Поняття і сучасна класифікація науково-технічних засобів, використовуваних у судочинстві
В даний час у практиці розкриття, розслідування і попередження злочинів усе ширше застосовуються досягнення науково-технічного прогресу (НТП). Під досягненнями НТП, за визначенням В.А. Панюшкіна, слід розуміти систему матеріальних (техніка) та ідеальних (наукові знання) засобів досягнення цілей кримінально-процесуального права.
Як зазначають Т.В. Авер'янова та співавтори, завдання, які розв'язуються із застосуванням технічних засобів, можна розділити на такі основні групи: виявлення, фіксація, вилучення різних слідів та інших об'єктів; накопичення, обробка і використання криміналістично значущої інформації, що міститься в слідах злочину (криміналістичні обліки, колекції, картотеки); попереднє й експертне дослідження різних об'єктів, у тому числі речових доказів; здійснення наукової організації праці слідчих, експертів, суддів. Видається, що викладене слід доповнити таким завданням, як створення умов, що утруднюють учинення злочинів. Наприклад, у наші дні банки, магазини, офіси різних організацій забезпечуються телекамерами, які фіксують усе, що відбувається у визначеному місці, з зазначенням часу і дати подій. Сюди ж відносяться засоби сигналізації, криміналістичні маркери (хімічні пастки) тощо.
Цілком очевидно, що вирішення зазначених завдань можливо лише за умови застосування комплексів методів, засобів і спеціальних знань. З цього випливає, що засобами пізнання події злочину виступають методи, технічні засоби, за допомогою яких вони реалізуються, і спеціальні знання, необхідні для ефективного застосування методів і технічних засобів з метою одержання, обробки і передачі відповідної криміналістично значущої інформації.
У юридичній літературі наводяться різні поняття: науково-технічні засоби; техніко-криміналістичні засоби; технічні засоби; криміналістичні засоби; засоби криміналістики й ін. Як зазначає В.Г. Гончаренко, це “…не просто різний порядок слів, а вираження предметної належності. Це – наукознавче питання”. До того ж зміст і значення, вкладені в перелічені поняття, часто тлумачаться неоднозначно, а іноді те саме поняття позначається авторами різними термінами.
Однією з необхідних умов успішного розвитку науки криміналістики є наявність стійкої системи загальновизнаних і однозначно визначених понять.
В.А. Панюшкін вважає, що науково-технічний засіб може бути визначений “...як штучно створений матеріальний засіб доцільної діяльності людей, що втілив у собі наукові знання”. На його думку, будь-який технічний засіб може бути визнаним науково-технічним за умови втілення в ньому хоч невеликої дещиці наукового знання. Якщо такого втілення немає, то немає і науково-технічного засобу. Такий підхід до розуміння НТЗ здається не зовсім точним через його однобічність. Безумовно, не можна не погодитися з тезою, що технічний засіб повинен утілювати наукове знання. Ні в кого не викликає сумніву, що наукові знання, і насамперед криміналістичні, втілюють у собі техніко-криміналістичні засоби, тобто технічні засоби, спеціально створені або пристосовані для цілей боротьби зі злочинністю шляхом переробки (удосконалення) загальнотехнічних засобів. Що ж стосується загальнотехнічних засобів, тобто засобів, запозичених із інших галузей знань і використовуваних без будь-якої переробки, то наукове знання, безумовно, закладено в приладах, апаратурі тощо (наприклад, мікроскоп, плівкова чи цифрова фотокамера). Такі ж загальнотехнічні засоби, як викрутка, молоток, голка й ін., як вважає В.А. Панюшкін, при їхньому створенні навряд чи втілили в собі елементи наукового знання. На користь своєї позиції він, посилаючись на В.М. Радіонова й А.І. Черепнєва, зазначає, що “протягом тривалого часу люди створювали технічні засоби відповідно до законів природи, що здебільшого ще не були відкриті. Тому в основі створення техніки лежали факти і явища, виявлені емпіричним шляхом, а сама розробка технічних засобів ґрунтувалася на практичному досвіді, інтуїції та численних пробах. Наукові знання в процесі створення техніки майже не застосовувалися, тому що наука в цей період відставала від її розвитку і займалася в основному осмисленням явищ, уже використовуваних у технічних засобах”.
