Довіряльна власність

Довіряльна власність – особлива форма юридичної власності на майно, за якої довіряльний власник (особа, якій довіряють) управляє майном іншої особи (засновника або сеттлора, за англо-американськими інститутами права) відповідно до цілей та завдань цієї особи. Водночас довіряльний власник використовує право управління власністю в інтересах інших осіб – беніцііаріїв (названих засновником осіб), що означає своєрідне розщеплення права власності.

Довіряльним власником може бути юридична або фізична особа. З цією метою укладаються договори, в яких може передбачатися розпорядження майном згідно із заповітом, прийняття цінностей на зберігання, управління майном в якості опікуна неповнолітньої особи та ін. Юридичними особами найчастіше виступають траст-компанії, комерційні банки та страхові компанії. Найбільшого розвитку ці операції у США набули після Другої світової війни. Так, комерційні банки їх траст-відділи стали управляти майном приватних страхових фондів, акціонерних компаній, цінними паперами та іншим майном фізичних та юридичних осіб. Поширення набула міжнародна трастова діяльність комерційних банків (особливо швейцарських), а також англійських торгових банків. Для банків така діяльність означає привласнення додаткових прибутків, можливість встановити або посилити контроль над корпораціями (шляхом управління голосуючими акціями тощо), здійснення інвестиційної діяльності, реорганізації компанії та ін. Для фізичних осіб комерційний банк також надає агентські послуги (передусім по продажу або купівлі товарів чи послуг, зберігання цінних паперів ведення траст-рахунків та ін.). При управлінні майном довіряльний власник може інвестувати частину коштів в дохідні активи. Довіряльний власник може через траст-відділи комерційних банків отримувати для засновника та беніціфаріїв суми акціонерних рахунків, відкритих в інших банках, розподіляти дохід серед беніціфаріїв тощо. Довіряльним власником може бути будь-яка дієздатна повнолітня фізична особа, а також юридичні особи. Довіряльна особа може також користуватися послугами інших осіб – банківських службовців, біржових маклерів, але відповідальні рішення приймає він сам.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.