Інтегрована капіталістична власність

Інтегрована капіталістична власність – процес переплетіння, взаєпроникнення і зрощування власності міжнародних монополій інтегрованих країн, національних державно-корпоративних капіталів і власності наднаціональних органів в єдиний механізм. Інтегрована капіталістична власність є суспільною формою розвитку процесу інтернаціоналізації продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а в їх сукупності – технологічного способу виробництва) у межах регіональних економічних об'єднань.

Найрозвинутіша форма таких об'єднань – ЄС, членами якого стали 15 держав Західної Європи. Категорію інтегрованої капіталістичної власності вперше обґрунтовано в 1973 її речовим змістом є: 1) активи транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків країн Західної Європи, які зосередили свою діяльність у цьому регіоні світового господарства, 2) активи акціонерних підприємств змішаного типу, в яких держава і монополії (в т. ч. олігополії) окремих країн мають певну частку. Так, в Італії найчисельніша і найважливіша економічна категорія державних підприємств – акціонерні товариства зі змішаним капіталом, в яких держава бере участь опосередковано через державні фінансові холдинги – інститут промислової реконструкції, Державний фінансовий холдинг. Формою переплетіння державної та монополістичної власності є надання державних підприємств в оренду приватному і колективному капіталу та ін., 3) акумульовані наднаціональними органами кошти, що згодом спрямовуються на здійснення спільної аграрної, регіональної, соціальної, структурної політики та ін. Суспільна форма інтегрованої капіталістичної власності – соціально-економічні відносини між підприємцями, банкірами, торговцями країн ЄС, а також між державами, найманими працівниками з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, об'єктів інтелектуальної власності, частки створеного національного доходу тощо в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Теоретичне вираження інтегрованої капіталістичної власності (речового змісту і суспільної форми) – інтернаціональний аспект кожної з відомих науці економічних категорій, що утворюють систему економічних категорій, якими є інтернаціональні вартість, ціна, витрати виробництва, робоча сила, а також інтернаціоналізація виробництва та ін. Теоретичним вираженням інтегрованої капіталістичної власності є інтернаціональний аспект дії економічних законів інтернаціоналізації виробництва, інтернаціональних форм закону вартості або закону інтернаціональної вартості, інтернаціональних форм закону нерівномірності економічного розвитку, законів інтернаціоналізації обігу та ін. Кожен з них об'єднує певну групу економічних категорій. Теоретично обґрунтовано зміст лише окремих економічних законів і категорій. Певною мірою це пояснюється незавершеністю самого процесу економічної інтеграції, поєднанням національних процесів відтворення в єдиний інтернаціональний процес, формуванням єдиної наднаціональної економічної системи, а також недостатнім теоретико-методологічним осмисленням сутності інтеграційних процесів у Західній Європі. Зокрема, потребує обґрунтування категорія «інтернаціональна споживча вартість», яка є матеріальною основою інтернаціональної вартості. Поглиблення економічної інтеграції, зокрема спільної структурної, податкової, валютної, амортизаційної політики, запровадження єдиної наднаціональної валюти актуалізуватиме проблему теоретичного обґрунтування інтернаціональних форм будь-якої економічної категорії, будь-якого економічного закону і формування відносно самостійної науки – політичної економії наднаціональної економічної системи. Це зумовлено тим, що інтегрована капіталістична власність з поглибленням процесу інтернаціоналізації технологічного способу виробництва перетворюватиметься на найважливішу соціально-економічну форму розвитку продуктивних сил, насамперед основної продуктивної сили – людини. Вже наприкінці 90-х XX ст. у межах ЄС дедалі більше нівелювалися національні відмінності у відтворенні робочої сили, вирівнювалися умови життя в країнах-учасницях, здійснювалася інтернаціоналізація побуту працівників тощо. Глибинною внутрішньою сутністю інтегрованої капіталістичної власності є суперечність між спільними інтересами найманих працівників інтегрованих країн та власниками інтернаціонального капіталу цих країн, яка за певних умов може набувати антагоністичних форм.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.