Щодо створення викруток, голок, молотків та інших подібних загальнотехнічних засобів, то більш правильною здається точка зору Ф.П. Орлова, який зазначив, що в науці експеримент може бути пасивним і активним. Пасивним є спостереження, наприклад, за тим, як тоне камінь і тримається на поверхні води шматок дерева такого ж об’єму. На етапі пасивного експерименту людина набирала статистичні дані, фіксувала ще незрозумілий, непояснений для неї причинно-наслідковий зв’язок явищ для кращого пристосування до умов навколишнього середовища. Пізніше, зрослі можливості дозволили людині змінювати умови експерименту (а не самій пристосовуватися до них), і виявилося, наприклад, що тонкостінна металева шухляда, що має ту ж масу, що й згаданий вище камінь, уже не тоне, а тримається на поверхні. Активний експеримент припускає не тільки зміну умов дослідження об'єкта, але і наявність деякої наукової теорії, математичних методів для побудови якоїсь абстрактної моделі явища1. Тому творці того ж слюсарного молотка навряд чи змогли обмежитися практичним досвідом, інтуїцією і численними пробами. Тут потрібен був науковий підхід: математичний розрахунок маси молотка і довжини рукоятки, визначення і підбор матеріалу, що має відповідний опір тощо. Ще складніші розрахунки необхідні при створенні пасатижів, ножиць, свердел та ін.
На нашу думку, будь-які сучасні технічні засоби при створенні втілили в собі якусь частку наукового знання.
І все-таки, ми вважаємо, що наукове знання має втілюватися не стільки в створення приладу чи пристрою, скільки в його застосування, оскільки саме по собі застосування на практиці будь-якого інструмента, пристрою чи приладу, нехай навіть спеціально створеного для цілей боротьби зі злочинністю, неможливе поза рамками визначеного науково-обґрунтованого методу. Тому викликає заперечення і розуміння науково-технічного засобу лише як матеріального об'єкта. Вбачається правильною позиція В.Г. Гончаренка, котрий зазначає, що “… науково-технічні засоби, використовувані в слідчій практиці, складаються з техніко-криміналістичних і загальнотехнічних засобів. Поняттям “науково-технічні засоби” слід охоплювати усі без винятку засоби і методи їх застосування, використовувані … у слідчій роботі, а терміном “техніко-криміналістичні засоби” – технічні засоби, спеціально створені для криміналістичних цілей чи пристосовані для цього шляхом зміни загальнотехнічних засобів”.
На завершення своїх міркувань В.Г. Гончаренко дає таке визначення НТЗ: “науково-технічні засоби, застосовувані в слідчій роботі, являють собою систему загальнотехнічних пристроїв і спеціально розроблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів, пристроїв, матеріалів, а також методів і прийомів їх застосування з метою найефективнішого проведення попереднього розслідування, дізнання і попередження злочинів”. На нашу думку, з урахуванням розвитку науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у практику боротьби зі злочинністю дане визначення, сформульоване двадцять років тому, потребує деяких уточнень.
У криміналістиці методи прийнято поділяти на всезагальні, загальні (загальнонаукові), окремі (спеціальні). Ряд авторів спеціальні методи криміналістики зводять в окрему групу. Це методи судової фотографії (посилення колірних контрастів, макрозйомка, сигналетична зйомка й ін.); методи судової балістики (розгорнення кулі, метод визначення місця пострілу та ін.). Звідси випливає, що саме окремі та спеціальні методи є способами реалізації інструментальних засобів. Наприклад, виявлення невидимого сліду папілярного візерунка на папері можливе шляхом застосування фізичних методів (заснованих на прилипанні спеціальних порошків або парів йоду до потожирової речовини сліду), або хімічних (заснованих на реакції речовини сліду з хімічними реактивами). Вибір методу визначається характером поверхні, на якій можливо є сліди папілярних візерунків, давниною їх утворення, можливістю одержання найкращого результату з найменшими матеріальними і часовими витратами, а також безумовною вимогою, що передусім слід застосовувати методи, які не призводять до руйнування чи ушкодження досліджуваного об'єкта. Реалізація ж цих методів можлива шляхом застосування різних техніко-криміналістичних чи загальнотехнічних засобів, вибір яких, крім зазначеного вище, залежить від їх наявності, а також від рівня спеціальних знань і досвіду суб'єкта їх застосування.
