Управління трудовими ресурсами як система

Управління трудовими ресурсами – це складова частина управління як і матеріальним, так і духовним виробництвом, спрямованого на забезпечення зайнятості працездатного населення і його оптимальний розподіл між галузями і регіонами країни, а також на задоволення потреби народного господарства в кваліфікованих кадрах.

Вперше термін «трудові ресурси» як планово-облікову категорію ввів у 20-і роки XX ст. академік С. Струмилін, однак активно цей показник став використовуватися з кінця 50-х рр. XX ст. Трудові ресурси – це частина населення, яка володіє необхідними фізичними й інтелектуальними здібностями і знаннями для роботи в певній сфері. В Україні до складу трудових ресурсів включається працездатне населення в робочому віці – чоловіки у віці від 16 до 59 років і жінки у віці від 16 до 54 років. Управління трудовими ресурсами як система складається з окремих підсистем, кожна з яких містить у собі ряд напрямків, що складають підсистеми, і має самостійне значення, здійснюючи в той же час вплив на систему в цілому. Як на державному рівні, так і на рівні підприємства в систему управління трудовими ресурсами входять такі підсистеми.

I. На державному рівні управління:

Перша підсистема – формування робочої сили:

• управління процесом відтворення населення;
• управління процесом підготовки робочої сили;
• управління процесом відшкодування робочої сили.

Друга підсистема – управління процесом розподілу трудових ресурсів:

• управління створенням робочих місць;
• управління перерозподілом робочої сили.

Третя підсистема – управління процесом використання робочої сили:

• управління технічним прогресом;
• управління економікою праці.

II. На рівні управління підприємством:

Перша підсистема – формування трудових ресурсів:

• планування;
• набір;
• добір;
• визначення розміру заробітної плати і пільг.

Друга підсистема – розвиток трудових ресурсів:

• професійна орієнтація й адаптація;
• оцінка трудової діяльності;
• підготовка керівних кадрів;
• управління просуванням по службі.

Третя підсистема – підвищення якості трудової діяльності:

• мотивація праці;
• удосконалювання організації праці і його оплати.

Таким чином, управління трудовими ресурсами на державному рівні і на рівні підприємства слід розглядати як пов'язані підсистеми, що повинні бути спрямовані на досягнення оптимального й ефективного використання наявних трудових ресурсів, виходячи з трудового потенціалу країни.