Власність на виготовлений продукт

Власність на виготовлений продукт – відносини між різними суб'єктами власності (індивідами, колективом тощо) з приводу привласнення виробленої продукції. В умовах індивідуальною виробництва існує приватна власність на виготовлений продукт. Бере свій початок з самого процесу виробництва, де відбувається привласнення продуктів природи і закінчується споживанням, де задовольняються потреби людей.

З погляду психологічного аспекту власності, виробник виражає своє ставлення до цієї продукції як до своєї на тій підставі, що він виготовив її. Ця продукція відображає трудовий внесок виробника, а отже, й величину власності на неї. Чим більше вироблено продукції, тим більша його власність, відповідно й більша можливість споживати. А тому приватна власність на виготовлений продукт забезпечує виробникові пряму залежність між рівнями виробництва і споживання і є такою формою виробничих відносин, які здійснюються на основі врахування витрат праці. В цьому разі встановлюється тісна взаємозалежність між власністю і вартістю в процесі розвитку суспільного поділу праці й обміну продуктами виробник, продаючи продукцію на ринку, втрачає свою власність на неї, але стає власником тієї продукції, яку купив. Тому еквівалентний обмін товарами не змінює попередньої величини власності виробника і зберігає пряму залежність між рівнем споживання і рівнем виробництва. За рабовласницького способу виробництва взаємозв'язок між власністю і вартістю значно ускладнився. Так, вільні селяни і ремісники, будучи власниками своїх засобів виробництва, в т. ч. землі, втрачали частину власності на виготовлений продукт у процесі її реалізації на ринку. Це зумовлено тим, що в основу ринкових цін було покладено витрати дешевої праці рабів на рабовласницьких латифундіях Водночас власність на виготовлений продукт на цих латифундіях повністю належала рабовласникам, що призводило до цілковитої відсутності стимулів до праці у безпосередніх працівників і означало тотальне відчуження від самого процесу праці та гальмувало розвиток продуктивних сил, що й стало однією з найважливіших причин занепаду рабовласницького ладу. Антагонізм між інтересами безпосередніх виробників і відсутністю власності на виготовлений продукт за феодального способу виробництва частково вирішується, оскільки селянин за відробіткової форми земельної ренти стає власником виробленого продукту на своїй ділянці землі, власність на виготовлений продукт повністю відчужується від нього на ту частину продукції яка створена ним на полі феодала. Співвідношення між цими двома частинами змінюється в процесі еволюції феодального способу виробництва якщо на його початкових етапах селянин змушений був відробити на феодала 1–2 дні на тиждень, то на завершальних – в середньому 4 дні. За натуральної форми земельної ренти селянин формально стає власником всього виготовленого продукту, а реально – лише частки його, оскільки частину врожаю змушений віддавати феодалові. Аналогічна ситуація спостерігається при переході від натуральної до відробіткової форми земельної ренти. За капіталізму наявне відчуження найманих працівників від засобів виробництва, а отже, й від власності на виготовлений продукт. З еволюцією капіталізму в його надрах виникають і розвиваються якісно нові форми власності які заперечують (частково або повністю) капіталістичну власність. Виникає власність безпосередніх працівників на виготовлений продукт у формі придбання певної кількості акцій частиною найманих працівників (що дає їм змогу привласнювати частину прибутків акціонерних компаній). Власність на виготовлений продукт формується у безпосередніх працівників повністю на підприємствах, викуплених трудовими колективами. Власність на виготовлений продукт лише частково існувала в колишньому СРСР, оскільки вона значною мірою одержавлювалася. Після проголошення державної незалежності України власність на виготовлений продукт певною мірою формується на підприємствах, взятих трудовими колективами в оренду, більшою мірою – на колективних підприємствах, у фермерських господарствах. Але в умовах переважно кланово-номенклатурної приватизації в Україні, вилучення надмірно високих податків в 90-х поглиблювалося відчуження безпосередніх працівників від власності на засоби виробництва власності на виготовлений продукт.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.