Інтелект нації

Інтелект нації – сукупність здібностей і творчих обдаровань людей, їх освітньо-кваліфікаційний рівень, на основі яких формується здатність народу засвоювати нові знання та інформацію і використовувати їх для розвитку науки, культури, мистецтва, створення і впровадження нової техніки, застосування прогресивних форм організації виробництва і праці, вироблення найоптимальніших рішень в усіх сферах суспільного життя. Передумовами формування інтелекту нації є дух народу, нації, енергія і підприємливість, рівень освіти, моральні й культурні цінності та ін. Найважливіший структурний елемент інтелекту нації – інтелектуальна власність. З економічного погляду вона є діалектичною єдністю кількісної та якісної сторін. Кількісна – різноманітні об'єкти інтелектуальної власності: патенти, ліцензії, проекти, «ноу-хау», програми математичного забезпечення тощо. Серед перелічених об'єктів власності чітка матеріально-речова визначеність відсутня у «ноу-хау», оскільки, крім креслень, проектів, схем, методик, формул, техніко-економічних обґрунтувань, сюди входить усна інформація, навички роботи та ін. Якісна сторона – економічні відносини, які виникають і розвиваються між людьми з приводу привласнення різних об'єктів інтелектуальної власності в усіх сферах суспільного відтворення.

Теоретичним вираженням інтелектуальної власності є певна підсистема економічних категорій інтелектуальна праця та її засоби, ціни на товари і послуги інтелектуальної власності та ін. Важливий структурний елемент інтелектуальної власності – етнічний інтелект, тобто наявність механізму відбору талантів, творчої взаємодії га спілкування людей тощо Розвиток інтелектуальної власності й етнічного потенціалу значною мірою залежить від наявності й ступеня розвитку відповідних інститутів – вищих і середніх навчальних закладів, наукових установ і організацій, їх здатності добирати й виховувати відповідний контингент тощо. Концентрованим вираженням інтелекту нації є наявність патентів, ліцензій, інших об'єктів інтелектуальної власності у держави, підприємств і організацій. Один з першочергових кроків до створення інтелектуальних інституційних структур – прийняття науково обґрунтованих законодавчих актів. Так, у США у сфері інноваційної діяльності лише на федеральному рівні прийнято понад 400 нормативних документів.

Формування правової бази в Україні потребує визначення технологічної моделі суспільного виробництва на перспективу (до 2005) – перші десятиліття третього тисячоліття. Технологічна модель містить дані про перспективи розвитку технологічного способу виробництва, що базується на автоматизованій праці, зменшення питомої ваги технологічного способу виробництва з використанням ручної (наприкінці 90-х XX ст. він становив в Україні майже 40% у народному господарстві) та машинної праці (її питома вага, але низької якості перевищує 50%). Ця модель повинна містити характеристику основних параметрів нових технологій, що виникають на базі фундаментальних відкриттів лазерні, плазмові, мембранні та інші перспективні технології, які забезпечують маловідходність, високу якість продукції, екологічну чистоту, зростання продуктивності в десятки разів та ін. Складовими майбутньої моделі технологічного способу виробництва є перспективи розвитку науки, техніки, самого працівника, предметів праці, використовуваних людьми сил природи (з поступовим переходом людства на молекулярний, субмолекулярний та атомний рівні, що зумовило використання ядерної та термоядерної енергії), самого процесу праці. В останньому випадку йдеться про перспективи інтелектуалізації та інформатизації праці, розширення сфери зайнятості тощо. За роки економічної кризи в Україні відбувалося руйнування інтелекту нації певною мірою деградація сфери освіти, науки, культури, відплив талановитих кадрів за кордон, зменшення питомої ваги витрат на науку та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.