Інтелектуальна власність

Інтелектуальна власність – власність на результати інтелектуальної діяльності та продукти інтелектуальної творчої праці, які щодо юридичних відносин є сукупністю об'єктів авторського винахідницького права, а також прав, пов'язаних з різними видами промислової власності та захистом від недобросовісної конкуренції.

Поняття «інтелектуальної власності» уперше запроваджено в 1967 конвенцією, відповідно до якої було засновано Всесвітню організацію інтелектуальної власності. Об'єктами їв є твори науки, літератури, мистецтва (зокрема виконавчої авторської діяльності, звукозапису, радіо і телебачення), різні види творчої діяльності у сфері виробництва, в т.ч. відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, програми для комп'ютерів, бази даних, «ноу-хау», торгові секрети, товарні знаки, фірмові найменування. Під кутом зору політекономії в інтелектуальній власності виділяють речовий зміст (об'єкти власності) та суспільну форму – відносини між різними економічними суб'єктами щодо привласнення результатів відкриттів, винаходів тощо в різних сферах суспільного відтворення. Важливо при цьому виокремити основний об'єкт привласнення, найважливішу сферу суспільного відтворення та основних суб’єктів привласнення.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.