Уніфікація в бухгалтерському обліку: позитивний і негативний процес її формування

У сучасному середовищі, а саме у світовій науці та практиці широко розповсюджена класифікаційна різноманітність національних облікових систем. Розвиваються міжнародні інтеграції, поширюються міжнародні зв’язки між підприємствами різних країн світу у різних сферах господарювання. Такий розвиток породжує ряд проблем, що є актуальними на даний час. Одна із них – це проблема міжнародної та державної уніфікації бухгалтерського обліку. Щодо вирішення такого роду питань існує процес розвитку фінансових та інвестиційних міжнародних ринків, економічна система України, що призвела до формування більш нового виду бухгалтерського обліку.

Саме такого характеру питанням приділили увагу такі вчені як О.І. Гадзевич, А.Т. Сафарова, В.Г. Швець, С. Голов, В.М. Пархоменко, В. Єфіменко, О.М. Петрук, О.Р. Охрамович та інші. Їхні дослідження були спрямовані також на вдосконалення існуючих форм фінансової звітності та системи рахунків. Тому їх пропозиція стосується переважно необхідності застосування нових субрахунків або уточнення змісту статей фінансових звітів. Але, у процесі досліджень випливає ще й негативний наслідок. Він полягає у тому, що досить мало приділяється увага теоретичним і практичним аспектам уніфікації облікової системи, яка вимагає більш широкого обґрунтування.

Тому для вирішення поставлених перед нами проблематичних цілей слід зазначити, що існує такий підхід, який дозволяє розв’язати це протиріччя. Це підхід облікової гармонізації.

Наукові підходи щодо визначення поняття «уніфікація»

Отже, гармонізація бухгалтерського обліку несе за собою певний ряд відповідальних заходів, що передбачає злагодженість, дотримання принципів ведення обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об'єднанням, наприклад країнами ЄС, СНД. Тому головним завданням гармонізації є не відрізнятись від аналогічних стандартів інших країн, тобто знаходились у гармонії один з одним.

На даному етапі розвитку бухгалтерської системи розрізняють три типи уніфікації. До них належить міжнародна, регіональна та національна. Кожна з них існує, розвивається на своєму рівні, що завдяки своїм функціям забезпечує позитивний розвиток системи. В Україні процес уніфікації облікових принципів і методів відповідно до міжнародних стандартів, здійснюється в межах єдиної методологічної основи, в умовах регламентації бухгалтерського обліку у формі стандартизації, уніфікації бухгалтерських документів, уніфікації регістрів бухгалтерського обліку, уніфікації плану рахунків, тощо.

Якщо розгляди позитивні сторони уніфікації, то слід розуміти, що під об’єднанням бухгалтерських документів слід розуміти розробку єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій. Оскільки бухгалтерський документ є юридичним доказом відображення в обліку господарської операції, необхідність здійснення уніфікації облікових документів, що є необхідною умовою ведення бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Прикладом уніфікованого документу, що є на даний час в Україні є обліковий регістр. Він випливає з процесу ведення та заповнення регістрів бухгалтерського обліку, що регламентується методичними рекомендаціями щодо застосування облікових регістрів. Вони не є загальнообов’язковими нормативно-правовими актами, але носять рекомендаційний характер. В основу облікових регістрів покладено План рахунків бухгалтерського обліку, який в нашій державі є уніфікованим. Незважаючи на те, що міжнародними стандартами фінансової звітності не передбачена типова (єдина) структура плану рахунків, в Україні затверджено єдиний план рахунків з урахуванням національних та історичних традицій у порядку ведення бухгалтерського обліку.

Але деякі вчені виступають проти уніфікації, а особливо проти форм фінансової звітності. Наприклад, С. Голов вважає, що уніфікація фінансової звітності означає превалювання форми над суттю, що суперечить принципу превалювання суті над формою, а наслідками уніфікації є постійне зростання кількості вписуваних рядків у формах звітності, додаткові витрати підприємств на розкриття інформації за міжнародними стандартами, неможливість відображення галузевої специфіки діяльності підприємств.

Отже, узагальнюючи вище сказане, можна сказати, що на сьогоднішній день в Україні немає перешкод для відмови від уніфікації бухгалтерського обліку. Тому що воно пов’язане з такими особливостями розвитку, які характерні для нашої країни , а також наділені національними традиціями, що були набуті в теорії й практиці обліку в попередні роки, невідповідностями норм податкового та бухгалтерського законодавства, відсутністю рекомендацій щодо ведення управлінського обліку, недостатнім рівнем професійної підготовки.

Тому для вирішення проблемних аспектів уніфікації бухгалтерського обліку, необхідними діями повинно стати внесення змін до П(С)БО, впровадження системи рахунків управлінського обліку та регламентація організаційно-методологічних засад управлінського обліку, що потребує вивчення досвіду інших країн, в яких облікова система є жорстко регламентованою. Тому предметом подальших досліджень повинно стати визначення правових засад регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку в державі.

Джерело: Струк Б.М. «Уніфікація в бухгалтерському обліку: позитивний і негативний процес її формування»