Транспортна логістика

Основним завданням транспортної логістики, як і логістики промислових підприємств, є збільшення прибутку транспортних організацій. Цього можливо досягти за рахунок координації транспортного обслуговування споживачів за їх замовленнями, в яких містяться умови поставок. Все це дає змогу отримати конкурентні переваги на ринку і зменшити витрати.

Завдання, які вирішує логістично-транспортна система і розробку її стратегії можна поділити на три групи. Перша з груп пов'язана з формуванням ринкових зон обслуговування, прогнозом матеріалопотоків, їх обробкою в системі обслуговування та іншими роботами в оперативному управлінні і регулюванні матеріалопотоку. Друга група – завдання із розробки системи організації транспортного процесу (план перевезень, план розподілу виду діяльності, план формування вантажопотоків, графік руху транспортних засобів і ін.). Третя група – це управління запасами на підприємствах, фірмах, складських комплексах, розміщення запасів і їх обслуговування транспортними засобами, інформаційними системами.

Оптимізація і вирішення цих завдань, що особливо актуально в умовах ринку, залежить від конкретної ситуації, умов і вимог до ефективної логістичної системи, а також від проблем, пов'язаних із забезпеченням виробництва сировиною і напівфабрикатами, усуненням вузьких місць в технології доставки різних видів продукції в пункти виробництва, складування і збуту.

Підприємство може мати транспортні засоби , котрі використовуються для переміщення матеріалів між приміщеннями чи спорудами підприємства, однак таке використання транспорту підпадає під категорію обробки матеріалів.

Діяльність транспорту у ринкових відносинах має розвиватись за такими напрямами:

• поглиблене вивчення попиту з використанням транспортних балансів регіонів;
• підвищення якості и надійності обслуговування клієнтів;
• удосконалення усього комплексу вантажно-розвантажувальних та складських робіт;
• надання інформаційних, експедиційних послуг;
• підвищення рівня договірних відносин;
• розвиток сервісних послуг;
• створення посередницьких фірм з постачання рухомого складу, матеріально-технічного забезпечення, маркетингу, реклами;
• поширення використання контейнерів.

Одним із завдань транспортної логістики є уникнення нераціональних перевезень (короткопробіжних на залізничному транспорті, невиправданих дальніх, зустрічних, порожніх перевезень, а також повторних перевезень, коли вантаж повторно перевозиться, розвантажується і завантажується на складських підприємствах посередницьких організацій). Витрати на ці перевезення для транспортних організацій відображаються в їх загальних витратах на перевезення вантажів, для відправників та отримувачів у вартості перевезень за тарифами.

Концепція розвитку комплексного логістичного управління транспортуванням обґрунтовується таким чином: фактичне переміщення товарів у процесі обігу, котре здійснюється шляхом їх транспортування, забезпечується системою комерційно-посередницьких організацій і комерційних служб підприємств. Вони беруть участь в управлінні перевезеннями, виконуючи функції визначення потреб у перевезеннях, їх напрямах, обсягах і структурі, мають координувати і брати участь в організації процесів переміщення продукції крізь місця її складування, визначаючи послідовність транспортування.

Рішення багатьох підприємств щодо вибору виду транспорту (сухопутний, повітряний, тощо ) приймається на основі лише поверхового аналізу витрат. Однак, слід взяти до уваги, що на додаток до простої вартості перевезення, вираженої у кілограмах на кілометр чи одиницях на кілометр відстані, кожен вид транспорту має й інші характеристики. Кожен варіант в ланцюжку логістичного забезпечення має свої переваги. Більшість перевезень в межах Європейського Союзу здійснюється дорожніми транспортними засобами.

Серед переваг цього транспорту можна назвати вартість, гнучкість та відносно високу швидкість. Залізницею найкраще перевозити великі обсяги вантажу, або дуже громіздкі та важкі конструкції. Водночас, можна вибирати не тільки вид транспорту, але й засіб транспортування. Все залежить від конкретних обставин.