Зі сказаного випливає:
- одна й та ж мета може бути досягнута шляхом застосування різних методів;
- один і той же метод може бути реалізований із використанням різних техніко-криміналістичних і загальнотехнічних засобів;
- вибір засобів залежить: а) від характеру розв'язуваного завдання; б) від властивостей досліджуваного об'єкта; в) від наявності відповідного матеріального забезпечення; г) від рівня спеціальної підготовки суб'єкта пізнання з урахуванням відповідних методичних рекомендацій і практичного досвіду.
Таким чином, у пізнавальній діяльності при розслідуванні злочинів визначальним є не технічний засіб, а метод пізнання (окремий чи спеціальний). Технічні ж засоби та спеціальні знання є способами реалізації зазначених методів, що дозволяє говорити про тактику застосування науково-технічних засобів у ході розслідування. Тому тактична складова також повинна бути позначена у визначенні НТЗ.
Подальший аналіз визначення науково-технічних засобів, запропонованого В.Г. Гончаренком, показує, що в ньому не знайшла відображення така мета застосування НТЗ, як використання їх на стадії судового розгляду з метою фіксації його ходу і для наочної демонстрації доказів учасникам процесу. На необхідність відображення цих цілей у визначенні поняття НТЗ вказує О.А. Леві.
Зараз у практичній діяльності для фіксації й обробки криміналістично значущої інформації усе ширше використовуються сучасні комп'ютерні технології. За визначенням В.В. Бірюкова, “комп'ютерні технології – це сукупність методів і програмно-технічних засобів на базі комп'ютера (ЕОМ), об'єднаних у єдиний технологічний ланцюжок, що забезпечує збирання, обробку, збереження і передачу інформації з метою зниження трудомісткості інформаційних процесів, а також підвищення їх надійності й оперативності”. Т.В. Авер’янова і співавтори зазначають: “Інтеграція в криміналістику досягнень природничих і технічних наук, ускладнення технічних засобів, удосконалення і розвиток методик їх застосування нерідко пов'язано зі складними технологічними операціями, тому необхідно говорити вже не тільки про криміналістичну техніку, а й про технологію”. “Сучасна технологія – невід'ємний елемент НТР, революціонізуюча сила суспільного виробництва”, – вважають М.Я. Сегай і В.К. Стринжа. Таким чином, посилання на технології, на нашу думку, так само має знайти закріплення у визначенні науково-технічних засобів.
З урахуванням сказаного можна дати таке визначення НТЗ: науково-технічні засоби – це система методів, загальнотехнічних засобів і спеціально розроблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів, пристроїв, матеріалів, технологій, а також тактичних і технічних прийомів їх застосування які використовуються з метою найефективнішого здійснення дізнання, досудового слідства, судового розгляду справ та попередження злочинів.
Наведене визначення, на нашу думку є цілком прийнятним, і повною мірою відповідає вимогам, які сьогодні ставляться до науково-технічних засобів.
На сучасному етапі НТЗ виконують такі основні функції: 1) відкриття доказової інформації (пошукова роль); 2) пізнавальна функція (попереднє дослідження з метою виявлення ознак злочинної діяльності (проба на сліди крові, виявлення слідів підроблення документів тощо); 3) функція, що фіксує, полягає в застосуванні різноманітних прийомів фіксації всіх даних, які мають значення в процесі розслідування.
Поняття “криміналістична техніка” більшість авторів розуміє як розділ криміналістики, що включає систему теоретичних положень, принципів і заснованих на них технічних засобів і методів, застосовуваних для збирання, обробки, дослідження і представлення криміналістично значущої інформації при розслідуванні та попередженні злочинів. Воно в цілому охоплює всі сторони явища і поглинає в себе поняття “науково-технічні засоби”.
Останніми роками арсенал правоохоронних органів суттєво поповнився сучасними, принципово новими науково-технічними засобами, найбільш раціональне й ефективне застосування яких на практиці, а також подальша розробка теорії криміналістичної техніки вимагає визначення їх місця в існуючій, постійно вдосконалюваній системі науково-технічного забезпечення досудового слідства, що зумовлює необхідність уточнення класифікації науково-технічних засобів.
