Амортизація

Амортизація – (лат. amortizatio – погашення, сплата боргу) – це процес поступового перенесення вартості основних фондів (зарахування її до витрат виробництва чи обігу) в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для простого або розширеного відтворення зношених засобів праці.

Необхідність амортизації випливає з того, що засоби праці в процесі виробництва функціонують протягом багатьох років, але зберігають при цьому свою натуральну форму. Кожного року або кожного виробничого циклу вони переносять на новостворений продукт частку своєї вартості, яка пропорційна їх зношуванню і називається амортизаційними відрахуваннями.

Розрізняють фізичне і моральне зношування основних фондів.

Фізичне зношування – це втрата ними своєї споживчої вартості, а водночас і вартості. При цьому відбувається перенесення їх вартості на новостворений продукт. Відповідне зменшення вартості основних фондів має місце й тоді, коли вони не використовуються. Таке зношування не компенсується.

Моральне зношування – це втрата основними фондами своєї вартості, яка не переноситься на вартість створюваного продукту. Загалом таке зношування відбувається внаслідок появи дешевших або досконаліших засобів праці. Головна причина морального зношування – науково-технічний прогрес, підвищення продуктивності праці в машинобудуванні. Розрізняють моральне зношування першого і другого видів. Моральне зношування першого виду полягає у втраті основними фондами своєї вартості при збереженні фізичної придатності, своєї споживчої вартості. Так, коли з'являється новий ткацький верстат, досконаліший внаслідок вищої продуктивності праці і виготовлений з меншими витратами, і о старий ткацький верстат знецінюється при збереженні фізичної придатності, своєї споживчої вартості. Проте його вартість визначається не тим суспільне необхідним робочим часом, який був колись затрачений на його виготовлення, а тим, який витрачається на створення нового верстата. Моральне зношування другого виду полягає у повній втраті основними виробничими фондами своєї варі ості незалежно від втрати споживчої вартості (при збереженні фізичної придатності). Таке зношування зумовлене умовами конкурентної боротьби. Коли з'являється нова техніка і підприємець не замінить нею стару (навіть коли вона може ще тривалий час працювати), він вироблятиме дорожчі й не такі якісні товари і збанкрутує.

За рахунок амортизаційних відрахувань утворюється амортизаційний фонд, який використовується для заміщення зношених засобів праці.

Амортизаційні відрахування здійснюються за встановленими у країні нормами амортизації. Норма амортизації визначається відношенням річної суми амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості основних фондів, вираженої у відсотках. Ця норма встановлюється залежно від довговічності, фізичного та морального зношування основних фондів матеріально-речових особливостей та інших об'єктивних факторів, а також від економічної політики держави, компаній, наявності внутрішнього та зовнішнього конкурентного середовища тощо. Норма амортизації диференційована для галузей промисловості, різних видів засобів праці. Під впливом НТР прискорюються темпи морального зношування засобів праці насамперед у наукомістких галузях промисловості, що зумовлює встановлення в законодавчому порядку скорочених термінів амортизації.

У США в обробних галузях промисловості середній термін функціонування устаткування в 1942-62 становив 19 років, в 1971 – до 10-11 років, в авіаракетній промисловості – з 15 до 6-7 років. В СРСР у 50-х середній термін функціонування устаткування в промисловості становив 16-17 років, в 70-80-х – 13-14 років. Американський уряд у 1981 встановив нові прискорені строки амортизації для транспортних засобів – 3 роки, для виробничого устаткування – 5 років, для будівель і споруд – 10 років. Це дає змогу корпораціям відраховувати до амортизаційного фонду не лише частину вартості зношених основних фондів, а й частину прибутку. Оскільки ці відрахування не оподатковуються, збільшуються розміри амортизаційних сум їх зростання зумовлене також розгортанням НТР, посиленням фізичного й особливо морального зношування, збільшенням фондоозброєності праці. Так, у США з 1960 по 1985 загальна сума основного капіталу зросла у 8,4 рази, а сума амортизації – у 8,8 рази (їх частка у ВНП становила відповідно 9,4 і 13,6%). Внаслідок цього збільшується частка амортизаційних відрахувань у загальній сумі капіталовкладень. У США за цей період вона збільшилася з 42,3 до 64,7%. В Україні за 1990-97 частка амортизації знизилася з 10-12% ВНП до 3-4%. За рахунок амортизаційних відрахувань в Україні з 1991 не відбувається навіть просте відтворення основних фондів, а тим паче їх реконструкція й переоснащення. На початку 1995 основні фонди промисловості, транспорту і будівництва в Україні були зношені фізично приблизно на 60%, металургійне устаткування – на 65%, а їх моральне зношування перевищувало 95%.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України з 1.01.1997 введено нові, значно вищі норми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів, поширюється практика прискореної амортизації, для підприємств усіх форм власності вводиться щоквартальна індексація вартості основних фондів та нематеріальних активів згідно з офіційним індексом інфляції кварталу, що передує звітному, якщо він перевищує 102,5%.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.