Управління трудовими ресурсами як система

Управління трудовими ресурсами – це складова частина управління як і матеріальним, так і духовним виробництвом, спрямованого на забезпечення зайнятості працездатного населення і його оптимальний розподіл між галузями і регіонами країни, а також на задоволення потреби народного господарства в кваліфікованих кадрах.

Вперше термін «трудові ресурси» як планово-облікову категорію ввів у 20-і роки XX ст. академік С. Струмилін, однак активно цей показник став використовуватися з кінця 50-х рр. XX ст. Трудові ресурси – це частина населення, яка володіє необхідними фізичними й інтелектуальними здібностями і знаннями для роботи в певній сфері. В Україні до складу трудових ресурсів включається працездатне населення в робочому віці – чоловіки у віці від 16 до 59 років і жінки у віці від 16 до 54 років. Управління трудовими ресурсами як система складається з окремих підсистем, кожна з яких містить у собі ряд напрямків, що складають підсистеми, і має самостійне значення, здійснюючи в той же час вплив на систему в цілому. Як на державному рівні, так і на рівні підприємства в систему управління трудовими ресурсами входять такі підсистеми.

I. На державному рівні управління:

Перша підсистема – формування робочої сили:

  • управління процесом відтворення населення;
  • управління процесом підготовки робочої сили;
  • управління процесом відшкодування робочої сили.

Друга підсистема – управління процесом розподілу трудових ресурсів:

  • управління створенням робочих місць;
  • управління перерозподілом робочої сили.

Третя підсистема – управління процесом використання робочої сили:

  • управління технічним прогресом;
  • управління економікою праці.

II. На рівні управління підприємством:

Перша підсистема – формування трудових ресурсів:

  • планування;
  • набір;
  • добір;
  • визначення розміру заробітної плати і пільг.

Друга підсистема – розвиток трудових ресурсів:

  • професійна орієнтація й адаптація;
  • оцінка трудової діяльності;
  • підготовка керівних кадрів;
  • управління просуванням по службі.

Третя підсистема – підвищення якості трудової діяльності:

  • мотивація праці;
  • удосконалювання організації праці і його оплати.

Таким чином, управління трудовими ресурсами на державному рівні і на рівні підприємства слід розглядати як пов'язані підсистеми, що повинні бути спрямовані на досягнення оптимального й ефективного використання наявних трудових ресурсів, виходячи з трудового потенціалу країни.