Підприємництво та менеджмент торговельного підприємства

Термін «торговельне підприємство» визначається як майновий комплекс, використовуваний організацією для купівлі продажу товарів і надання послуг торгівлі. У економічній літературі термін «підприємство» одержало тлумачення як господарської одиниці, що функціонує під єдиним управлінням.

Визначення комерційної організації містить наступні най значущі ознаки:

  • функціонування на основі самоокуповування і самофінансування з метою систематичного отримання прибутку;
  • державна реєстрація у встановленому законом порядку;
  • самостійність і регламентація діяльності чинним законодавством.

Комерційна організація є економічною системою, що функціонує на основі самофінансування і самоокуповування з метою систематичного видобування прибутку й пройшли державну реєстрацію у встановленому законом порядку.

Створення і функціонування комерційних організацій регламентуються відповідними організаційними положеннями. На рівні держави ними є правові акти законодавчих і виконавських органів влади, на рівні господарюючого суб'єкта – внутрішні організаційні положення, що закріплюють перелік і порядок роботи елементів організаційної структури.

Умовою виживання і розвитку комерційних організацій є їх здатність пристосовуватися до вимог зовнішнього середовища.

Суб'єктами зовнішнього середовища організації є фізичні особи, інші комерційні і некомерційні організації, які виступають як елементи сфери бізнесу і чинить пряму дію на роботу підприємства.

Для аналізу зовнішнього середовища сукупність чинників доцільно згрупувати таким чином:

  1. Економічні чинники. Стан економіки країни і регіону, де ведеться бізнес: державна економічна політика, валовий внутрішній продукт, рівень інфляції, стан податкової системи, рівень зайнятості населення і ін.
  2. Політичний чинник. Діюча система законодавчих актів і нормативних документів, соціальна захищеність населення, захист прав споживачів і т.д.
  3. Ринкові чинники. Рівень доходу населення, демографічні чинники, чинники конкуренції.
  4. Технологічні чинники. Стан технологій у області інформації, виробництва, доставки товарів і послуг, нововведення, обумовлені НТП і т.д.
  5. Міжнародні чинники. Політика держави відносно захисту інтересів національного бізнесу. Законодавчі і нормативні акти, що регламентують роботу організації на міжнародних ринках.
  6. Соціокультурні чинники. Чинник соціальної поведінки населення, життєві цінності, національні традиції.

Найважливішою складовою зовнішнього середовища є ринок. Ринок покупців товарів і послуг можна розділити на споживацький ринок, ринок продукції виробничо-технічного призначення, ринок виробників, ринок посередників, ринок бюджетних і некомерційних організацій.

Джерела:

  1. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. /Під ред. Н.М. Ушакової / - К.: “Хрещатик”, 1999. – 800с.
  2. Бланк И.А. Торговый менеджмент. – Киев: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. – 408 с.
  3. Лукашевич В.В. Основы менеджмента в торговле. – М.: Экономика, 1996. – 191 с.
  4. Экономика торгового предприятия: Учеб. Пособ. /С.Н. Лебедева, Н.А. Казиначикова и др.- 2-е изд. – Минск: Новое знание, 2002.
  5. Пигунова О.В. Стратегия коммерческой деятельности предприятия розничной торговли. – М.: Издательско-книготорговій центр “Маркетинг” , 2002.