Особливості і методи розробки планів підприємства

Планування діяльності є на кожному підприємстві найважливішою функцією виробничого менеджменту. В планах відображаються всі ухвалені управлінські рішення, містяться обґрунтовані розрахунки обсягів виробництва і продажу продукції, приводиться економічна оцінка витрат і ресурсів і кінцевих результатів виробництва.

Рівень планування залежить від багатьох чинників і, перш за все, від дотримання певних принципів, відповідно з якими розробляються плани. До специфічних принципів планування, які відображають вимоги до нього як до процесу ухвалення планових рішень, відносяться: обґрунтованість цілей; системність; безперервність плану; збалансованість; оптимальність використання ресурсів; адекватність системи планування.

Найважливішим принципом планування є необхідна обґрунтованість цілей, кінцевих результатів діяльності планованої системи (підприємства і його підрозділів).

В загальному вигляді виділяють п'ять основних цілей підприємства:

  • господарсько-економічне, обумовлене вимогами забезпечення високої господарності виробничої системи, випуску суспільно необхідної конкретної продукції;
  • виробничо-технічну, яка відображає основне функціональне призначення підприємства – випуск певної продукції належної якості;
  • науково-технічну, тобто постійне прискорення НТП, яке матеріалізується в постійному поліпшенні продукції і оновленні технічної бази виробництва;
  • соціальну – повне забезпечення потреб працівників підприємства в матеріальній і духовній сферах;
  • екологічну – виготовлення екологічно чистої продукції.

Пріоритетність тієї або іншої мети може мінятися залежно від економічної політики держави, історичного періоду, екологічного стану в регіоні.

Ефективність і реальність планів в значній мірі залежить від ступеня реалізації принципу системності. Цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, всі тенденції зміни в його системі.

Системний аналіз допомагає відповісти на такі важливі запитання, як: визначення цілей і їхньої субординації; визначення альтернативних шляхів і способів досягнення певної мети, яка відрізняється одна від одної змістом, часом реалізації й ін.

Однією з важливих проблем планування є забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає своєчасну розробку планів і доведення їх до виконавців у термін, що дозволяє підготуватися до роботи в плановому періоді, а також підтримка безперервної планової перспективи.

Принцип оптимальності використання ресурсів припускає орієнтацію підприємств на інтенсифікацію виробництва на основі досягнень НТП і реалізації внутрішніх резервів поліпшення використання предметів, засобів праці і колективу працівників підприємства.

Науковий рівень планування в значній мірі визначається дотриманням принципів комплексності і збалансованості планів. Комплексність планування припускає обхват всіх взаємопов'язаних процесів і системний підхід до постановки і вирішення планових завдань на будь-якому рівні управління. Відповідно до принципу комплексності план підприємства має відображати такі взаємозв'язані сфери діяльності, як виробничо-економічна, науково-технічна, соціальна і природоохоронна.

З комплексністю планів тісно була пов'язана їхня збалансованість, тобто кількісна відповідність між всіма взаємозв'язаними плановими показниками. Збалансованість виступає як найважливіша умова обґрунтованості планів, їхньої реальності. Головним виразом збалансованості є відповідність між потребами в ресурсах і їхньої наявністю.

Ускладнення виробництва, підвищення його динамічності розширюють діапазон дії випадкових чинників, які викликають збої в роботі в умовах складної кооперації виробництва, викликають значні втрати.

Важливим засобом підтримки динамічної збалансованості і гнучкості виробництва є створення і відповідне планування системи виробничих резервів на всіх рівнях управління.

Принцип адекватності системи планування полягає в такому: оскільки ринкове середовище обумовлює постійна зміна продукції підприємства, його виробничої і організаційної структури, технології і чинників виробництва, оскільки методи планування, показники і розділи планів, організація самого процесу їхньої розробки мають постійно переглядатися, а при необхідності розроблятися принципово нові методи і процедури планування.

Такими є найважливіші вимоги або принципи ринкового планування у нинішньому виробництві. На їхній основі формуються в процесі практичної діяльності і всі діючі методи планування.

Результати класифікації методів планування за певними ознаками були приведені в таблиці.

Класифікація методів планування

Класифікаційна ознака Метод
1. Логіка побудови плану ресурсний (можливостей);
цільовий (потреб)
2. Принципи визначення планових показників екстраполяція (від досягнутого);
пофакторний
3. Спосіб розрахунку планових показників нормативний;
дослідно-статистичний
4. Ув'язка ресурсів і потреб балансовий;
матричний
5. Варіантність планів, що розробляються одноваріантний (інтуїтивний);
поліваріантний (розрахунок ряду варіантів);
економіко-математичної оптимізації
6. Спосіб виконання розрахункових операцій ручний;
механізований;
автоматизований
7. Форма представлення планованих робіт і показників табличний;
лінійно-графічний;
логіко-структурний (мережний)

Серед методів планування важливе місце займають методи розрахунку планових показників. Виділяють такі методи розрахунку планових показників: екстраполяції, пофакторний і нормативний.

Метод екстраполяції, відомий на практиці як планування від досягнутого рівня, полягає в тому, що величина планових показників визначається на основі їхньої динаміки, що склалася, в попередні періоди. Цей метод відрізняється простотою розрахунку (фактично досягнута величина визначуваного показника в базисному періоді коректується на середній відсоток її зміни, що склався), проте він неточний, оскільки не враховує умов, що реально складаються, в плановому періоді.

Більш обґрунтованим є пофакторний метод розрахунку планових показників. В цьому випадку фактичні величини показників за базисний період коректуються шляхом розрахунку їхньої зміни в плановому періоді під впливом технічних і організаційних чинників.

Найточнішим є нормативний метод планування. Відповідно до цього методу планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їхньої зміни в результаті упровадження технічних і організаційних заходів в плановому періоді.

Нормативний метод дозволяє врахувати в плані резерви підвищення ефективності виробництва, пов'язати належним чином всі показники. Застосування нормативного методу вимагає відповідної нормативної бази на всіх рівнях управління.

Планова ув'язка ресурсів і потреб досягається завдяки балансовому методу. Його суть полягає в розробці спеціальних таблиць, які ще називаються балансами, в них відображається наявність ресурсів і потреба в них. Баланси на підприємстві розробляються за різними видами ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових). Розвитком балансового методу планування є матричне моделювання взаємозв'язку між виробничими ланками і показниками.

При розробці плану важливе значення мають опрацьовування його декількох варіантів і вибір якнайкращого з них, такого, що найбільшою мірою відповідає поставленим завданням за економічних умов, що складаються, в плановому періоді. Вищим рівнем розвитку багатоваріантних розрахунків є економіко-математична оптимізація плану.

Багатоваріантні і оптимізаційні розрахунки плану, а також своєчасна його розробка на основі звичайних методів вимагають застосування своєчасної обчислювальної техніки.

Застосування обчислювальної техніки в плануванні не тільки знижує терміни складання планів, але і дозволяє підняти загальний рівень планування.

Джерело – глава з навчального посібника:

Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.