Основи самоменеджменту
Самоменеджмент – це сукупність процесів, пов'язаних з плануванням, організацією, стимулюванням і контролем менеджера над власною діяльністю, які забезпечують його ефективне функціонування в системі управління. Самоменеджмент – сукупність раціональних методів і організаційних важелів управління менеджером власною працею. Система самоменеджменту ґрунтується на реалізації наукових підходів в сфері:
- планування діяльності;
- взаємодії і інтеграції власної роботи в систему зовнішнього оточення;
- навчання і саморозвиток;
- наукова організація праці;
- моніторингу змісту власної роботи і її результатів;
- контролю відповідності особистої роботи вимогам зовнішнього і внутрішнього середовища;
- стимулювання власної діяльності.
Під технікою особистої роботи розуміють сукупність технологій, методів і прикладів організації праці, які забезпечують ефективну роботу менеджера. Техніка особистої роботи направлена на оптимізацію витрат часу і сприяє зростанню продуктивності менеджера.
Ефективне використовування тимчасового ресурсу забезпечується за рахунок:
- скорочення часу окремих видів робіт і операцій;
- скорочення прямих втрат часу;
- планування і контролю використаного часу;
- перерозподілу і делегування робіт.
Ці елементи складають систему тайм-менеджменту.
Джерела:
- Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. /Під ред. Н.М. Ушакової / - К.: “Хрещатик”, 1999. – 800с.
- Бланк И.А. Торговый менеджмент. – Киев: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. – 408 с.
- Лукашевич В.В. Основы менеджмента в торговле. – М.: Экономика, 1996. – 191 с.
- Экономика торгового предприятия: Учеб. Пособ. /С.Н. Лебедева, Н.А. Казиначикова и др.- 2-е изд. – Минск: Новое знание, 2002.
- Пигунова О.В. Стратегия коммерческой деятельности предприятия розничной торговли. – М.: Издательско-книготорговій центр “Маркетинг” , 2002.