Документація як джерело інформації при формуванні доказів в аудиті

Аудит відіграє в економіці кожної країни важливу роль. Зокрема, якщо не звертатись до причин монетарного характеру, відмітимо, що основною причиною виникнення кризи в умовах інформаційної моделі економіки є підрив довіри до інформації, тому дослідження даного питання є актуальним.

Аудиторська діяльність накопичує великий обсяг інформації, яка, як правило, відображається в документах. Документальне оформлення аудиторської перевірки провожиться на підставі статей 7, 21 Закону України «Про аудиторську діяльність», МСА 230 «Документація» і МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність».

Документація, у відповідності з міжнародним стандартом № 230, являє собою матеріали (робочі документи), підготовлені аудитором (і для аудитора) або одержані ним у зв'язку з проведенням аудиторської перевірки та які зберігаються у нього. Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, на електронних чи інших носіях.

За методами виконання документацію можна поділити на групи: за технікою виконання; за місцем складання; за призначенням; за юридичною силою.

При аудиторській перевірці аудитор використовує різноманітні інформаційні джерела. Під інформаційними джерелами розуміються записи, за допомогою яких аудитор виявляє негативні явища у діяльності підприємства. В цілому до інформаційних джерел можна віднести: фінансову звітність; записи документального оформлення; записи аналітичного обліку; записи синтетичного обліку.

Результати планування, виконання аудиторських процедур, а також аналізу незвичайних або невірно відображених у бухгалтерському обліку фінансових операцій і фактів господарської діяльності фіксуються в робочій документації аудитора і служать основою для висловлення думки про достовірність фінансової ( бухгалтерської) звітності.

Єдині вимоги до змісту, оформлення і порядку зберігання робочої документації аудитора визначені правилами аудиторської діяльності «Документування аудиту», в яких міститься вимога про необхідність оформлення аудитором відомостей, що є важливими з точки зору формування доказів, що підтверджують аудиторський думку, а також доказів того, що аудит проводився відповідно до МСА.

Під аудиторськими доказами розуміється будь-яка інформація, отримана аудитором в ході формулювання висновків, на яких ґрунтується його думка. Одержані аудиторські докази можна класифікувати у світлі загальноприйнятих правил надання інформації:

Достатність Інформація ґрунтується на фактах, є адекватною та переконливою, так що досвідчений, розважливий фахівець прийде к таким самим висновкам, що й аудитор
Достовірність Інформація відповідає всім необхідним вимогам та є найкращою, яку можна одержати, використовуючи адекватні методи аудиту
Релевантність Інформація підкріплює спостереження, зроблені в ході виконання завдання, та наступні рекомендації, відповідає цілям аудиторського завдання
Корисність Інформація допомагає підприємству досягти виконання поставлених цілей

Найбільш цінними аудиторськими доказами вважаються такі, що отримані аудитором в ході безпосереднього дослідження господарських операцій та від 3-х осіб. Інформацію, що формується в ході виконання аудиторського завдання, слід класифікувати залежно від джерела її отримання:

Тип джерела Характеристика джерела Приклади
Внутрішня інформація Це інформація, створена об’єктом аудиторського завдання, яка залишиться в нього після завершення завдання. Оскільки така інформація генерується об'єктом аудиторського завдання, вона не може вважатися достатньо переконливою та достовірною. Платіжні відомості, документи про приймання товару, картки обліку відпрацьованого часу тощо.
Внутрішньо-зовнішня інформація Це інформація, що початково була створена об’єктом аудиторського завдання, однак після цього є обробленою зовнішньою (третьою) стороною. Інформація цього типу є більш переконливою та достовірною, оскільки вона пройшла обробку зовнішньою стороною. Платіжні доручення підприємства, виписані рахунки за продані товари тощо.
Зовнішньо-внутрішня інформація Це інформація, спочатку створена третьою стороною, а потім піддана обробці об’єктом аудиторського завдання. Однак, оскільки саме об'єкт здійснює останні опрацювання інформації, не виключається можливість її зміни без повідомлення про це третіх сторін. Така можливість знижує достовірність зовнішньої-внутрішньої інформації. Рахунки на оплату, накладні, одержані підприємством від постачальника тощо.
Зовнішня інформація Це інформація, яку аудитор одержує безпосередньо від третьої сторони. Для аудитора такого роду інформація є найкращою, оскільки об’єкт аудиторського завдання не має до неї доступу. Підтвердження дебіторської заборгованості, виписки з банківських рахунків тощо, які надходять безпосередньо аудиторові.

Таким чином, робоча документація підтверджує факт проведення аудиту, забезпечує можливість здійснення внутрішнього і зовнішнього контролю якості аудиту, дозволяє оптимізувати витрати праці і часу при проведенні наступних аудитів.

Джерело: Мангул А.В., Мустеца І.В. «Документація як джерело інформації при формуванні доказів в аудиті»