Класифікація (від лат. classis – розряд і ... фіксація) – поділ будь-яких об’єктів за спільними ознаками з утворенням певної системи класів даної сукупності. Як зазначають В.К. Лисиченко та І.І. Когутич, “Класифікація є одним із методів пізнання. Вона сприяє встановленню як властивостей окремих об’єктів і явищ, так і закономірностей їх розвитку та напрямків практичного використання”. Класифікація науково-технічних засобів дозволяє здійснювати їх практично значиму систематизацію.
А.Ю. Головін виділяє такі етапи побудови криміналістичних класифікаційних систем:
- становлення і з'ясування інформаційних складових поняття, що характеризують істотні властивості об'єктів, а також визначення їх кола, достатнього для відмінності цього поняття від будь-якого іншого.
- Визначення завдань класифікації та вибір відповідної класифікаційної підстави.
- Проведення поділу обсягу понять і вибір форми їх представлення.
Спроби розробити класифікацію науково-технічних засобів, використовуваних у кримінальному судочинстві, здійснювались неодноразово. Зараз у криміналістичній літературі наводиться безліч класифікацій НТЗ, кожна з них по-своєму корисна і має свої позитивні риси. У той же час, як зазначає В.Г. Гончаренко, вони “не позбавлені недоліків, тому що, або наводяться не за однією підставою, або занадто вузькі, або, навпаки, надмірно деталізовані й т.ін.”. В.К. Лисиченко зазначає, що “більшість наявних класифікацій у криміналістичній техніці будуються за принципом простого переліку чи опису основних властивостей і сфери застосування науково-технічних засобів. Такі класифікації не визначають місця і призначення конкретних науково-технічних засобів у системі криміналістичних методів і похідних від них методик, мають в основному відсильний характер”.
Більшість із існуючих класифікацій науково-технічних засобів має техніко-криміналістичний характер. Разом з тим здійснювалися спроби розробки процесуально-правової класифікації НТЗ, тобто класифікації, заснованої на особливостях правової регламентації використання окремих видів науково-технічних засобів. Такі класифікації цікаві, однак, на нашу думку, створення науково обґрунтованої класифікації науково-технічних засобів можливе тільки шляхом комплексного (техніко-криміналістичного і процесуально-правового) підходу до обрання підстав для їх ранжирування.
Критично проаналізувавши ряд класифікацій НТЗ, В.Г. Гончаренко дійшов висновку, що в них недостатньо активним елементом є практична сторона.
Перш ніж застосовувати науково-технічні засоби, вони повинні бути впроваджені в практику. Тому першою підставою для класифікації НТЗ слід обрати такий критерій, як походження (виникнення, джерело походження). Ряд авторів, зокрема Є.П. Іщенко та В.Ю. Шепітько науково-технічні засоби за виникненням поділяють на три групи. До першої вони відносять засоби, створені й використовувані тільки в криміналістичній практиці (власне-криміналістичні засоби). Другу групу складають засоби, запозичені з інших галузей науки й техніки і пристосовані для криміналістичних цілей. До третьої відносяться засоби, запозичені з загальної техніки та використовувані без змін. Таким чином, за походженням науково-технічні засоби можна підрозділити на загальнотехнічні та техніко-криміналістичні.
П.Т. Скорченко, обравши як підставу для класифікації техніко-криміналістичних засобів таку ознаку, як цільове призначення, поділяє їх на засоби: фіксації; виявлення невидимих і мало видимих слідів та інших об'єктів; пошукові; закріплення (копіювання) і вилучення слідів; для одержання відбитків пальців у живих осіб і трупів; для виготовлення композиційних портретів; маркери; універсальні; систематизації і видачі криміналістичної інформації; для лабораторного дослідження речових доказів. На нашу думку, наведена класифікація НТЗ за цільовим призначенням уразлива, оскільки більшість з них багатофункціональні. Так, наприклад, засоби, віднесені П.Т. Скорченком до засобів виявлення невидимих і маловидимих слідів та інших об'єктів (лупи, порошки, мікропінцети й ін.), у повному обсязі можна віднести й до засобів для лабораторних досліджень речових доказів, оскільки вони з успіхом застосовуються при проведенні експертних досліджень у лабораторних умовах. Таким чином, спостерігається порушення такого логічного правила складання класифікацій, як взаємне виключення членів класифікації.
