Нетрадиційні методи та спеціальні знання у криміналістиці

Криміналістика як наука не стоїть на місці, а постійно розвивається, зокрема, криміналістична техніка розширює свою теоретичну базу на основі новітніх наукових розробок вітчизняних та зарубіжних вчених. Однак, наявність великої кількості таких розробок ще не є свідченням того, що вони застосовуються на практиці. Хоча, зазначимо, що нетрадиційні методи дослідження, які не закріплені ні на науковому рівні, ні на законодавчому, можуть застосовуватися у процесі проведення слідчих дій (обшук, допит тощо).

Актуальність даної теми полягає в необхідності розкриття значення та ролі нетрадиційних методів та спеціальних знань у криміналістиці. Завжди існувала дискусія між наукою та практикою з даного питання: з одного боку науковці цілком доречно акцентують, що науково необґрунтовані методи не можна застосовувати при криміналістичному дослідженні, з іншого боку, коли всі загальновизнані методи криміналістики використані, а розслідування ще не зрушило з «мертвої точки», слідчому нічого не залишається, як звернутися до нестандартних методів розслідування. Звичайно, такими методами не можливо обґрунтувати свої висновки, але за їх допомогою можливо зрозуміти реальний хід подій, які стали причиною негативних наслідків.

Питання застосування нетрадиційних методів та спеціальних знань у процесі розслідування є досить дискусійним і досліджувалося такими вченими як Шепітько В.Ю., Клименко Н.І., Клевцов О.І., Когутич І.І., Казміренко Л.І. тощо.

В криміналістиці існує численна кількість методів, але для їх детального вивчення необхідно створити певну класифікацію. У даному питанні варто погодитися з думкою Шепітько В.Ю., котрий вважає, що найбільш доцільно розмежувати методи на загальні, загальнонаукові та окремі (спеціальні).

Що стосується класифікатора нетрадиційних методів та знань, то Клименко Н.І. поділяє їх за подібною класифікацією на нетрадиційні криміналістичні знання, нетрадиційні спеціальні знання та психоенергетичні знання. Так, до першої групи відносять одорологію, фоноскопію, голографію та прогнозування; до другої – ергономіку, кінесику, генетику, нумерологію та гіпноз; до третьої – яснобачення, біоритмологію та біолокацію. Звичайно, даний перелік не є вичерпним.

Становлення нетрадиційних методів дослідження можна проаналізувати на прикладі тих методів, які зараз визнані у криміналістичній науці, хоча на початку свого розвитку вони піддавалися сумніву більшістю вчених-теоретиків, однак вже застосовувалися на практиці. Так, Крилов І.Ф. вказує, що дактилоскопічна експертиза регулярно проводилася ще з 1918 року, тобто до обладнання у 1922 році губернських відділів розшуку засобами дактилоскопіювання та фотографування. Цей факт стосується країн колишнього Радянського Союзу. Щодо дактилоскопічної експертизи, то Крилов І.Ф. вказує на складний процес становлення цього напряму. Зокрема, він акцентує, що на початку ХХ ст. практика органів кримінального розшуку довела, що правильне використання відбитків пальців, виявлених на місці події, може дати не менше 15 % вдалого розшуку правопорушників. На сьогоднішній день, даний відсоток значно вищий, оскільки, дактилоскопія з того моменту невпинно розвивалася. Тому, на нашу думку, перш ніж повністю відкидати той чи інший спосіб виявлення правдивої інформації на місці події, потрібно проаналізувати статистичні дані розкриття правопорушень при застосуванні відповідного методу.

Так, варто розглянути нетрадиційні методи криміналістичного дослідження та спеціальні знання на прикладах. Перш за все визначимо, що «нетрадиційні спеціальні знання» - це знання сучасних технічних, природничих та суспільних наук, котрі є перспективними для застосування в практиці розслідування злочинів. До таких знань відносять, наприклад, кінеcику (мову жестів). Це науковий напрям, який аргументує можливості отримання невербальної інформації на підставі зразків поведінки при невербальному зв’язку, тобто через жести. Вчені вважають, що певні жести закладені на генетичному рівні і контролювати їх практично неможливо. Це зайвий раз підкреслює, що людина, перш за все, істота біологічна, а вже потім соціальна. Зокрема, дослідники цієї сфери людської поведінки вважають, що слова використовуються в основному для передачі інформації, в той час, як мова жестів, допомагає передати реальні відносини між особами. Також вважається, що у деяких випадках мова жестів ефективно замінює вербальне (словесне) спілкування.

Останнім часом мові жестів почали приділяти значну увагу у юридичній психології. Зокрема, Столяренко А.М. зазначає, що для встановлення підсвідомої довіри підозрюваного до слідчого, потрібно щоби слідчий перейняв якусь частину поведінки допитуваного і при допиті її відтворив. Такий прийом допоможе встановити психологічний контакт з допитуваним.

Вчені вважають, що невербальні прояви не можуть бути доказами, але, спостерігаючи їх в ході допиту, можна своєчасно змінювати тактику допиту. Так, дізнавшись за допомогою нетрадиційних способів якомога більше обставин скоєння злочину, можна розкрити його загальноприйнятими методами. Наприклад, дізнатися певні обставини, через які можна спровокувати підозрюваного зізнатися у скоєному. Зокрема, Шейфер С.А. зазначає, що під час допиту спостереження за мімікою та жестами допитуваного відіграє допоміжну роль, допомагаючи слідчому краще усвідомити сенс словесного повідомлення. Крім того, науковці у сфері дослідження мови жестів зазначають, що вербальна та невербальна інформація може не співпадати. Таким чином, за допомогою кінесики слідчий може ідентифікувати правдивість слів підозрюваного на допиті.

Ще одним та відносно новим нетрадиційним методом, що може застосовуватися у криміналістичному дослідженні, є нумерологія. Наукове співтовариство не визнає її за науку, однак досягнення у цій сфері говорять самі за себе. Так, найбільш досвідчені дослідники стверджують, що точність розрахунків досягла приблизно 80-90 % при використанні всього лише дати народження людини.

На прикладі вищезазначеного ми бачимо, що ці методи не можна брати за основу при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, перш за все тому, що вони не є достатнім чином досліджені. Хоча, їх можна використовувати як доповнювані. Для встановлення певної події, необхідне розуміння специфіки поведінки злочинця. Саме в цьому аспекті нетрадиційні методи можуть допомогти. Так, зазвичай, тільки в ході допиту підозрюваного і в конфліктних ситуаціях допиту, слідчий більш глибоко розуміє структуру поведінки особистості. Використовуючи, наприклад, нумерологію, можна виявити певні загальні характеристики характеру особи злочинця, на базі чого побудувати доцільну тактику ведення допиту.

Підсумовуючи вищезазначене, доходимо висновку, що нетрадиційні методи дослідження та спеціальні знання не можуть стати офіційно прийнятими лише тому, що вони не дають точного чи конкретного результату. З іншого боку, вони можуть допомогти слідству зрушити з «мертвої точки». Вони є скоріше факультативними, ніж обов’язковими методами. Так буде до того моменту, поки їх ефективність і точність не буде доведена. Тому, на нашу думку, цінність нетрадиційних методів на практиці є безспірною.

Джерело: Басараба Н.С. «Нетрадиційні методи та спеціальні знання у криміналістиці»