Вільна економічна зона

Вільна економічна зона (ВЕЗ) – форма прискореного розвитку економічної системи та організації господарської діяльності на певній частині території країни, в межах якої встановлюються особливі правила економічної діяльності. На території ВЕЗ діють пільгові податкові, митні, валютно-фінансові та інші умови діяльності як національних, так і іноземних суб'єктів підприємництва.

Мета створення такої зони – залучення іноземних інвестицій, організація нових робочих місць, освоєння і впровадження у виробництво прогресивних технології, нарощування виробництва товарів на експорт і для потреб внутрішнього ринку, розвиток ринкової інфраструктури, обмін передовим управлінським досвідом тощо.

У міжнародній практиці налічується понад 20 видів ВЕЗ: митні, безмитні, експортні, виробничі, зовнішньоторговельні, спільні підприємства тощо. Вони можуть бути як комплексними, так і певного функціонального типу – транзитні, митні, експортні, банківські, туристичні та ін. Так, у ВЕЗ створюється пільговий експортно-імпортний режим для перевезення, обробки і зберігання вантажів тощо. Складовими елементами таких зон є вільні порти, безмитні склади, транзитні зони та ін. В Україні перший вільний порт було створено в Одесі в 1817. Такі порти, як правило, переростали у ВЕЗ. У 84 країнах світу існує понад 1000. Без різних типів, на які припадає до 8% загального світового торгового оборогу. У США – 239 зон вільної торгівлі. Особливістю ВЕЗ у США є підвищення підприємцями ціни на товар за відсутності мит та інших оподаткувань. ВЕЗ створюються на різній за величиною території. Зокрема, в Китаї – від 300 кв. км до 35 тис. кв. км, охоплюють міста приморського поясу, в Бразилії – на 3,6 млн. кв. км БЕЗ у розвинутих і слаборозвинутих країнах світу створюються з різною метою. У розвинутих країнах ставиться мета сприяння національним компаніям у виході на зовнішні ринки збуту. У слаборозвинутих країнах – залучення іноземних інвестицій і передових технологій тощо. Водночас, завдяки створенню ВЕЗ, пільгові умови діяльності в окремих країнах поширюються на сусідні регіони та підприємства, а окремі типи й різновиди таких зон починають частково виконувати функції більш розвинутих.

В Україні у жовтні 1992 Верховна Рада прийняла закон «Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Для його реалізації слід прийняти державну програму регіонального розвитку, а також розробити методику техніко-економічного обґрунтування доцільності створення ВЕЗ. Доцільно створити в Україні кілька ВЕЗ усіх типів для вивчення механізму їх функціонування. Найсприятливіші умови для цього є в Закарпатті, Одесі, Львівській області, Криму, Донецьку, Харкові. Необхідно забезпечити гарантії недоторканості іноземного капіталу, ефективне страхування іноземних інвестицій, надати раціональні пільгові умови вітчизняним та іноземним інвесторам у цих зонах. Без прискорюють розвиток економіки країни, сприяють ефективній зайнятості населення, підвищують рівень життя тощо інвесторам. ВЕЗ вигідні передусім меншими витратами на робочу силу, сировину, енергоносії тощо. Принципи створення і функціонування ВЕЗ в Україні регулюються відповідним законодавством.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.