За цими ж підставами є уразливою і класифікація техніко-криміналістичних засобів, за їхнім призначенням, запропонована Є.П. Іщенком. На його думку техніко-криміналістичні засоби слід поділяти на засоби виявлення слідів злочину і предметів – речових доказів; засоби фіксації слідів і отримуваної при розслідуванні криміналістичної інформації; засоби закріплення та вилучення слідів і речових доказів; засоби, які використовуються при експертних дослідженнях криміналістичних об’єктів; засоби криміналістичного обліку, розшуку злочинців і викраденого майна; засоби наукової організації праці слідчого; засоби забезпечення особистої безпеки співробітників правоохоронних органів; засоби, які використовуються для попередження злочинних посягань і фіксації правопорушника на місці злочину. До того ж невиправданим, на наш погляд, є віднесення до техніко-криміналістичних засобів у наведений класифікації засобів забезпечення особистої безпеки співробітників правоохоронних органів.
Є.П. Іщенко за видом науково-технічні засоби поділяє на прилади; апаратуру й устаткування; інструменти та пристрої; приладдя та матеріали; комплекти науково-технічних засобів. Аналізуючи дану класифікацію, В.Г. Гончаренко звертає увагу на те, що в ній не завжди витримуються обрані підстави, зокрема, “чому в одному ряді знаходяться прилади, апаратура і комплекти засобів, у які можуть входити перші та друга”. На нашу думку, такий розподіл, запропонований Є.П. Іщенком, цілком виправданий, тому що комплекти науково-технічних засобів створюються виходячи зі специфіки діяльності того чи іншого суб'єкта пізнання (слідчого, оперативного співробітника, спеціаліста-криміналіста, спеціаліста-біолога, співробітника ДАІ тощо). У їх основі зазвичай лежать однакові (універсальні) науково-технічні засоби, доповнені специфічними (найчастіше застосовуваними тією чи іншою категорією суб'єктів пізнання). Комплектом технічних засобів називають набори апаратури, приладів, інструментів і матеріалів, об'єднаних однією метою діяльності. Представлену класифікацію, на наш погляд, доцільно доповнити комплексами науково-технічних засобів (пересувні криміналістичні лабораторії, пересувні вибухотехнічні лабораторії, мобільні комплекси науково-технічних засобів для слідчо-оперативної групи). Таким чином, головним критерієм розмежування комплектів (комплексів) науково-технічних засобів є не самі засоби, які входять до їх складу (що певною мірою також враховується), а процесуальні, організаційні та методичні аспекти діяльності певних суб'єктів процесуальної діяльності. У зв'язку з цим здається невиправданою класифікація окремих науково-технічних засобів за суб'єктом застосування, котра пропонується деякими авторами. Поділ науково-технічних засобів за такою підставою, “як “суб'єкт застосування”, з технічної точки зору навряд чи має сенс, оскільки важко знайти межу між технічними засобами, застосовуваними в цілому слідчим, спеціалістом оперативним співробітником”, – зазначає В.Г. Гончаренко. Є.П. Іщенко, пропонуючи класифікацію НТЗ за суб'єктом застосування, все ж обмовляється, що “тут між засобами, котрі входять у різні групи, немає жорстких меж: засоби, використовувані слідчим для збирання доказової інформації, можуть бути застосовані експертом при провадженні судової експертизи, оперативним працівником у ході оперативно-розшукових заходів і т.ін.”. Однак такий підхід суперечить одному з основних принципів поділу обсягу понять і тому не може бути визнаний правильним. У зв'язку з цим за суб'єктом застосування видається припустимим класифікувати лише комплекти та комплекси науково-технічних засобів. Таким чином, на сучасному етапі за суб’єктом застосування комплекти та комплекси науково-технічних засобів можна класифікувати на комплекти та комплекси для слідчого; спеціаліста-криміналіста; спеціаліста-вибухотехніка; дільничного інспектора; інспектора ДАЇ; судового медика; експерта тощо.
