивчення 120 кримінальних справ цієї категорії, за якими засуджено 142 особи, показали, що глибоке, усебічне встановлення причин і умов вчинення умисних убивств мало місце тільки в 5% випадків. У 33% справ слідчі обмежилися встановленням однієї чи двох обставин, що "лежали на поверхні" й не потребували особливих зусиль для їх виявлення.

Низький рівень профілактичної роботи можна пояснити ще й тим, що сьогодні практично не діє система профілактики: з неї випали трудові, навчальні колективи, громадськість. Таким чином, слідчим нема кому вносити подання, хіба що дільничним інспекторам міліції та працівникам КМСН. Це стає причиною несвоєчасного поставлення на облік неповнолітніх, що призводить до вчинення ними повторних злочинів. Хоча в Луганському регіоні кількість рецидивних злочинів серед неповнолітніх трохи знизилася (з 392 у 2001 р. до 339 у 2002 p.), однак її зростання спостерігається в деяких районах області. Так, у Старобільському районі цей показник збільшився в 7 разів, у Попаснянському – у 5 разів.

Важке становище з комплектуванням кадрів КМСН склалося в Жовтневому (два співробітники), Кам'янобрідському РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області (один), а також в Алчевському Лиси-чанському, Рубіжанському, Сєвєродонецькому, Ста-ханівському міських відділах МВС (по одному співробітнику).

Отже, з усього вищесказаного можна зробити висновок про те, що формально причини й умови, які сприяють втягненню у вчинення злочину, установлюються, подання в порядку ст. 23-1 КПК України до інстанцій вносяться, але практична значущість цієї роботи залишається низькою. Проте виявляти й усувати причиновий комплекс, що сприяє втягненню неповнолітніх у вчинення злочину або іншу антигромадську діяльність, – це завдання не лише правоохоронних органів, а й усієї громадськості. Тільки так можна буде реально впливати на розглядані причини й умови, виробляти заходи щодо їх усунення, перешкоджати їх появі. І це дозволить боротися як із цим видом злочинів, так і в цілому з усією злочинністю.

Джерело – глава з монографії:

Топольскова І.О. Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність: Монографія / МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. д-р юрид. наук, проф. В.П. Ємельянов]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. – 192 с.