Такі конкретні обставини визначаються типом вантажу та його обсягами, а також:

• цінністю – чим вища цінність вантажу, тим виправданішим є підвищення вартості зберігання запасів чи вартості продажу, що, зрештою, спонукає до використання більш швидкісного виду транспорту, не зважаючи на його вищу вартість;
• критичність – продукція низької вартості також може перевозитись швидким і витратним видом транспорту, з огляду на цілу низку причин (наприклад, затримка виробничого процесу).

Важливе значення мають організаційно-економічні особливості перевезень. Так, чи не найбільш прогресивним видом перевезень на залізничному транспорті є перевезення з використанням контейнерів і пакетів, а на автомобільному – організація перевезень з використанням транспортних терміналів.

Важливим на залізничному транспорті є розвиток системи без вантажних перевезень в контейнерах, пакетах. Необхідно створювати мережу автоматизованого управління перевезенням, скорочення перевантажувальних операцій.

Автомобільний парк слід удосконалювати за рахунок придбання спеціалізованих вантажних автомобілів, а також автомобілів вантажопідйомністю більше 7 т, а також малотоннажних (1,5-2 т). Майбутнє в автоперевезеннях належить також поширеному використанню прицепів.

Унімодальне (одновидове) транспортування здійснюється одним видом транспорту, наприклад, автомобільним. Звичайно застосовується, коли задані початковий і кінцевий пункти транспортування логістичного ланцюга без проміжних операцій складування і вантажопереробки. Критеріями вибору виду транспорту в такому перевезенні звичайно є вид вантажу, об'єм відправки, час доставки вантажу споживачу, витрати на перевезення.

Інтермодальним є перевезення вантажів декількома видами транспорту, при якому один з перевізників організовує всю доставку від одного пункту відправлення через один або більше пунктів перевалки до пункту призначення і залежно від ділення відповідальності за перевезення видаються різні види транспортних документів.

Мультимодальним є перевезення, якщо особа, організуюча перевезення, несе за нього відповідальність на всьому шляху проходження незалежно від кількості видів транспорту, які приймають участь у перевезенні, при оформленні єдиного перевізного документа.

Останніми роками технологія транспортування, особливо для мульти- і інтермодальних перевезень, пов'язана з використанням в логістичних ланцюгах і каналах вантажних терміналів і термінальних комплексів.

На відміну від інтермодальних систем, де укрупнені вантажні місця перевозяться за єдиним тарифом і перевізними документами з рівними правами всіх видів транспорту, що використовується, в мультимодальних перевезеннях один з видів транспорту виступає в ролі перевізника, а взаємодіючі види транспорту – як клієнти, що оплачують його послуги.

Основними принципами функціонування інтермодальних і мультимодальних систем перевезень є наступні:

• одноманітний комерційний-правовий режим;
• комплексний підхід до рішення фінансово-економічних питань організації перевезень;
• максимальне використання телекомунікаційних мереж і систем електронного документообігу;
• єдиний організаційно-технологічний принцип управління перевезеннями і координація дій всіх логістичних посередників, що беруть участь в транспортуванні;
• кооперація логістичних посередників;
• комплексний розвиток інфраструктури перевезень різними видами транспорту.

Придатність вантажів до інтермодальних перевезень:

• А – абсолютно придатні вантажі (25%) (хімічні продукти, продовольчі товари, товари широкого застосування, електротехнічна продукція, верстати);
• В – середньопридатні вантажі (12%) (стекло, кольорові метали, пиломатеріали, корми, добрива, транспортне устаткування);
• С – обмежено придатні вантажі (63%) (вугілля, грунт, руда, нафта, худоба, прокат).

Спосіб транспортування, вантажно-розвантажувальний механізм, тип вагонів, судна, автомобіля, режим збереження вантажу, заходи з техніки безпеки та ін. визначають за фізико-хімічними властивостями вантажу і формою пред’явлення його для перевезення.