Сітьовий принцип організаційного дизайну. Торговельні мережі. Централізація та децентралізація в організаційних структурах
Мережені структури є сукупністю організацій або центрів прибутку, взаємодіючих на основі єдиного координаційного механізму, визначуваного специфікою зовнішнього середовища.
Торгові мережі займають провідне положення в торговому бізнесі зарубіжних компаній. На їх частку припадає 60-90% об'єму роздрібного товарообігу розвинених країн). Мережений підхід полягає в розподілі між організаціями або центрами прибутку прав, обов'язків і відповідальності, що забезпечує координацію їх діяльності, з метою залучення максимально можливого числа покупців. Найчастіше елементами стратегії вибираються політика у області збуту, асортименту, лояльності відносно певних постачальників, цін.
Загальними перевагами функціонування торгових мереж є:
- просторова мобільність, що дозволяє розмістити товар відповідно до територіального розміщення сегментів цільових ринків;
- мобільність асортименту відповідно до споживацьких переваг;
- ефективність у області здійснення диверсифікованих видів діяльності;
- здатність забезпечити вищий рівень менеджменту за рахунок залучення більш кваліфікованих керівників і фахівців;
- зниження витрат на одиницю товару.
Вертикальні мережі будуються на принципах підпорядкування, розпорядництва.
Горизонтальні мережі є формою рівноправної кооперації підприємств, що реалізовують окремі функції і роботи. Вони є сукупністю взаємозв'язаних на принципах кооперації організацій, система скоординованих цілей яких забезпечує реалізацію єдиної стратегії.
Відповідно до специфіки взаємодії і форми розподілу власності розрізняють:
- Корпоративні торгові мережі.
- Торгові мережі, засновані на розподілі привілеїв.
- Торгові мережі, засновані на об'єднанні незалежних власників.
Відповідно до приведеної типології мереж виділяють декілька форм дизайну мережених структур. Розглянемо форми, найпоширеніші в торгівлі.
Дистриб'юторська мережа (дистриб'ютор – від англ. distribution – розподіл). Вона заснована на висновку тривалих контрактів фірм-виробників з незалежними посередниками на оптову закупівлю товару І його збут безпосереднім споживачам, дрібним роздрібним торговим організаціям або через свою агентську мережу.
Франчайзинг (від англ. franchise – привілей) – поширена форма відносин і інтеграції крупного і малого бізнесу. Головне підприємство – франчайзер – відповідно до договору надає право іншому підприємству – оператору (франчайзі) – здійснювати торгівлю певними товарами під своєю торговою маркою.
Під вертикальною децентралізацією розуміється розосередження влади в ієрархічній структурі зверху вниз, під горизонтальною – розподіл повноважень по ухваленню рішень на одному рівні ієрархії.
Централізація має наступні переваги:
- За рахунок централізації поліпшуються контроль і координація спеціалізованих незалежних функцій організації таких, як комерційні, технічні, технологічні.
- Зменшуються кількість і масштаби рішень, що приймаються менш досвідченими і менш кваліфікованими фахівцями.
- Централізація сприяє оптимальному розподілу ресурсів організації за рахунок перерозподілу засобів між підрозділами на користь перспективніших напрямів.
- Централізація забезпечує повніше і ефективніше використовування досвіду і знань вищого адміністративного персоналу.
Перевагами децентралізації є наступне:
- Виникає можливість побудови ефективнішої системи управління в крупних організаціях, що використовують для ухвалення рішень великий об'єм інформації. Децентралізація дозволяє скоротити час на збір, обробку і передачу інформації за рахунок ухвалення рішень на місцях, безпосередньо в самих підрозділах – там, де інформація виникає.
- У децентралізованих структурах право ухвалювати рішення надається тим керівникам, які ближче стоять до проблеми, до споживача, краще знають його вимоги, володіють великим об'ємом інформації.
- Децентралізація дозволяє розвивати ініціативу персоналу підприємства, творчість. Самостійність і незалежність забезпечують зріст кваліфікації. Наявність у працівника можливості безпосередньо впливати на результати роботи організації включає важливі мотиваційні механізми, засновані на змісті праці, визнанні його результатів начальством і колегами по роботі. Успіх організації ототожнюється з особистим успіхом.
- Зростання кваліфікації персоналу середньої і нижньої ланок організаційної структури в результаті децентралізації сприяє формуванню грамотного кадрового резерву фахівців для вищої ланки управління.
У теорії і практиці менеджменту вироблено декілька підходів до оцінки її стану. Їх аналіз і систематизація дозволили виділити наступні:
- Використовування для оцінки організаційної структури показників, узагальнювальних результати діяльності організації, таких, як виручка від продажів, прибуток, рентабельність. Цей підхід цілком правомірний, оскільки ефективна побудова підприємства робить безпосередній вплив на результуючі показники його розвитку. Проте зростання або падіння перерахованих показників не характеризує організаційну структуру однозначно. Можна назвати безліч чинників, що обумовлюють ці зміни. Їх різновекторний вплив не дозволяє одержати повну інформаційну картину стану структури і впливу її параметрів на розвиток організації.
- Стан організаційної структури певною мірою відображатиме здатність організації використовувати ринкові можливості. Як оцінні показники можна використовувати:
- ступінь відповідності асортименту реалізовуваних товарів (послуг) структурі попиту;
- ступінь задоволення купівельного попиту на даний товар;
- терміни товарного забезпечення;
- швидкість упровадження на ринок і широта обхвату цільового сегменту;
- швидкість реакції на зміни зовнішнього середовища.
- Оцінка стану структури може вироблятися на основі показників відображають окремі її характеристики.
- Важливими доповненням оцінки структури є показники, що характеризують ефективність витрат, пов'язаних з функціонуванням організаційної структури. Для оцінки можна використовувати наступні показники:
- розмір чистого прибутку (валового прибутку, виручки від продажів), що доводиться на одного працівника апарату управління;
- розмір чистого прибутку (валового прибутку виручки від продажів) на 1 ден. од. витрат, що доводяться на персонал управління.
Аналіз методик оцінки організаційної структури дозволяє зробити наступний висновок. Якнайповнішу картину дає комплексна оцінка структури, елементи якої характеризують властивості, здатні забезпечити реалізацію вимог зовнішнього середовища, максимально можливе використовування внутрішнього потенціалу організації.
Джерела:
- Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. /Під ред. Н.М. Ушакової / - К.: “Хрещатик”, 1999. – 800с.
- Бланк И.А. Торговый менеджмент. – Киев: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. – 408 с.
- Лукашевич В.В. Основы менеджмента в торговле. – М.: Экономика, 1996. – 191 с.
- Экономика торгового предприятия: Учеб. Пособ. /С.Н. Лебедева, Н.А. Казиначикова и др.- 2-е изд. – Минск: Новое знание, 2002.
- Пигунова О.В. Стратегия коммерческой деятельности предприятия розничной торговли. – М.: Издательско-книготорговій центр “Маркетинг” , 2002.