Керуючись багатоплановістю більшості науково-технічних засобів і тим, що ефективність їх застосування полягає не тільки в розширенні можливостей органів чуттів людини, в забезпеченні повноти збирання доказів, але й у тактично правильному проведенні слідчих дій із застосуванням найдоцільніших прийомів залежно від об'єктивних і суб'єктивних факторів, у точному дотриманні передбачених для застосування багатьох НТЗ розпоряджень і дозволів, В.Г. Гончаренко обрав для класифікації НТЗ таку підставу, як функціональне призначення. За цією ознакою він поділяє науково-технічні засоби на фотографічні (фотоапарати, вузькоплівкова кіноапаратура), акустичні (звукозапис і відеозапис), механічного виявлення і моделювання слідів (інструменти, пристрої та матеріали для виявлення, закріплення, вилучення слідів і часток), пошукові аналітичні (прилади, що дозволяють виявляти об'єкти й аналізувати їхні властивості й ознаки – ультрафіолетові освітлювачі, електронно-оптичні перетворювачі й ін.), пошукові прості (інструменти та пристрої, що дозволяють відшукувати різні предмети в схованках, водоймах, у землі та витягати їх звідти – трали, щупи, магніти, металошукачі, тощо), допоміжні (загальнозастосовувані інструменти, письмові та графічні прилади, тара й ін.). Оцінюючи дану класифікацію М.В. Перебитюк зазначає, що її позитивною особливістю є доступність у розумінні та зручність у користуванні.
Визнаючи, що в наведеній класифікації використано правильний підхід, зазначимо, що в ній має місце порушення обраної підстави. Відеозапис, на нашу думку, слід було б віднести не до акустичних засобів, а до аудіовізуальних, оскільки відеозапис дозволяє синхронно фіксувати не тільки звук, але й зображення. “Деякі сучасні науково-технічні засоби, наприклад, відеокамера, є комбінованими пристроями і дозволяють фіксувати інформацію одночасно в двох формах: наочно-образній і вербальній”, – зазначає В.В. Бірюков. Тому розглянуту класифікацію слід доповнити класом аудіовізуальних науково-технічних засобів. До них відносяться відеокамери, відеомагнітофони, відеоплеєри, відеокасети, телевізори, лазерні компакт-диски з відеозображеннями тощо.
Раніше ми акцентували увагу на тому, що в процесі розслідування злочинів усе ширше застосовуються комп'ютерні технології. Уже сьогодні вони успішно використовуються з метою фіксації, обробки та демонстрації криміналістично значущої інформації, допомагають в організації праці суб'єктів розслідування тощо. “Використання комп'ютерних технологій кардинально впливає на певні аспекти криміналістичної діяльності, ламаючи традиційні уявлення про шляхи досягнення її конкретної мети. Відповідне програмне забезпечення дозволяє складати композиційні портрети, виконувати деякі види експертиз і досліджень, підготовляти процесуальні документи в ході розслідування і багато чого іншого”, – зазначає В.В. Бірюков. Можна з упевненістю сказати, що в найближчому майбутньому комп'ютерні технології ще істотніше впливатимуть на удосконалення процесу збирання і дослідження доказів при розслідуванні злочинів. Тому розглянуту класифікацію видається доцільним доповнити класом комп'ютерних науково-технічних засобів, до яких відносяться комп'ютери, принтери, сканери та ін.
Враховуючи викладене на сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у сферу боротьби зі злочинністю науково-технічні засоби можна класифікувати: за походженням – на загально-технічні та техніко-криміналістичні; за функціональним призначенням – на фотографічні; аудіовізуальні; акустичні; комп’ютерні; механічного виявлення і моделювання слідів; пошукові аналітичні; пошукові прості; допоміжні; за видом – на прилади; апаратуру й устаткування; інструменти і пристрої; приладдя та матеріали; комплекти науково-технічних засобів; комплекси науково-технічних засобів (пересувні криміналістичні лабораторії; пересувні вибухотехнічні лабораторії; мобільні комплекси науково-технічних засобів для слідчо-оперативної групи); за суб’єктом застосування доцільно класифікувати лише комплекти та комплекси науково-технічних засобів – для слідчого; спеціаліста-криміналіста; спеціаліста-вибухотехніка; дільничного інспектора; інспектора ДАІ; судового медика; експерта та ін.
Уточнена нами класифікація науково-технічних засобів не претендує на завершеність, однак, за нашим переконанням, вона може бути корисною для використання в науковій та практичній діяльності. Як справедливо зазначає М.І. Кондаков класифікації “... не можуть бути закостенілими, незмінними. Класифікації з часом усе більше уточнюються”.
Примітки:
НТЗ – Науково-технічні засоби.
Джерело – глава з монографії:
Коваленко В.В. Застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведені слідчих дій: Монографія. МВС України, Луган. держ. університет внутрішніх справ – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 208 с.